Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 278/1462/18

провадження № 61-13309св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Житомирська міська об`єднана територіальна громада, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Силіна Наталія Володимирівна,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2020 року у складі судді Зубчук І. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської міської об`єднаної територіальної громади, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Силіної Н. В., третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2013 року за ним визнано право власності на земельну ділянку площею 0,60 га та житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .

19 жовтня 2016 року він зареєстрував право власності на житловий будинок, однак право власності на земельну ділянку зареєструвати не вдалося у зв`язку з тим, що приватний нотаріус Силіна Н. В. на підставі наданих ОСОБА_2 , на його думку, незаконних та скасованих в судовому порядку документів зареєструвала за останнім право власності на житловий будинок під зміненою адресою, а саме: АДРЕСА_3 .

Також вказував, що йому стало відомо про те, що Вересівська сільська рада 22 грудня 2017 року затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , який, на його думку, було складено з порушеннями законодавства без погодження меж земельної ділянки.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення другої сесії сьомого скликання Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 10 грудня 2015 року про присвоєння фактичної адреси збудованому ОСОБА_2 житловому будинку на АДРЕСА_3 ; скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на вказаний житловий будинок на ім`я ОСОБА_2 від 23 січня 2018 року, реєстраційний номер 1471084318220, номер запису про право власності 24561796; визнати незаконним та скасувати рішення п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22 грудня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян» про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1822081200:02:001:0428, за вказаною адресою, а також про передачу ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1822081200:02:001:0428, у АДРЕСА_3 ; скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: на земельну ділянку за вказаною адресою на ім`я ОСОБА_2 від 23 січня 2018 року кадастровий номер 1822081200:02:001:0428, реєстраційний номер 1471107918220, номер запису про право власності 24562171; скасувати реєстрацію в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку кадастровий номер 1822081200:02:001:0428, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га на ім`я ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави для визнання незаконним рішення п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22 грудня 2017 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 відсутні, оскільки непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки само по собі не є підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність, що в свою чергу не порушує права позивача на отримання та передачу йому у власність земельної ділянки.

Крім того, будинок, який позивач успадкував після смерті своєї матері, є знищеним, а будинок, на який зареєстровано право власності ОСОБА_2 є новозбудованим у 2008 році, має іншу площу та технічні характеристики, а тому лише факт реєстрації права власності третьої особи на житловий будинок (знищений у 2008 році) на підставі скасованого судом свідоцтва про право власності не є підставою для скасування реєстрації права власності на новостворене майно.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що права позивача оспорюваними рішеннями не порушено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2020 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та положенням матеріального права, а районним судом надано належну оцінку всім наданим учасниками справи доказам.

Апеляційний суд погодився, що права позивача оспорюваними рішеннями не порушено, оскільки непогодження меж земельних ділянок не порушує прав на отримання ділянок у власність і не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію ділянки позивачем, у тому числі й прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на порушення Вересівською сільською радою Житомирського району Житомирської області рішенням від 22 грудня 2017 року вимог законодавства під час затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 (кадастровий номер 1822081200:02:001:0428), яка накладається з його земельною ділянкою (кадастровий номер 1822081200:02:001:0042), що підтверджується листом Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20 лютого 2018 року.

Крім того, суди не звернули уваги, що оспорюване рішення сільської ради було незаконно прийнято без погодження меж з ним, а, на його думку, погодження меж із суміжними землекористувачами є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність.

Вказує, що суди надали неправильно правову оцінку доказам щодо реконструкції будинку АДРЕСА_1 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, оскільки оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованими, а суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , яка за життя мала у власності житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 вересня 2007 року встановлено факт належності ОСОБА_1 заповіту, складеного на його ім`я 03 лютого 1989 року і факт прийняття ним спадщини - права на земельну часту (пай), яка належала ОСОБА_3 , як члену КСП «Вереси».

15 серпня 2006 року ОСОБА_4 (чоловік рідної сестри позивача) за договором дарування безоплатно передав у власність ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами і земельні ділянки площею 0,83 га.

29 серпня 2006 року ОСОБА_2 отримав державні акти на право власності на земельну ділянку площею 0,83 га.

Рішенням Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 03 вересня 2010 року був затверджений акт обстеження самовільно збудованого житлового будинку ОСОБА_2 на предмет його законності.

Рішенням Виконавчого комітету Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 20 жовтня 2011 року № 70 «Про надання дозволу на посвідчення права власності на житловий будинок» ОСОБА_2 було надано дозвіл на реєстрацію права власності на житловий будинок та господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 23).

27 жовтня 2011 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (том 1, а. с.84) та 02 листопада 2011 року зареєстрував в державному реєстрі право власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 35040063 (том 1, а. с. 85).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2013 року у справі № 2-116/12 було задоволено позов ОСОБА_1 та встановлено факт належності на праві приватної власності ОСОБА_3 (матері позивача) земельної ділянки площею 0,60 га та житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,60 га та житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 25 квітня 2006 року № 24 «Про посвідчення права власності на об`єкти нерухомого майна» в частині посвідчення права власності за ОСОБА_4 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , видане Вересівською сільською радою Житомирського району Житомирської області 16 травня 2006 року серії НОМЕР_4; визнано недійсним рішення 2-ої сесії 5-го скликання виконавчого комітету Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 14 липня 2006 року «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок» у частині передачі ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки в розмірі 0,83 га на АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки від 15 серпня 2006 року серії ВЕВ № 296184, яким ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,83 га та житловий будинок АДРЕСА_1 ; визнано недійсним державний акт серії ЯБ № 559940, виданий ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним державний акт серії ЯБ № 559941, виданий на ім`я ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,58 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсною реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в Комунальному підприємстві «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради за реєстровим номером 15016054.

Указаним рішенням встановлено, що із загальної площі земельної ділянки 0,82 га, за позивачем було визнано право власності на 0,60 га, яке на даний час за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку, а також право власності на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 січня 2015 року у справі № 278/3319/14-ц було також визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 20 жовтня 2011 року № 70 про надання дозволу ОСОБА_2 на посвідчення права власності на житловий будинок та господарські будівлі у АДРЕСА_1 ; визнано незаконним та скасовано свідоцтво серії НОМЕР_1 , видане у с. Вереси 27 жовтня 2011 року головою Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про право власності на вказаний житловий будинок; скасовано реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на вказаний житловий будинок на ім`я ОСОБА_2 від 02 листопада 2011 року, реєстраційний номер 35040063.

З огляду на зміст рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 січня 2015 року, судом під час розгляду справи було встановлено, що 27 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до начальника БТІ із заявою, в якій просив внести запис про припинення права власності на спірний житловий будинок.

Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи № 612 на будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_2 був власником об`єкта нерухомого майна за вказаною адресою на підставі договору дарування житлового будинку загальною площею 62,9 кв. м з надвірними будівлями, земельної ділянки від 15 серпня 2006 року, про що в реєстрі прав власності на нерухоме майно 30 жовтня 2006 року проведено реєстрацію за номером 15016054.

У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся до БТІ із замовленням на проведення інвентаризації закінченого будівництвом житлового будинку та реєстрації поточних змін в зв`язку з виконанням добудови. До замовлення було додано будівельний паспорт, який містив рішення ради від 3 вересня 2009 року про затвердження акту недобудови самовільно збудованого житлового будинку, акт обстеження самовільно збудованого житлового будинку ОСОБА_2 від 17 листопада 2008 року з висновком комісії про можливе його узаконення.

У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до підприємства із замовленням про реєстрацію права власності і до замовлення про реєстрацію права власності було додано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 про припинення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , належного останньому на підставі згадуваного договору дарування, витяг з рішення виконавчого комітету ради від 20 жовтня 2011 року № 70 про надання дозволу на посвідчення права власності на житловий будинок та декларацію про готовність об`єкту до експлуатації, зареєстровану інспекцією ДАБК у Житомирській області 07 жовтня 2011 року за відповідним номером. Враховуючи, що придбане ОСОБА_2 майно за договором дарування було знищено, про що є відмітка в матеріалах інвентаризаційної справи - було закрито розділ реєстру прав власності ОСОБА_2 на майно за реєстровим номером 15016054.

Суд, надавши оцінку наданим письмовим документам дійшов висновку, що новостворений будинок був самовільно збудований ОСОБА_2 до 17 січня 2008 року.

З огляду на технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 28 березня 2006 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належав покійній матері позивача, був збудований у 1953 році, мав площу 62,9 кв. м та складався з веранди площею 7,6 кв. м, сіней площею 5,4 кв. м, комори площею 9,2 кв. м, кухні площею 14,2 кв. м, житлової кімнати площею 10,5 кв. м та житлової кімнати площею 16 кв. м. Інвентаризаційна вартість цього будинку станом на 28 березня 2006 року становила 6 790 грн. Відповідно до технічних характеристик конструктивних елементів цього будинку його стіни мали дерев`яну будову, фундамент - бутовий.

Згідно з довідкою від 23 січня 2019 року № 559, яка видана КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, про технічні показники об`єкту, за наслідками проведеного обстеження, станом на 10 березня 2011 року, житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 62,9 кв. м, житловою - 26,5 кв. м та сарай літ «Г» - знесено, а на земельній ділянці побудовано новий житловий будинок загальною площею 135,8 кв. м та житловою - 78,1 кв. м, якому присвоєно адресу - АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 208).

Відповідно до технічного паспорту № 35040063 на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 від 10 березня 2011 року, розробленого Житомирським обласним Державним підприємством по технічній інвентаризації, житловий будинок складається з одного поверху та мансарди, має загальну площу 135,7 кв. м, ширина - 9,10 м, довжина - 13,15м, у тому числі житлової - 78,1 кв. м, допоміжної - 57,6 кв. м, а саме: І - 1-коридор (6,9 кв. м), 1-2 - кухня (11,6 кв. м), 1-3 - коридор (7,3 кв. м), І-4 - санвузел (4,9 кв. м), 1-5 - коридор (4 кв. м), 1-6 - кімната (11,8 кв. м), 1-7 - кімната (13,5 кв. м), І-8-кімната - 18,9 кв. м, І-9-кімната (15,2 кв. м), МС-східна клітина (22,9 кв. м), МС-кімната (18,7 кв. м) (том1, а. с. 216-218).

Згідно з технічних характеристик конструктивних елементів цього будинку, він побудований у 2008 році, його стіни збудовані з піноблоку, обкладеного цеглою, фундамент - бутобетонний. Інвентаризаційна вартість цього будинку станом на 10 березня 2011 року становить 313 940 грн.

З огляду на земельно-шнурову книгу управління сільського господарства Житомирського району (1963-1969 роки) по Українській науково-дослідній станції хмелярства с. Вереси, ОСОБА_4 , який був рідним братом ОСОБА_2 , значився членом колгоспу та згідно протоколу № 3 загальних зборів членів колгоспу від 25 травня 1966 року йому було надано 0,15 га під городництво.

Згідно із записом у земельно-шнуровій книзі управління сільського господарства Житомирського району (1973-1991 року) у розділі робітники і службовці Дослідної станції хмелярства с. Вереси за № 209 за ОСОБА_4 значилася земельна ділянка (рілля) 0,26 га.

З огляду на рішення виконавчого комітету Вересівської сільської ради Житомирського району від 23 лютого 1994 року № 10, ОСОБА_4 було передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку 0,26 га для ведення особистого підсобного господарства, що була раніше надана в межах с. Вереси.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Вересівської сільської ради Житомирського району, Житомирської області від 18 травня 2007 року № 511 та Погосподарської книги № 3, особового рахунку № НОМЕР_2 , станом на 01 січня 1991 року членом господарства у АДРЕСА_4 рахувалась ОСОБА_3 , а відповідно до Погосподарської книги № 3, особовий рахунок № НОМЕР_3 , станом на 01 січня 1991 року, членом господарства у АДРЕСА_4 рахувався ОСОБА_4 (дані господарства знаходяться в одному господарському дворі).

Ухвалою Верховного Суду України від 30 березня 2011 року у справі № 2-116/12 встановлено, що ОСОБА_3 була головою артілі «Зоря комунізма» і їй на праві особистої приватної власності належав житловий будинок у с. Вереси, у користуванні артілі перебувала земельна ділянка площею 60 га. У зазначеному будинку мешкала її донька ОСОБА_5 та син ОСОБА_1 .

Після того як ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , він також став проживати у вказаному житловому будинку, однак ним було створене нове господарство, якому присвоєно особовий рахунок і у користування якого було виділено земельну ділянку площею 0,15 га.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на цьому господарстві господарював лише ОСОБА_4 , який 15 серпня 2006 року, у зв`язку з неможливістю доглядати за собою та господарством за станом здоров`я (інвалідністю (сліпотою) передав безоплатно за договором дарування у власність ОСОБА_2 і житловий будинок АДРЕСА_1 , і земельну ділянку площею 0,83 га.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2013 року даний договір дарування визнано недійсним, однак вказаним рішенням ОСОБА_4 не було позбавлено права на володіння земельною ділянкою площею 0,26 га у спірному домогосподарстві.

27 жовтня 2011 року за заявою ОСОБА_2 , яка посвідчена нотаріально, було припинено його право власності щодо отриманого за договором дарування будинку АДРЕСА_1 на підставі частини другої статті 349 ЦК України (у редакції станом на 27 жовтня 2011 року), якою встановлено, що у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Тобто, на час ухвалення Житомирським районним судом Житомирської області судових рішень від 28 жовтня 2013 року (справа № 2-116/12) та від 22 січня 2015 року (справа № 278/3319/14-ц), на які як на підставу для задоволення апеляційної скарги посилається ОСОБА_1 , житлового будинку АДРЕСА_1 вже не існувало, оскільки він зруйнувався у зв`язку з його непридатністю (аварійним станом).

Рішенням Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області тридцять першої сесії шостого скликання від 30 червня 2015 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1822081200:02:001:0428, розташованої у АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 67).

Рішенням Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області другої сесії сьомого скликання від 10 грудня 2015 року «Про присвоєння фактичної адреси житловому будинку» було (дослівно): присвоєно новозбудованому ОСОБА_2 житловому будинку фактичну адресу: АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 89).

19 жовтня 2016 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на житловий будинок площею 135,7 кв. м АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 12-13).

Рішенням Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області п`ятнадцятої сесії сьомого скликання від 22 грудня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1822081200:02:001:0428, у АДРЕСА_3 , а також безоплатно передано останньому зазначену земельну ділянку (том 1, а. с. 66).

23 січня 2018 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1822081200:02:001:0428, у АДРЕСА_3 , а також на житловий будинок площею 135,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (том 1, а. с.15-16).

За інформацією Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області земельна ділянка на АДРЕСА_1 межує із земельною ділянкою на АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 18).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18), що був застосований апеляційним судом в оскаржуваній постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4 15 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (частина перша статті 393 ЦК України).

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (частина друга статті 393 ЦК України).

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дослідив та надав правову оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів своїх позовних вимог, того, що оспорювані ним рішення сільської ради порушують його права.

Суди дійшли правильно висновку про те, що підстави для визнання незаконним рішення п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22 грудня 2017 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 відсутні, оскільки непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки само по собі не є підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність, що в свою чергу не порушує права позивача на отримання та передачу йому у власність земельної ділянки, що відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про необхідність відступлення від вказаного правого висновку, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, ним належно не обґрунтованого.

Не знайшла таких підстав і колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Крім того, дослідивши всі надані учасниками процесу докази, судами було встановлено, що будинок, який позивач успадкував після смерті своєї матері (№ 35), є знищеним, а будинок, на який зареєстровано право власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3) є новозбудованим у 2008 році, має іншу площу та технічні характеристики, тому суди правильно вказали, що лише факт реєстрації права власності третьої особи на житловий будинок (знищений у 2008 році) на підставі скасованого судом свідоцтва про право власності не є підставою для скасування реєстрації права власності на новостворене майно.

При цьому, судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, було встановлено, що 27 жовтня 2011 року за заявою ОСОБА_2 , яка посвідчена нотаріально, було припинено його право власності щодо придбаного за договором дарування будинку АДРЕСА_1 на підставі частини другої статті 349 ЦК України та на час прийняття Житомирським районним судом Житомирської області судових рішень від 28 жовтня 2013 року (справа № 2-116/12) та від 22 січня 2015 року (справа № 278/3319/14-ц), на які як на підставу для задоволення апеляційної скарги посилався ОСОБА_1 , житлового будинку АДРЕСА_1 , вже не існувало, оскільки він був зруйнований у зв`язку з його непридатністю (аварійним станом).

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що Вересівська сільська рада Житомирського району Житомирської області рішенням від 22 грудня 2017 року грубо порушила вимоги законодавства, затвердивши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 (кадастровий номер 1822081200:02:001:0428), яка накладається з його земельною ділянкою (кадастровий номер 1822081200:02:001:0042), що підтверджується листом Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20 лютого 2018 року, оскільки ним не надано належних доказів, а, отже, не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822081200:02:001:0042 перебуває у його власності, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12 81 ЦПК України.

Судами попередніх інстанцій також не було встановлено обставин щодо земельної ділянки з таким кадастровим номером.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, зокрема й щодо надання судами неправильної правової оцінки доказам щодо реконструкції будинку АДРЕСА_1 , не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк