ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 278/1557/21

провадження № 61-9499св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Довгалюк Роман Олександрович, на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2024 року у складі судді Татуйка Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 травня 2024 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Борисюка Р. М., і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про виділ в натурі частини земельної ділянки, що знаходиться у спільній частковій власності.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки кадастровий номер 1822082000:02:001:1212, загальною площею 0,2275 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 .

3. Посилався на те, що між сторонами наявні неприязні відносини, які виключають можливість спільного користування майном.

4. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд виділити йому в натурі 1/2 частину земельної ділянки, що є у спільній частковій власності, кадастровий номер 1822082000:02:001:1212, загальною площею 0,2275 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по

АДРЕСА_1 .

5. Після проведення експертиз ОСОБА_1 просив виділити йому земельну ділянку згідно з варіантом № 1 висновку експертів за результатами проведення додаткової комісійної земельно-технічної експертизи від 25 січня 2024 року

№ 727/01-2024 або згідно з додатком № 2 висновку експерта за результатами проведеної земельно-технічної експертизи від 30 серпня 2023 року № 607/08-23.

Стислий виклад позиції відповідачки

6. ОСОБА_2 не заперечувала щодо задоволення позову про виділ частки з спільного майна, однак просила провести поділ за варіантом № 4, запропонованим експертом у висновку №607/08-2023. Посилалася на те, що саме такий варіант є більш прийнятний для сторін, є раціональним, забезпечує їй доступ до іншої її земельної ділянки кадастровий номер 1822082000:02:001:1912.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області

від 22 лютого 2024 року позов задоволено частково.

8. Здійснено поділ земельної ділянки кадастровий номер 1822082000:02:001:1212, площею 0,2275 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту № 4 (додаток № 4) висновку експерта № 607/08-2023 від 30 серпня 2023 року.

9. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1822082000:02:001:1212, площею 0,2275 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що запропонований експертом у висновку №607/08-2023 від 30 серпня 2023 року варіант поділу спірної земельної ділянки під № 4 забезпечує досягнення основних цілей заявленого позову, є найбільш раціональним, ураховує фактичне розташування об`єктів нерухомого майна обох сторін, а також передбачені законодавством будівельні норми.Наявність на земельній ділянці сторін нерухомості суміжних землекористувачів не може впливати на визначення відповідного варіанту поділу, оскільки фактичне землекористування слід привести у відповідність із документальним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2024 року залишено без змін.

12. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що запропонований експертом варіант № 4 поділу спірної земельної ділянки найбільш наближений до фактичного порядку користування земельною ділянкою, відповідає розміру часток кожного співвласника у праві спільної часткової власності на спірну земельну ділянку і не порушує їхні права, забезпечує відповідачці вільний доступ до належної їй суміжної земельної ділянки кадастровий номер 1822082000:02:001:1912 та сторонам буде забезпечено право раціонального використання спірної земельної ділянки з мінімальним показником площі спільного користування. Виділ частки за варіантом № 4 висновку експерта не позбавляє ОСОБА_1 права безперешкодного доступу до конструктивних елементів і споруд, зовнішніх стін частини будинку, яка знаходиться в його власності, можливості обслуговування та поточного ремонту стін і даху будинку.

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. 02 липня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Довгалюк Р. О., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 травня 2024 року в частині здійснення поділу земельної ділянки відповідно до варіанту № 4 (додаток № 4) висновку експерта № 607/08?2023 від 30 серпня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 243/6275/16-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що предметом спору у справі, що переглядається, є поділ земельної ділянки, а не її виділ.

16. Вважає, що проведена у справі земельно-технічна експертиза є номінальною, оскільки не було ураховувано фактичного розміщення всіх об`єктів. Це стало підставою для проведення додаткової експертизи, висновок якої, на його думку, демонструє дійсний порядок розміщення об`єктів на земельні ділянці, що помилково не було ураховано судами попередніх інстанцій.

17. Акцентує увагу на тому, що наявність неприязних стосунків між сторонами було встановлено судовим рішенням у справ № 278/3172/21, а тому поділ спірного майна повинен мінімізувати їх контакти у майбутньому. Вважає, що зазначене є можливим лише при варіанті поділу земельної ділянки згідно з додатком № 2 висновку експерта від 30 серпня 2023 року або при варіантах поділу, наведених у додатках № 1 та № 2 висновку від 25 січня 2024 року.

18. Зауважує, що варіант № 4 висновку експерта від 30 серпня 2023 року передбачає, що на його земельній ділянці знаходитимуться комунікації відповідачки, що порушує баланс інтересів сторін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

20. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 278/1557/21 витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

21. 09 серпня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

22. 21 серпня 2024 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить відмовити у її задоволенні.

23. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли законного та справедливого висновку щодо поділу спірної земельної ділянки. Зауважує, що варіант № 4 висновку експерта від 30 серпня 2023 року

№ 607/08-2023 є найбільш прийнятним для неї, як суміжного землекористувача, не порушує прав позивача та дає реальну можливість здійснення коректного поділу, при якому витримано баланс інтересів сторін, враховано реальне розміщення прибудов/господарських будівель.

24. 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Довгалюк Р. О., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає про необґрунтованість доводів відзиву. Вважає, що відповідачка не спростувала викладені у його касаційній скарзі доводи щодо обрання неправильного способу захисту, а також підстав для неврахування висновку додаткової експертизи від 25 січня 2024 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. Згідно з державним актом серії ЯК № 228551 від 05 серпня 2011 року ОСОБА_2 належала на праві приватної власності земельна ділянка загальною площею 0,2275 га, кадастровий номер 1822082000:02:001:1212.

26. Відповідно до договору дарування частини земельної ділянки від 30 січня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Доброльожею В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 177, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,2275 га, кадастровий номер 1822082000:02:001:1212.

27. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

№ 198404414 від 30 січня 2020 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 земельної ділянки, площею 0,2275 га, кадастровий номер 1822082000:02:001:1212.

28. За договором дарування від 30 січня 2020 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 45/100 частини житлового будинку

АДРЕСА_1 , що складається з кімнати площею 9,1 кв. м, кімнати площею 8,7 кв. м, кімнати площею 17,5 кв. м. Літня кухня, сарай, артезіанська скважина перебуватимуть у спільному користуванні та володінні сторін без складання про це окремого документа.

29. 29 квітня 2010 року ОСОБА_2 за договором дарування від батька набула права власності на земельну ділянку площею 0,33 га, кадастровий номер 1822082000:02:001:1912, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 . Зазначена земельна ділянку межує з ділянкою щодо якої заявлено вимоги про виділ у справі № 278/1557/21. Заїзд на ділянку сільгосподарського призначення здійснюється через ділянку з житловою забудовою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822082000:02:001:1212.

30. Згідно з висновком експерта № 607/08-2023 від 30 серпня 2023 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи та запропоновано чотири варіанти поділу земельної ділянки кадастровий номер 1822082000:02:001:1212, площею 0,2275, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

31. Відповідно до висновку експертів від 25 січня 2024 року № 729/01-2024 за результатами проведення додаткової комісійної земельно-технічної експертизи, запропоновано два варіанти поділу земельної ділянки кадастровий номер 1822082000:02:001:1212, площею 0,2275, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , виходячи із часток співвласників із схематичним зображенням дороги шириною 3 та 4 метри та фактичним розміщенням об`єктів нерухомості.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

32. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

33. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

36. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

38. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

39. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

40. Згідно з частиною першою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

41. Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

42. Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

43. Відповідно до частин першої, четвертої статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

44. Отже, при вирішенні спору про поділі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядок користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

45. Згідно із частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

46. Відповідно до частин першої-другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

47. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

48. У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі

№ 501/2148/17 викладено правовий висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

49. Системний аналіз статей 183 358 364 367 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

50. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

51. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

52. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

53. Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

54. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

55. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

56. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

57. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

58. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

59. Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, врахувавши висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 30 серпня 2023 року № 607/08-2023 та висновок експертів за результатами проведення додаткової комісійної земельно-технічної експертизи від 25 січня 2024 року № 729/01-2024, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та поділу спірної земельної ділянки відповідно до варіанту № 4 (додаток № 4) висновку експерта № 607/08-2023 від 30 серпня 2023 року.

60. Колегія суддів зауважує, що як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, було надано обґрунтовану правову оцінку запропонованим експертами варіантам поділу земельної ділянки, ураховано розмір часток кожного співвласника у праві спільної часткової власності на спірну земельну ділянку та розташованому на ній домоволодінні, яке перебуває у спільній частковій власності сторін, фактичне користування сторонами таким домоволодінням, наявність у відповідачки права власності на суміжну земельну ділянку кадастровий номер 1822082000:02:001:1912, якою вона користується для ведення особистого селянського господарства, а також чинні будівельні норми та стандарти.

61. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що запропонований експертами варіант № 4 (додаток № 4) висновку експерта

№ 607/08-2023 від 30 серпня 2023 року є найбільш наближеним до фактичного порядку користування земельною ділянкою та домоволодінням, забезпечує дотримання права відповідачки на користування належною їй суміжною земельною ділянкою, а тому забезпечує право раціонального використання спірної земельної ділянки з мінімальним показником площі спільного користування.

62. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, повно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, і надавши належну правову оцінку фактичним обставинам справи і наявним у матеріалах справи доказам, вирішив спір з урахуванням необхідності дотримання загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.

63. Посилання касаційної скарги на помилковість зазначення судом апеляційної інстанції правової конструкції виділу в натурі часток земельної ділянки, не впливає на законність ухваленого судового рішення, з огляду на те, суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким здійснено поділ спірної земельної ділянки, яка належала на праві спільної часткової власності лише двом співвласникам.

64. Інші доводи касаційної скарги стосуються незгоди заявника з обраним варіантом поділу спірної земельної ділянки, оскільки на його думку баланс інтересів сторін буде дотриманий при обранні варіанту поділу, визначеного у додатку № 2 висновку експерта від 30 серпня 2023 року, або варіантах поділу, наведених у додатках № 1 та № 2 висновку від 25 січня 2024 року. Зазначені доводи були мотивовано відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на те, що варіант поділу, визначений у додатку № 2 висновку експерта від 30 серпня

2023 року не ураховує право відповідачки на вільний доступ до належної їй земельної ділянки кадастровий номер 1822082000:02:001:1912. Водночас, варіанти поділу, наведені у додатках № 1 та № 2 висновку від 25 січня 2024 року, передбачають залишенню в спільному користуванні більшої площі земельної ділянки, на що не погоджуються жодна із сторін спору, з огляду на наявність неприязних та конфліктних відносин між ними.

65. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

66. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали обґрунтовану правову оцінку.

67. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та характеру спірних правовідносин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

68. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

69. Оцінивши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Довгалюк Р. О., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, врахувавши меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Довгалюк Роман Олександрович, залишити без задоволення.

2. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області

від 22 лютого 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 30 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович