Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 278/3458/18

провадження № 61-3722св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області, Міськрайонне управління у Житомирському районі та місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

треті особи: ОСОБА_2 , Житомирська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2019 року

в складі судді Грубіяна Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Борисюка Р. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Міськрайонного управління у Житомирському районі та місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, треті особи: ОСОБА_2 , Житомирська міська рада, про визнання незаконними та скасування:

- пункт 12 додатка 1 до рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 05 жовтня 2018 року № 238 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,20 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що в с. Оліївка Житомирського району Житомирської області;

- рішення Міськрайонного управління у Житомирському районі та у м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо ділянки з кадастровим номером 18220885600:004:000:0615.

Позовна заява мотивована тим, що в 2017 році сільська рада прийняла рішення про надання їй дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність. У затвердженні проєкту їй відмовлено, оскільки земельна ділянка майже на 90 % перетинається із земельною ділянкою, на яку у 2018 році надано дозвіл тим же органом місцевого самоврядування на розроблення такого ж проєкту ОСОБА_2

ОСОБА_1 вважає рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 05 жовтня 2018 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,20 га порушенням її права на набуття земельної ділянки загальною площею 0,1756 га для ведення особистого селянського господарства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2019 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 238 від 05 жовтня

2018 року в частині надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 0,20 га

в с. Оліївка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції виходив з того, що дії органу місцевого самоврядування

з надання дозволів на розробку проєкту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки декільком громадянам є протиправними, порушують права позивачки, оскільки вона перша звернулась до органу місцевого самоврядування за отриманням у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, мала правомірні очікування на реалізацію такого права та «законне сподівання» на отримання саме нею земельної ділянки у власність.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2019 року і закрито провадження у справі. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2018 року.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надання дозволу на розроблення проєкту із землеустрою іншій особі за відсутності у позивачки речового права на земельну ділянку не є порушенням її цивільного права, отже, спір не має ознак приватноправового, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аргументи учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2019 року повністю і рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2019 року

в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки оскарженої постанови апеляційного суду суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, та

в якій немає жодного висновку щодо правової оцінки численних доводів апеляційної скарги.

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просить відмовити

у задоволенні касаційної скарги, а оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін. Зазначає, що на момент звернення до суду з позовом ні позивачка, ні третя особа - ОСОБА_2 не набули у власність спірну земельну ділянку.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

У липні 2020 року ОСОБА_1 до Верховного Суду подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами п`ятою та шостою статті 403 ЦПК України (виключна правова проблема, порушення правил предметної юрисдикції). Зазначає, що судами і загальної, і адміністративної юрисдикції (адміністративна справа

№ 278/1783/19) їй відмовлено у вирішенні зазначеного спору із суб?єктами владних повноважень. Відповідні судові рішення набрали законної сили, що унеможливлює повторне звернення до суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2020 року зазначену справу повернуто на розгляд відповідній колегії Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду. Велика Палата вказала, що юрисдикція суду визначається на момент подання позову. Щодо визначення юрисдикції за вимогами про визнання незаконними та скасування рішень органів влади, спрямованих на формування земельної ділянки, Велика Палата Верховного Суду висловлювалася неодноразово. У постанові від 12 грудня 2018 року у справі

№ 617/1315/15-ц вона вказала, що на стадії формування земельної ділянки особа, яка прагне отримати цю ділянку у власність, з одного боку, та відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування, уповноважений приймати рішення щодо надання відповідної ділянки у власність, з іншого боку, перебувають в адміністративних відносинах. Рішення про передання земельної ділянки у власність є актом, необхідним для набуття у власність цього об`єкта

у майбутньому - з моменту державної реєстрації відповідного цивільного права. Такий спір належить розглядати в адміністративному суді, крім випадку, якщо певне речове право на ту ж ділянку чи на її частину на момент прийняття вказаного рішення належить іншій особі (пункти 58 і 59 зазначеної постанови).

Оскільки Велика Палата Верховного Суду вже сформулювала висновок щодо юрисдикції суду у подібних правовідносинах, розгляд нею справи № 278/3458/18

є недоцільним. Аргументи позивачки щодо конфлікту юрисдикцій за її позовними вимогами має розглянути Верховний Суд у складі відповідної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, якій Велика Палата Верховного Суду повертає зазначену справу для продовження розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 29 травня 2017 року на 13-й сесії 7-го скликання Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області прийнято рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, в тому числі ОСОБА_1 . Рішенням тієї ж ради від 24 травня 2018 року позивачці продовжено термін дії проєкту.

У 2017 році за замовленням ОСОБА_1 розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,1756 га для ведення особистого селянського господарства.

05 жовтня 2018 року рішенням № 238 Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки, крім інших, в пункті 12 додатку 1 площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства в с. Оліївка.

Рішенням державного кадастрового реєстратора від 07 листопада 2018 року

№ РВ-1800568632018 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, зокрема через наявність перетину ділянки позивачки із ділянкою, якій вже присвоєно кадастровий номер 1822085600:04:000:0615 (площа ділянок збігається на 89,3364%).

На підставі документації із землеустрою, розробленої на замовлення

ОСОБА_2 , в Державний земельний кадастр внесені записи про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1822085600:04:000:0615 площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства в с. Оліївка, і на

30 листопада 2018 року підготовлено проєкт рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про її затвердження.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас за змістом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення) суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності

у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Відповідно до частин шостої-сьомої статті 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За змістом статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який відповідно до своїх повноважень розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Наведені правові норми встановлюють підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначають органи, уповноважені розглядати ці питання.

Конституційний Суд України у рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010

у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що:

- положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правовий висновок про те, що визначення юрисдикції спору про оскаржене рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передання її у власність і рішення про затвердження такого проекту залежить від встановлення факту реалізації рішень суб`єкта владних повноважень і державної реєстрації за набувачем земельної ділянки права власності

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду, зокрема

у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження

№ 14-5зц18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження

№ 14-301цс18), від 28 листопада 2018 року у справі №536/158/16-ц (провадження № 14-426цс18) та від 27 березня 2019 року № 350/1268/15-а (провадження № 14-1347апп18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі

№ 617/1315/15-ц (провадження № 14-219цс18) міститься висновок про те, що: «на стадії формування земельної ділянки особа, яка прагне отримати цю ділянку у власність, з одного боку, та відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування, уповноважений приймати рішення щодо надання відповідної ділянки у власність, з іншого боку, перебувають в адміністративних відносинах. Тому допоки на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, який прийняв рішення щодо передання земельної ділянки у власність, особа не зареєструвала відповідне речове право на цю ділянку, за участі такого суб`єкта існує публічно-правовий спір, який належить до юрисдикції адміністративного суду, крім випадку, якщо певне речове право на ту ж ділянку чи на її частину на момент прийняття вказаного рішення належить іншій особі.

… рішення про передання земельної ділянки у власність є актом, необхідним для набуття у власність цього об`єкта у майбутньому - з моменту державної реєстрації відповідного цивільного права. Отже, для визначення юрисдикції суду щодо розгляду спору про оскарження рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передання її у власність і рішення про затвердження такого проекту важливим

є не лише участь у відповідних правовідносинах суб`єкта владних повноважень, а й встановлення факту реалізації його рішень і державної реєстрації за набувачем земельної ділянки права власності на неї. Якщо на момент звернення до суду з позовом така реєстрація не була проведена та відсутня державна реєстрація речового права на цю земельну ділянку чи її частину за іншою особою, спір належить до юрисдикції адміністративного суду».

У справі, що переглядається, судами встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин речового права або спору щодо такого права

ОСОБА_1 або інших осіб на зазначену земельну ділянку не існувало,

і ОСОБА_1 не заявляє вимог, пов`язаних з визнанням за нею права власності на земельну ділянку, та/або оспорюванням такого права інших осіб.

Разом з тим, 10 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову у справі № 278/1783/19 за поданим 10 липня 2017 року позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради, Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 за участю третьої особи - Житомирської міської ради про визнання незаконними та скасування: - пункту 12 додатка 1 до рішення Оліївської сільської ради від

5 жовтня 2018 року № 238 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки

з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства

у с. Оліївка Житомирського району Житомирської області; - рішення Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо ділянки з кадастровим номером 18220885600:004:000:0615; - записів у Державному земельному кадастрі щодо реєстрації земельної ділянки 1822085600:04:000:0615, внесених на підставі документації із землеустрою, розробленої ОСОБА_2 .

Верховний Суд у наведеній справі вказав, що «19 липня 2019 року Оліївська сільська рада прийняла рішення № 704, згідно з яким затвердила проєкт землеустрою та передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку 1822085600:04:000:0615, а 01 серпня 2019 року ОСОБА_2 продав цю ділянку ОСОБА_3 …враховуючи, що цей позов направлено на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, а також беручи до уваги факт існування зареєстрованого права власності на спірну земельну ділянку за іншою особою, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства».

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті

6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (Golder v. the United Kingdom, заява № 4451/70, § 36, від 21 лютого 1975 року). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (Stanev v. Bulgaria, заява № 36760/06, § 230, від 17 січня 2012 року).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту

в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною пункту 1 статті

6 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами, зокрема: Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06, § 27-28 та

№ 23654/08, § 38-40, від 09 грудня 2010 року, в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції; Andriyevska v. Ukraine, заява № 34036/06, § 13-14, 23-26, від 01 грудня 2011 року, в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України; Mosendz v. Ukraine» заява № 52013/08, § 116, 119, 122-125, від 17 січня 2013 року, в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами; Shestopalova v. Ukraine, заява

№ 55339/07, § 13, 18-24, від 21 грудня 2017 року, в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що непослідовність національних судів створила позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист. Тому з огляду на наведену аргументацію та пріоритет забезпечення принципу правової визначеності робить висновок, що розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 243/5078/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17.

За таких обставин доводи ОСОБА_1 щодо конфлікту юрисдикцій за її позовом заслуговують на увагу, оскільки за наведених обставин внаслідок закриття провадження у цій справі повторне звернення ОСОБА_1 із зазначеним позовом є неможливим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати

і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2019 року скасувати.

Передати справу № 278/3458/18 для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук