Постанова

Іменем України

03 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 279/741/19

провадження № 61-17664св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації на постанову Житомирського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації, у якому просила зобов`язати відповідача поставити її на чергу для отримання компенсації за втрачене нерухоме майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2009 року № 1243 «Про затвердження порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території», а також виплатити їй грошову компенсацію у розмірі 80 900,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , яке віднесено до зони радіоактивного забруднення. У червні 2016 року їй видано направлення для переселення до м. Житомира, де вона отримала квартиру. Спірний будинок переданий на баланс Берестовецької сільської ради, проте відповідач відмовляється добровільно виплатити компенсацію за втрачене житло, у зв`язку з чим вона змушена звернутись до суду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 травня 2019 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 скористалася своїм правом на переселення із зони ЧАЕС, отримавши квартиру у м. Житомирі та грошову компенсацію за зданий будинок. Право власності на будинок по АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_1 на момент отримання направлення на переселення не зареєстровано за позивачем, тому відповідач правильно відмовив у прийнятті документів для отримання грошової компенсації.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 травня 2019 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постанову суду апеляційної мотивовано тим, що зміст позовних вимог свідчить про те, що ОСОБА_1 не погоджується з відмовою органу державної влади Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації здійснити їй виплату грошової компенсації за втрачене нерухоме майно, який у спірних правовідносинах здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства, тому між сторонами виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Одночасно позивачу роз`яснено її право на звернення до суду з вказаним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 вересня 2019 року Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у вказаній справі, повний текст якої складений 27 серпня 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

09 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації.

У жовтні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач своїм правом відповідно до направлення на переселення серії ЖТ від 06 червня 2016 року у м. Житомир громадянка скористалася під час здачі першого зданого будинку, за що отримала компенсацію.

Виплата компенсації проводиться один раз на рік, відповідно до пункту 7 Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2009 року № 1243.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції вказав на непідсудність справи судам цивільної юрисдикції, оскільки вказана справа повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства, але суд не вказав правові позиції Верховного Суду щодо розгляду спірних правовідносин у порядку адміністративного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в користуванні ОСОБА_1 у с. Берестовець Коростенського району Житомирської області було два домоволодіння: по

АДРЕСА_2 віднесено до території радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС - зона 3, то відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (стаття 4) , кожен громадянин, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, має право на підставі наданої йому об`єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров`я самостійно приймати рішення про дальше проживання на цій території чи відселення.

В червні 2016 року Житомирською обласною адміністрацією ОСОБА_1. видано направлення серії НОМЕР_1 для її переселення з с. Берестовець до м. Житомира. На підставі цього направлення ОСОБА_1 забезпечено житлом (квартирою АДРЕСА_3 ). У вказаному направленні (а. с. 9) зазначено, що громадянка ОСОБА_1 переселяється із с. Берестовець Коростенського району до м. Житомира.

Позивачем здано на баланс Берестовецької сільської ради Коростенського району домоволодіння АДРЕСА_4 , власником якого вона була, а також отримано грошову компенсацію в сумі 188 293,00 грн.

Вищезгадане направлення на переселення видано 06 червня 2016 року, а право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано 17 грудня 2016 року (а. с. 11).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Велика Палата Верховного Суду висловлювала думку про те, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо одної не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (див. пункт 5.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17; пункти 28-30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

Саме такого висновку дійшла також Велика Палата у справі № 14-432цс19 у постанові від 13 листопада 2019 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем у справі є орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Підставами для звернення з позовом до суду було те, що ОСОБА_1 не погоджується з відмовою органу державної влади - Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації, тому просила здійснити їй виплату грошової компенсації за втрачене нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З урахуванням викладеного Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій і про визнання права на отримання соціальної допомоги мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Установивши зазначені обставини, здійснивши належне тлумачення норм права, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, а доводи касаційної скарги зводяться до свавільного тлумачення норм матеріального і процесуального права та незгоди Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації із ухваленим у справі судовим рішенням.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції належним чином дослідив й оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року залишити без змін.

Повідомити Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації, що розгляд вказаного спору віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв