ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2021 року

Київ

справа №280/2059/19

адміністративне провадження №К/9901/140/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №280/2059/19 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до Вознесенівського управління у м.Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року (суддя Конишева О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (далі по тексту - позивач, АТ «Запоріжгаз») звернулося до суду з позовом до Вознесенівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі за текстом - відповідач, Вознесенівське управління ГУ ДФС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі за текстом - 3-я особа, Управління ДКС), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання Управлінню ДКС висновку про повернення АТ «Запоріжгаз» надмірно сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 10327397,29 грн;

- зобов`язати відповідача підготувати та надати до Управління ДКС висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 10327397,29 грн, які зарахувати на п/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Кліринговий Дім» м. Київ, МФО 300647, ОКПО банка 21665382 публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (код ЄДРОПОУ 03345716).

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі правові підстави для повернення з Державного бюджету України надміру сплаченої суми грошових зобов`язань з податку на прибуток. Проте, відповідач не виконав обов`язок, покладений на нього Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 (далі - Порядок №1146), щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів з бюджету.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що відповідно до даних інтегрованої картки платника податків про стан розрахунків з бюджетом позивач станом на 18 квітня 2019 року має переплату з податку на прибуток в сумі 10327397,29 грн. З матеріалів справи судом встановлено, що грошові кошти у зазначеному розмірі зараховані до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 11021000 (далі - ККДБ) - «Податок на прибуток приватних підприємств» платіжними дорученнями від 19 травня 2016 року № 4103 на суму 6550470 грн та від 28 грудня 2016 року № 11263 на суму 3878237 грн. Дані обставини сторонами не заперечувалися.

30 січня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою №69001.2-СЛ-1440-0119 в порядку пункту 43.1 статті 43 ПК України про повернення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 10327397,29 грн.

Станом на дату подання позову не було ні надано відповіді на зазначену заяву, ні здійснено перерахування надмірно сплаченого податку на прибуток на рахунок позивача, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача був відсутній податковий борг, ним дотриманий 1095-денний строк звернення із заявою про повернення надмірно сплачених коштів, заперечення контролюючого органу щодо відповідності поданої ним заяви вимогам пункту 43.4 статті 43 ПК України відсутні, тому заявлені позовні вимоги про направлення до казначейства висновку про повернення надміру сплаченої суми є обґрунтованими.

Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, повністю погодившись із викладеними у ньому висновками.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС) подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа №808/6449/15, в межах якої перевірялася правомірність податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2015 року №0000084100 про донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 4424653,50 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №808/6449/15 указане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1135374 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 567687 грн, а в іншій частині - залишене без змін. На переконання скаржника, суми надміру сплачених зобов`язань з податку на прибуток не є узгодженими, а тому вирішення питання про повернення надміру сплачених сум є передчасним.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи на тому, що податкове повідомлення-рішення, на яке посилається ГУ ДПС, є неузгодженим, а тому не вважається податковим боргом.

Управління ДКС також подало відзив на касаційну скаргу, в якому звернуло увагу, шо внаслідок внесених до законодавства змін з 1 листопада 2019 року повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, яка може бути подана до територіального органу ДФС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем. Крім того, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області не приймає участі в процесі повернення таких коштів.

26 лютого 2021 року від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшло клопотання про заміну відповідача у справі в порядку правонаступництва.

Враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для здійснення заміни сторони у справі в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, шляхом заміни Вознесенівського управління у м.Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області, для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 43 ПК України визначає умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені.

Пунктом 43.1 вказаної статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За правилами пункту 43.2. цієї ж статті, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (пункт 43.4. статті 43 ПК України).

Положення статті 43 ПК України узгоджуються з нормами Порядку №1146.

Так, пунктом 5 Порядку №1146 повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

У пункті 6 Порядку № 1146 визначено відомості, які має містити така заява.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган Державної фіскальної служби готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Пункт 15 Порядку №1146 визначає, що у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

Аналіз вказаних норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицію проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).

Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року (справа №826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа №812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа №826/8802/16), від 5 березня 2019 року (справа 814/3233/15), від 28 лютого 2019 року (справа №805/1218/16-а), від 5 лютого 2019 року (справа №826/7672/17).

Так, з установлених судами обставин слідує, що АТ «Запоріжгаз» 30 січня 2019 року була подана заява про повернення надміру сплаченої суми з податку на прибуток у розмірі 10327397,29 грн (а.с.10). Жодної відповіді на вказану заяву позивачу від контролюючого органу не надходило.

Суди попередніх інстанцій надали оцінку вказаній заяві позивача та встановили її відповідність вимогам, передбаченим законом. Довід контролюючого органу щодо пропуск позивачем 1095-денного строку на подання такої заяви з дня виникнення переплати було відхилено судами, оскільки зазначена переплата виникла внаслідок сплати податку на прибуток згідно із платіжними дорученнями від 19 травня 2016 року № 4103 на суму 6550470 грн та від 28 грудня 2016 року № 11263 на суму 3878237 грн. Граничний строк звернення із заявою про повернення зазначених сум настав 19 травня 2019 року та 28 грудня 2019 року, тоді як позивач звернувся до відповідача із заявою 30 січня 2019 року, тобто в межах 1095 днів.

Наявність у АТ «Запоріжгаз» податкового боргу перед бюджетом судами попередніх інстанції не встановлено. Суди попередніх інстанцій правильно відхилили посилання відповідача на наявність судового провадження у справі №808/6449/15, оскільки відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. За таких обставин, грошові зобов`язання за оскарженими в судовому порядку податковими повідомленнями-рішеннями не вважаються узгодженими та відповідно не набувають статусу податкового боргу.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що ні положення статті 43 ПК України, ні Порядку №1146 не визначають таких підстав для відмови у наданні висновку про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань як наявність неузгоджених податкових зобов`язань.

Посилання скаржника на існування ймовірності винесення судових рішень на користь податкового органу, що свідчитиме про узгодження податкового боргу, визнаються колегією суддів безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях. До моменту набрання законної сили відповідними судовими рішеннями відсутні підстави вважати підтвердженою наявність у платника податкового боргу за визначеними контролюючим органом грошовими зобов`язаннями. У разі винесення судових рішень на користь органу ДФС питання стягнення відповідного боргу до бюджету має вирішуватись у встановленому законом порядку.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що у позивача наявне право на повернення сум надмірно сплаченого податку на прибуток і заяву про повернення таких коштів позивачем подано з дотриманням установленого строку.

Водночас, оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам статті 242 КАС України, оскільки суди залишили поза увагою таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

У постанові від 12 лютого 2019 року № 826/7380/15 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права платника ПДВ на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ, зазначила, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника податку до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку. Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податку, є стягнення з Державного бюджету України через відповідний контролюючий орган на користь платника податку заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Ухвалюючи зазначену постанову, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 2 грудня 2015 року у справі №21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі №21-452а16, від 7 березня 2017 року у справі №820/19449/14.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи приписи частини другої статті 5 КАС України, суд може захистити право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позовні вимоги, заявлені у цій справі, спрямовані на повернення позивачем з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податку на доходи фізичних осіб. Проте такий спосіб захисту прав як визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання підготувати та надати до органу казначейства висновок про повернення таких коштів (у разі, якщо суб`єкт звернення дотримався усіх визначених законом умов і це підтверджено судом) не може призвести до реального відновлення прав позивача. Така мета буде досягнута у випадку стягнення на користь позивача відповідних сум.

З метою виконання завдання адміністративного судочинства, передбаченого частиною першою статті 2 КАС України, щодо ефективного поновлення прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, саме на суд покладено обов`язок ухвалення рішення, яке відновить права платника податків у сфері публічно-правових відносин від порушень.

Суди попередніх інстанцій, у справі, яка розглядається, не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 12 лютого 2019 року № 826/7380/15, стосовно обрання ефективного способу захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, що є порушенням частини п`ятої статті 242 КАС України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення суми податку на прибуток на користь позивача з Державного бюджету України, що забезпечить правовий захист права позивача на отримання зазначеної суми, узгодженої в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно із статтею 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню в частині задоволення позову про зобов`язання Вознесенівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області підготувати та надати до Державної казначейської служби України у Запорізької області висновок про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченої суми грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 10327397,29 грн, з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову шляхом стягнення на користь АТ «Запоріжгаз» з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податку на прибуток у розмірі 10327397,29 грн. В іншій частині судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі №280/2059/19 скасувати в частині зобов`язання Вознесенівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області підготувати та надати до Державної казначейської служби України у Запорізької області висновок про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченої суми грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 10327397,29 грн.

Ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд.7, код ЄДРПОУ 03345716) надмірно сплачені суми податку на прибуток у розмірі 10327397 грн (десять мільйонів триста двадцять сім тисяч триста дев`яносто сім гривень) 29 коп.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 280/2059/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко