№ 280/2632/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року

м. Київ

справа № 280/2632/21

адміністративне провадження № К/990/8778/22, №К/990/8799/22, № К/990/12445/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у касаційній інстанції справу № 280/2632/21

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційними скаргами Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Олефіренко Н. А., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

і касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Олефіренко Н. А., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач 2), Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (далі з відповідач 3), в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період з 26.03.2020 по 26.03.2021 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 (далі - Постанова № 505);

1.2. визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати за період з 26.03.2020 по 26.03.2021 включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII);

1.3. зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру провести розрахунок заробітної плати прокурору Запорізької місцевої прокуратури № 1 позивачу за період з 26.03.2020 по 26.03.2021 виходячи з розміру посадового окладу у вигляді 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року в тому числі з урахуванням всіх надбавок, премій та обов`язкових виплат, які визначені у статті 81 Закону № 1697-VII та з урахуванням висновків Рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 № 1-223/2018 щодо неконституційності пункту 26 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України;

1.4. зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати попередньо розраховану заробітну плату позивачу за період з 26.03.2020 по 26.03.2021 виходячи з розміру посадового окладу у вигляді 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року в тому числі з урахуванням всіх надбавок, премій та обов`язкових виплат, які визначені у статті 81 Закону № 1697-VII та з урахуванням висновків Рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 № 1-223/2018;

1.5. зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру виплатити позивачу неотриману частину заробітної плати, а саме різницю між нарахованою заробітною платою за період з 26.03.2020 по 26.03.2021 виходячи з розміру посадового окладу у вигляді 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року в тому числі з урахуванням всіх надбавок, премій та обов`язкових виплат, які визначені у статті 81 Закону № 1697-VII та з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 № 1- 223/2018, та фактично здійсненими за вказаний вище період виплатами відповідно до постанови КМ України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505);

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у період з 26.03.2020 йому нараховувалася та виплачувалася заробітна плата не у розмірі згідно статті 81 Закону № 1697-VII, а відповідно до Постанови № 505, тобто у меншому розмірі.

2.1. Зауважує, що окреме положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020

2.2. Позивач стверджує, що діями Запорізької обласної прокуратури в період з 26.03.2020 по 26.03.2021 порушено право власності позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої частиною третьою статті 81 Закону № 1697-VII, статті 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Позивач з 08.10.2019 наказом Генерального прокурора України від 04.10.2019 № 277К призначений на посаду прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 Запорізької області.

4. У період з 26.03.2020 по 26.03.2021 заробітна плата позивачу нараховувалася та виплачувалася згідно із Постановою № 505, з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці прокурорів» від 30.08.2017 № 657, з розрахунку посадового окладу 5660 грн.

5. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, успішне проходження усіх етапів якої є підставою для переведення до окружної прокуратури.

6. Рішенням Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 09.03.2021 № 18 позивача визнано таким, що неуспішне пройшов атестацію.

7. Відповідно до наказу керівника Запорізької обласної прокуратури від 24.03.2021 № 454К позивача звільнено з 26.03.2021 із займаної посади та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі статті 11, пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

8. Не погодившись із нарахуванням заробітної плати за період з 26.03.2020 по 26.03.2021, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у задоволені позовних вимог у цій справі відмовлено.

9.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки у період з 26.03.2020 по 14.03.2021 окружні прокуратури створені не були, дія статті 81 Закону № 1697-VII у редакції, чинній у вказаний період, не поширюється на прокурорів місцевих прокуратур, а оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (на той час такою постановою була Постанова №505).

9.2. Суд першої інстанції урахував, що позивач був звільнений з посади прокурора місцевої прокуратури та на посаду прокурора окружної прокуратури прийнятий не був, в той час як диспозиція статті 81 Закону № 1697-VII стосується Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, а відтак, не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур.

9.3. Таким чином, на думку цього суду, відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу заробітну плату за період 26.03.2020 по 26.03.2021 згідно Постанови № 505 діяв правомірно та в межах чинного законодавства.

10. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022, з урахуванням ухвали від 14.03.2022 про виправлення описки у вказаній постанові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2021 та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати з 26.03.2020 до 26.03.2021 у відповідності до статті 81 Закону № 1697-VII; зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за період з 26.03.2020 до 26.03.2021 у розмірі, визначеному статтею 81 Закону № 1697-VII та за вирахуванням вже виплачених коштів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10.1. Задовольняючи частково позовні вимоги апеляційний суд виходив з того, що факт проходження прокурором атестації, запровадженої Законом України № 113-ІХ жодним чином не впливає на порядок визначення розміру його посадового окладу, який встановлено статтею 81 Закону № 1697-VII.

10.2. Судом зауважено, що жодних застережень щодо вказаного Рішення Конституційного Суду України №6-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, не містить натомість стосується розміру заробітної плати усіх прокурорів.

10.3. У даному випадку, на думку апеляційного суду, критерієм для виплати заробітної плати у більшому розмірі не може бути проходження атестації, оскільки виконувана робота є однаковою та в одній і тій же установі, яка лише змінила назву. Отже, поки особа не звільнена в установленому законом порядку оплата праці за одну і ту ж виконувану роботу повинна бути однаковою як для осіб які пройшли атестацію так і для осіб, які очікують на її проходження та результати.

11. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2022 заяву Запорізької обласної прокуратури про роз`яснення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі № 280/2632/21 залишено без задоволення.

11.1. Відмовляючи у задоволенні зави про роз`яснення постанови від 08.02.2022 апеляційний суд зауважив, що при розгляді заяв учасників процесу про роз`яснення судового рішення, яке набрало законної сили, суд не здійснює нового перегляду справи.

11.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у своїй заяві заявник фактично просив роз`яснити мотивувальну частину постанови, однак роз`ясненню підлягає рішення, зміст якого є незрозумілим щодо його виконання, а мотиви прийняття рішення не роз`яснюються. Вирішення зазначених в заяві про роз`яснення питань фактично є зміною чи доповненням змісту рішення суду, а не його роз`ясненням, що, в свою чергу, суперечить самій суті інституту роз`яснення судового рішення та нормам чинного КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

12. До Верховного Суду (далі - Суд) 13.04.2022 надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора, в якій останній просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі 280/2632/21 та залишити рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2021 в силі.

13. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

13.1. В обґрунтування касаційної скарги за вказаним пунктом, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 81 Закону № 1697-VII до прокурорів, звільнених з органів прокуратури та не переведених до новоутворених прокуратур у зв`язку з реформою, запровадженою Законом № 113-IX, при перерахунку заробітної плати з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018 (2840/18).

13.2. Скаржник, зокрема, зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що Законами № 1697-VII та № 113-IX передбачено оплату працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур, які не пройшли атестацію, відповідно до Постанови № 505, а тому будь-яка протиправність дій чи бездіяльність з боку Запорізької обласної прокуратури щодо позивача відсутня, що спростовує висновки суду та унеможливлює покладення на неї обов`язку здійснити перерахунок заробітної плати позивачу.

13.3. Вказує, що апеляційним судом не враховано та не застосовано положення абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, яким передбачено, що до дня переведення прокурорів до обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата їх праці здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.

13.5. За доводами скаржника, при наданні правової оцінки спірним правовідносинам, які виникли після прийняття Рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020, судом апеляційної інстанції не враховано, що позивач не був переведений до окружної прокуратури.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.05.2022 відкрито касаційне провадження № К/990/8799/22 за вищевказаною касаційною скаргою.

15. Від Запорізької обласної прокуратури до Суду 13.04.2022 надійшла касаційна скарга, в якій остання просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі 280/2632/21 та залишити рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2021 в силі.

16. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

16.1. В обґрунтування касаційної скарги, поданої на підставі вищевказаного пункту, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 та положень статті 81 Закону № 1697-VІІ.

16.2. Скаржник вказує, що дія статті 81 Закону № 1697-VІІ у редакції чинній на момент спірного періоду не поширюється на прокурорів місцевих прокуратур, оплата таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (абзац 3 пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).

16.3. Зауважує, що позивач у зв`язку із неуспішним проходженням атестації не був призначений в окружній прокуратурі, а займав посаду у місцевій прокуратурі до дати свого звільнення. А відтак, оскільки у спірний період позивач не мав статусу прокурора окружної прокуратури, то на нього відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX не поширювалась дія статті 81 Закону № 1697-VІІ щодо розмірів посадових окладів прокурора окружної чи обласної прокуратури.

16.5. Вказує, що вищевказані положення Закону № 113-IX є чинними та неконституційними не визнавалися, а то відсутні правові підстави для їх незастосування.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.05.2022 відкрито касаційне провадження №К/990/8778/22 за вищевказаною касаційною скаргою.

18. Від Запорізької обласної прокуратури до Суду 23.05.2022 надійшла касаційна скарга на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2022, у якій остання просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду в частині розгляду заяви Запорізької обласної прокуратури про роз`яснення судового рішення.

18.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, статті 242, частин першої, другої статті 254 КАС України, в наслідок чого цей суд дійшов помилкового висновку, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі № 280/2632/21 є зрозумілою та не підлягає роз`ясненню.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.06.2022 відкрито касаційне провадження № К/990/12445/22 за вищевказаною касаційною скаргою.

20. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11.01.2023 закінчено підготовчі дії за касаційними провадженнями К/990/8799/22, №К/990/8799/22, № К/990/12445/22 та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позиція інших учасників справи

21. Від ОСОБА_1 19.05.2022 надійшов відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, за змістом якого позивач просить останню залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити в силі.

21.1. На думку позивача касаційна скарга ґрунтується лише на незгоді відповідача із висновками суду апеляційної інстанції щодо правозастосування рішення Конституційного Суду України та начебто неврегульованості питання оплати праці прокурорів місцевих прокуратур у статті 81 Закону № 1697-VІI.

22. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.06.2022 про відкриття касаційного провадження за касаційною Запорізької обласної прокуратури отримано ОСОБА_1 27.06.2022, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102936502587. Водночас правом подати відзив на цю касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

23. Відзив на касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури, подану на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2022, надійшов від ОСОБА_1 до Суду 29.06.2022, у якому позивач просить відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити в силі.

23.1. Зауважує, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі № 280/2632/21 є зрозумілою, резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення, а незгода із висновками суду у справі не є підставою для його роз`яснення.

Позиція Верховного Суду

Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

26. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

27. Спірним питанням у межах цього касаційного провадження є застосування частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахування рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 до прокурорів, які не пройшли атестацію у період заходів реформування прокуратури.

28. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

29. Верховним Судом сформовано правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах щодо застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахування Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 до прокурорів, які не пройшли атестацію у період заходів реформування прокуратури, зокрема у постанові від 14.07.2022 у справах № 160/13767/20 та № 240/1984/21, яка у подальшому підтримана у постановах від 28.07.2022 у справі №620/1338/21, від 09.08.2022 у справі № 240/15182/21, від 11.08.2022 у 120/3931/21-а, від 18.08.2022 у справі № 200/2499/21-а, від 08.09.2022 у справі № 360/931/21, від 29.09.2022 у справі № 160/3129/21, які підлягають врахуванню у цьому касаційному провадженні.

30. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків і надалі зауважує таке.

31. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначаються Законом № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015.

32. Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII установлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

32.1. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством (частина друга статті 81 Закону № 1697-VII).

32.2. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (частина третя статті 81 Закону № 1697-VII).

32.3. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3 (частина четверта статті 81 Закону № 1697-VII).

32.4. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома статті 81 Закону № 1697-VII).

33. Пунктом 5 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону №1697-VII визначено, що положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

34. Водночас підпунктом 5 пункту 63 Розділу І Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу доповнено, зокрема, пунктом 26, яким, серед іншого, визначено, що стаття 81 Закону № 1697-VII застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

35. На підставі цієї норми оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснювалася відповідно до постанови КМ України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505), яка була чинною в оспорюваному позивачем періоді.

36. Згідно з пунктами 1, 2, 6 Постанови № 505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.

37. Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), що набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

38. Цим Законом до статті 81 внесені зміни, зокрема частини третю - п`яту викладено в такій редакції:

"Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року".

39. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 справа № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Визначено, що це положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

40. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

41. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України". Окрім цього у статті 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

42. У Рішенні від 26.03.2020 № 6-р/2020 Конституційний Суд України визначив, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, визнаній неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

43. У постанові від 14.07.2022 у справі № 160/13767/20, Верховний Суд наголосив, що принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

44. У цьому зв`язку Верховний Суд підкреслив, що правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним законодавчим актом - Законом № 113-ІХ, яким передбачена переатестація прокурорів. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону № 1697-VII.

45. Сам Закон № 113-ІХ визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.

46. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

47. Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону № 113-IX, здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

48. Системний аналіз приписів Закону № 113-ІХ дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови № 505, яка була чинною у спірному періоді.

49. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.

50. Верховний Суд звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.

51. Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону № 113-ІХ.

52. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 540/1268/21 та від 14.07.2022 у справі № 240/1984/21.

53. Стосовно застосування рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, Верховний Суд у наведених справах зазначив таке.

54. Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому рішенні (абзаці одинадцятий підпункту 2.2 пункту), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.

55. Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-р (II)/2020 вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

56. Конституція України, як неодноразово зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 21.09.2021 у справі № 160/6204/20, від 13.10.2021 у справі №560/4176/19, від 26.11.2021 у справі № 200/14545/19-а, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

57. Тобто Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами в редакції Закону № 113-ІХ без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені"/"оновлені" прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ).

58. Тож за висновком Верховного Суду у вказаних справах, до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласну чи окружну прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови № 505.

59. Судом апеляційної інстанції у цій справі установлено, що рішенням Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 09.03.2021 № 18 позивача визнано таким, що неуспішне пройшов атестацію, а наказом від 24.03.2021 № 454К позивача звільнено з 26.03.2021 із займаної посади та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі статті 11, пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

60. Отже, позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: Постанови № 505.

61. При цьому, суд касаційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин уважає за необхідне урахувати вже сформовані Верховним Судом за подібних правовідносин висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права.

62. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 26.03.2020 відповідно до вимог статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами та зобов`язання провести нарахування та виплату недоотриманої заробітної плати.

63. На підставі вищевикладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який повно та правильно встановив обставини справи, ухваливши правильне по суті спору судове рішення.

64. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

65. Відповідно до приписів статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

66. З урахуванням вищенаведеного касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури підлягають задоволенню, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі № 280/2632/21 підлягає скасуванню, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2021 - залишенню в силі.

67. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги Запорізької обласної прокуратури, поданої на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2022 про відмову в роз`ясненні постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022, правова оцінка якої надана судом касаційної інстанції вище, колегія суддів зауважує, що ця ухвала постановлена апеляційним судом за результатами розгляду заяви Запорізької обласної прокуратури щодо роз`яснення порядку виконання означеного рішення суду апеляційної інстанції в той час, коли воно було чинним.

68. Верховний Суд не бачить правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали та направлення заяви Запорізької обласної прокуратури на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, як про те зазначає скаржник у касаційній скарзі, оскільки це не матиме жодних юридичних наслідків через скасування судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду про порядок виконання якого просить роз`яснити відповідач.

69. Згідно приписів частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

70. Судом не встановлено порушення норм процесуального права на момент постановлення апеляційним судом ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2022, а тому у задоволенні касаційної скарги Запорізької обласної прокуратури необхідно відмовити, а ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

71. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі № 280/2632/21 задовольнити.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі № 280/2632/21 скасувати, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 280/2632/21 - залишити в силі.

3. У задоволенні касаційної скарги Запорізької обласної прокуратури на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року відмовити, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року у справі № 280/2632/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк