ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2020 року
м. Київ
справа №280/296/19
адміністративне провадження №К/9901/36592/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (головуючий суддя - Юрко І.В., судді: Чумак С.Ю., Шальєва В.А.)
у справі №280/296/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення.
I. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 16 березня 2017 року (протокол № 15/4) про відмову в прийнятті до лав Національної поліції;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області прийняти на посаду слідчого слідчого відділу Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що про існування оскаржуваного рішення дізналася 29 грудня 2018 року, вважає його неправомірним та таким що підлягає скасуванню.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та позов залишено без розгляду.
5. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить його скасувати, а справу направити для продовження розгляду.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи неможливо достовірно встановити факт проголошення оскаржуваного рішення у присутності позивача, інформування її поштовим листом або смс-повідомленням оскільки відсутні будь-які належні докази, крім пояснень сторін, а тому з метою повного та всебічного розгляду справи необхідно поновити строк звернення до суду.
7. Оскільки постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 вересня 2006 року позивача було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого пунктом «б» частини третьої статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, це є перешкодою для прийняття на службу до Національної поліції відповідно до вимог статті 61 Закону України «Про Національну поліцію».
8. Скасовуючи рішення окружного суду та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції визнав зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не поважними. Зазначав, що позивач мала намір брати участь у конкурсі на заміщення вакантної посади слідчого, а відтак мала зацікавленість у його проходженні, була присутня на засіданні комісії, а тому повинна була дізнатися про результати засідання комісії у вказаний у протоколі день - 16 березня 2017 року. Очікування таких результатів упродовж півтора року свідчить лише про втрату інтересу до конкурсу, а посилання про обізнаність щодо спірного рішення з 29 грудня 2018 року розцінено наміром створити штучні умови для поновлення строку звернення до суду.
9. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає що 29 грудня 2018 року у поштовій скринці побачила конверт з листом від Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в якому йшла мова про оскаржуване рішення поліцейської комісії. Дана обставина була підтверджена у суді першої інстанції свідком - її батьком. Таким чином до суду вона звернулась у межах місячного строку, а клопотання про поновлення строку звернення до суду було подано через хвилювання.
10. Матеріали справи не містять жодних доказів що про оскаржуване рішення комісії вона дізналась у більш ранній строк, а рішення апеляційного суду ґрунтується на припущеннях.
11. Відповідачі у відзивах на касаційну скаргу просили відмовити у задоволенні касаційної скарги.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
13. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
15. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
16. Статтею 123 КАС України встановлено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
17. Відповідно до положень частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
18. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.
19. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
20. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначала що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 5 листопада 2015 року №416о/с в частині її звільнення з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скороченням штатів). Поновлено на посаді старшого слідчого слідчого відділення Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.
21. 15 листопада 2018 року Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області було отримано заяву позивача щодо вирішення питання про прийняття на посаду.
22. Листом від 28 листопада 2018 року позивача повідомлено що відповідно до пункту 5 частини другої статті 61 Закону України «Про Національну поліцію» вона не може бути поліцейським, оскільки 12 вересня 2006 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя її визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією». Рішенням поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 16 березня 2017 року (протокол № 15/4) відмовлено у прийнятті на службу до поліції.
23. Звертаючись у січні 2019 року до суду з позовом про скасування даного рішення поліцейської комісії від 16 березня 2017 року, позивач зазначала що не знала про його існування до 29 грудня 2018 року.
24. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, 19 січня 2017 року позивач звернулась до голови поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з заявою про допуск для участі в конкурсі на заміщення вакантної посади слідчого слідчого відділу Бердянського відділу поліції. 16 березня 2017 року відбулося засідання поліцейської комісії, на якому була присутня позивач та надавала відповіді на поставлені членами комісії запитання. За результатами розгляду документів та співбесіди з кандидатами, з урахуванням висновків щодо їх професійних, морально-ділових, управлінсько-організаторських та інших здібностей, в день проведення засідання було прийнято рішення не рекомендувати ОСОБА_1 до проходження служби в поліції та/або на зайняття вакантної посади слідчого.
25. Як пояснила апеляційному суду позивач, 16 березня 2017 року вона не стала чекати результатів голосування та оголошення рішення комісії. Про результати рішення комісії не цікавилась оскільки вважала що її повинні повідомити шляхом надіслання копії протоколу засідання. На службу до поліції не з`являлась оскільки її не викликали, проте у письмовому вигляді про відмову у прийнятті на службу не повідомляли.
26. У зв`язку з встановленими обставинами, судом апеляційної інстанції зроблено правомірний та обґрунтований висновок що оскільки позивач мала намір брати участь у конкурсі на зайняття вакантної посади, яка її цікавила, то відповідно мала зацікавленість в його проходженні та в результатах засідання. Очікування результатів у письмовому вигляді, не здійснюючи при цьому упродовж півтора року ніяких дій, свідчить про відсутність інтересу до результатів конкурсу.
27. То ж і дії по оскарженню у судовому порядку результатів конкурсу, оформлених у рішення поліцейської комісії, вчинені у січні 2019 року з порушенням строку, встановленого для звернення до суду.
28. Нормою статті 122 КАС України встановлено що строк для звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа не тільки дізналася, але і повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
29. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами поважними, матеріали справи таких підстав також не містять.
30. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
31. Слід зауважити що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
32. Отже, оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
33. Також слід звернути увагу що у квітні 2019 року позивач подала уточнену позовну заяву, в якій вже не просила поновити строк звернення до адміністративного суду, вважаючи що він нею не пропущений.
34. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
35. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №280/296/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак І.В. Дашутін М.М. Яковенко