ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року

м. Київ

справа №280/3131/22

адміністративне провадження № К/990/29555/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №280/3131/22

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди

за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року (головуючий суддя: Панченко О.М., судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У травні 2022 року ОСОБА_1 пред`явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 31 грудня 2018 року із застосуванням при нарахуванні й виплаті індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»;

- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі: 10 000,00 грн.

16 серпня 2022 року Запорізький окружний адміністративний суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову:

- визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21 квітня 2016 року до 28 лютого 2018 року;

- зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21 квітня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, січень 2008 року;

- у іншій частині в задоволенні позову відмовив.

24 січня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року.

Одночасно з цим, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження, мотивувавши його пропуск такими причинами як уведення в Україні воєнного стану, залучення підрозділу до оборони Вітчизни, продовження дії карантину через COVID-19.

28 лютого 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху та надав скаржнику десятиденний строк для усунення її недоліків, а саме: - вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

18 березня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Скаржник мотивував причини пропуску процесуального строку уведенням в Україні воєнного стану, залученням їхнього підрозділу до оборони Вітчизни, продовженням дії карантину в Україні.

24 квітня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, відповідно до якої:

- визнав неповажними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги, наведені ІНФОРМАЦІЯ_1 в поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення;

- відмовив у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення;

- відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на основі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд виходив з того, що скаржник не довів наявності поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

У цьому контексті суд встановив, що рішення було складене 16 серпня 2022 року та вручене скаржнику 8 вересня 2022 року. На тлі цього суд вказав, що строк апеляційного оскарження, встановлений частиною першою статті 295 КАС України, сплив 15 вересня 2022 року, а строк, встановлений частиною другою статті 295 КАС України, сплив 10 жовтня 2022 року (з урахуванням положень частини шостої статті 120 КАС України). Натомість апеляційна скарга була подана 24 січня 2023 року, тобто після спливу строків, встановлених статтею 295 КАС України.

Відхиляючи доводи скаржника про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, суд виходив з того, що сам лише факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. У цьому контексті суд дійшов висновку, що апелянт не обґрунтував наявності обставин, які би підтверджували неможливість вчасно подати апеляційну скаргу.

З урахуванням цих обставин і міркувань суд констатував відсутність підстав для поновлення пропущеного апелянтом процесуального строку.

Не погоджуючись з указаною ухвалою апеляційного суду, ІНФОРМАЦІЯ_1 оскаржив її в касаційному порядку.

Скаржник просить Верховний Суд скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права. Стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового й надмірно формального висновку про відсутність поважних причин, які зумовили пропуск ним строку для апеляційного оскарження.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 2 жовтня 2023 року.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Третій апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження, дійшовши висновку, що скаржник не довів наявності обставин, які обумовили неможливість подання ним апеляційної скарги у встановлений законом строк.

Верховний Суд погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Статтею 44 КАС України закріплено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому останній повинен вчиняти усі необхідні дії для своєчасного звернення з належним чином оформленою апеляційною скаргою.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження судових рішень в кожній конкретній справі залежить від вказаних у відповідній заяві причин, підтверджених належними доказами. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин. Водночас суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та клопоче про його поновлення.

Пункт 3 розділу VI КАС України (у редакції Закону України від 18 червня 2020 року №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

За змістом пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (у редакціях постанов від 19 серпня 2022 року №928, від 23 грудня 2022 року №1423) на території України був встановлений і діяв карантин до 30 квітня 2023 року.

Суд першої інстанції розглянув цю справу 16 серпня 2022 року у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження і того ж дня склав повний текст рішення.

8 вересня 2022 року копія цього рішення була вручена ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційну скаргу на вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 подав 24 січня 2023 року, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України.

Доводи скаржника, які покладені в основу клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, та якими обґрунтовується касаційна скарга, пов`язані із введенням в Україні воєнного стану, залученням особового складу до захисту Вітчизни, продовженням дії карантину в Україні.

У цьому контексті Суд зауважує, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень та їх обчислення до КАС України не вносилось.

Зазначеним Указом в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який був неодноразово продовжений і триває дотепер.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Суд погоджується, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

На тлі викладеного Суд не заперечує, що обставини введенням в Україні воєнного стану і залучення особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 до дій по захисту Вітчизни могли утруднити дотримання строку на апеляційне оскарження, втім зазначені доводи скаржника не підтверджені жодними доказами (як-от, наприклад, накази командування про залучення особового складу).

Тож доводи скаржника про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги через введення в Україні воєнного стану і залученням особового складу до оборони Вітчизни у контексті обставин цієї справи Верховний Суд уважає необґрунтованими і погоджується із висновком апеляційного суду щодо недоведення скаржником поважності причин пропуску строку оскарження рішення суду першої інстанції.

Крім цього, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на продовження строку апеляційного оскарження на строк дії карантину в Україні з мотивів внесення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (який набрав чинності 2 квітня 2020 року) змін до розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Так, 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі також - «Закон №731-ІХ»), згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень якого встановлено, зокрема, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Водночас пунктом 3 вищезазначеного Закону пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Суд уже зазначав, що запроваджений Законом №731-ІХ механізм поновлення строку може бути реалізований виключно за умови, якщо особа, яка оскаржує судове рішення, доведе, що неможливість вчинення процесуальної дії була пов`язана з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином (пункт 60 постанови Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі №760/4516/20).

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та касаційна скарга не містять доводів та обґрунтувань, підтверджених доказами, про те, що неможливість вчасного подання апеляційного скарги була пов`язана з обмеженнями, запровадженими у зв`язку з карантином.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, скаржник не зазначає та не надає.

Відтак наведене дає підстави Суду вважати правильним висновок суду апеляційної інстанції про неповажність вказаних відповідачем підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та обґрунтованість відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції постановив законну й обґрунтовану ухвалу і підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Отже, у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду