ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
справа № 280/3404/21
адміністративне провадження № К/9901/43271/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження справу № 280/3404/21
за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання недійсним та скасування наказу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року (головуючий суддя - Садовий І.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року (суддя-доповідач - Панченко О.М., судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
22 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просив:
- поновити строк на оскарження наказу Національної поліції України від 17 жовтня 2019 року №1023 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції України»;
- визнати недійсним та скасувати наказ Національної поліції України від 17 жовтня 2019 року №1023 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції України» в частині скорочення посади категорії державного службовця провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області з дня набрання ним чинності.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано усунути недоліки позовної заяви, а саме надати: оформлену відповідно до КАС України позовну заяву з зазначенням уточненого переліку додатків; належним чином засвідчені копії додатків до позовної заяви для суду та для направлення відповідачу; оформлену відповідно до статті167 КАС України заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом.
18 травня 2021 року на виконання вищенаведеної ухвали позивачем до суду першої інстанції надано в тому числі і заяву про поновлення строку, в якій зазначив, що про своє порушене право дізнався з постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, а тому шестимісячний строк з моменту видачі наказу пропущено з поважних причин.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та зазначено, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду буде вирішена у підготовчому засіданні.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, заяву позивача про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення. Заяву відповідача про залишення позову без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання недійсним та скасування наказу, - залишено без розгляду.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини, викладені позивачем в заяві на обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення до суду, спростовані доказами, отриманими в ході підготовчого засідання, а отже, останнім пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 27 лютого 2020 року №85 о/с його звільнено з посади провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції з 27 лютого 2020 року. Не погоджуючись зі своїм звільненням, позивач оскаржив цей наказ до Запорізького окружного адміністративного суду (справа № 280/5286/20).
Натомість, на думку скаржника, оспорюваний у цій справі наказ Національної поліції України від 17 жовтня 2019 року № 1023 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції України» (далі - наказ Національної поліції України від 17 жовтня 2019 року № 1023) не має певного строку його виконання та не стосується звільнення позивача безпосередньо, а тому не порушує його прав. Про факт порушення наказом Національної поліції України від 27 жовтня 2019 року № 1023 прав позивача було зазначено у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (справа №280/5286/20).
Тобто те, що право позивача було порушено наказом Національної поліції України від 17 жовтня 2019 року № 1023 було встановлено тільки 17 березня 2021 року, коли постанова Третього апеляційного адміністративного суду набрала законної сили. Повний текст постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року з`явився на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 16 квітня 2021 року. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність поважних причин звернення до суду після спливу шестимісячного строку.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Відповідач зазначив, що наказом ГУНП в Запорізькій області від 27 лютого 2020 року № 85 о/с позивача звільнено з посади провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції з 27 лютого 2020 року.
Підставою видання наказу слугував наказ НПУ від 17 жовтня 2019 року № 1023 «Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції України», яким посада, що обіймав позивач, була скорочена.
При цьому, перед звільненням з посади, позивач 09 грудня 2019 року був письмово попереджений про можливе наступне вивільнення. Крім того, у попередженні про можливе наступне звільнення позивача було зазначено: «Відповідно до наказу НПУ від 17 жовтня 2019 року №1023 «Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції)», Ваша посада підлягає скороченню»».
Посилання на оскаржуваний наказ також міститься у пропозиціях щодо надання вакантних посад, з якими позивач під підпис ознайомився 18 грудня 2019 року, 30 січня 2020 року.
З наведеного виплаває, що позивач мав дізнатися про наявність порушеного права у грудні 2019 року. Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду за захистом своїх прав лише у квітні 2021 року, тобто через 1 рік і 5 місяців після того, коли він дізнався про порушення своїх прав. Тому наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду, на думку відповідача, є неповажними.
ОСОБА_1 подано відповідь на відзив відповідача, в якому останній не погоджується з аргументами відповідача, наведеними у відзиві, та підтримує свої вимоги та обґрунтування, наведені в касаційній скарзі.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року.
11 січня 2022 року адміністративна справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 07 липня 2022 року.
Нормативне регулювання
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Висновки Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 20 грудня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, зокрема застосування положень статті 122 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно із частиною другою статті 328 КАС України.
Спірним питанням, яке стало предметом касаційного розгляду, є визначення поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з таким позовом.
Предметом спору в цій справі є правомірність наказу Національної поліції України від 17 жовтня 2019 року № 1023 в частині скорочення посади категорії державного службовця - провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, який став підставою для звільнення позивача згідно з наказом ГУНП в Запорізькій області від 27 лютого 2020 року №85 о/с.
Натомість, з позовною заявою про оскарження наказу відповідача від 17 жовтня 2019 року №1023 позивач звернувся до суду лише 22 квітня 2021 року, тобто після спливу строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України.
Як убачається з матеріалів справи та з обґрунтувань касаційної скарги, позивач не заперечує факт своєї обізнаності з оспорюваним наказом перед зверненням (05 серпня 2020 року) до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку (справа №280/5286/20).
Окрім того, факт обізнаності позивача установлений у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі №280/5286/20, яке набрало законної сили 17 березня 2021 року, в якому суд зазначив, що наказом НПУ від 17 жовтня 2019 року №1023 скорочено посаду провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, яку займав позивач.
09 грудня 2019 року позивача ознайомлено з повідомленням про можливе наступне вивільнення. Також позивачу вручено пропозиції щодо надання вакантних посад станом на 18 грудня 2019 року та 30 січня 2020 року, про що позивачем проставлено відмітку 18 грудня 2019 року, 30 січня 2020 року відповідно.
У вищенаведених документах зазначено, що відповідно до наказу Національної поліції України від 17 жовтня 2019 року №1023 займана позивачем посада підлягає скороченню.
Наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (№85 о/с) від 27 лютого 2020 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» вирішено припинити державну службу на підставі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу та звільнено позивача, державного службовця 5 рангу, з посади провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції з 27 лютого 2020 року.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що про існування наказу НПУ від 17 жовтня 2019 року №1023, на підставі якого скорочено посаду позивача та в подальшому звільнено його з державної служби, позивач мав дізнатися у грудні 2019 року-січні 2020 року.
У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що оспорюваний наказ не має певного строку його виконання та не стосується звільнення позивача безпосередньо, а тому, на думку позивача, не порушує його прав. Про факт порушення наказом Національної поліції України від 17 жовтня 2019 року № 1023 прав позивача останній дізнався з рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (справа №280/5286/20).
Разом з тим, той факт, що позивач на момент ознайомлення з оспорюваним наказом не вважав свої права порушеними, не змінює правила обрахунку строку звернення до суду для його оскарження, оскільки необізнаність про порушення через незнання законодавства, байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Водночас можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з цим позовом залежала виключно від волевиявлення самого позивача, тобто мала суб`єктивний характер. Будь-яких поважних причин, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права, судом у цій справі не встановлено.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
При цьому, за приписами частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Оскільки позивач не навів будь-яких обставин і не надав відповідних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, мотивовано залишив позов без розгляду.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а також за відсутності понесених судових витрат розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 350 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді О.Р. Радишевська
Н.В. Шевцова