ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2023 року
м. Київ
справа № 280/3609/19
касаційне провадження № К/9901/21410/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Семененко М.О.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді - Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)
у справі № 280/3609/19
за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»
до Державної фіскальної служби України,
Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС,
Офісу великих платників податків ДФС,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» (далі - ПАТ «Донбасенерго»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України; відповідач-1), Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - Запорізьке управління Офісу ВПП ДФС; відповідач-2), Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС; відповідач-3), в якому просило: визнати протиправними дії відповідача-2 з відмови у перерахуванні переплати з податку на додану вартість у сумі 43497907,00 грн на рахунок ПАТ «Донбасенерго» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість; зобов`язати відповідача-1 скоригувати загальну суму поповнення рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість шляхом її збільшення на 43497907,00 грн.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 22 жовтня 2019 року позов задовольнив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 16 квітня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Офіс ВПП ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач-3 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що позивач має розстрочену заборгованість зі сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, а тому повернення переплати з податку на додану вартість на його рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість станом на дату звернення неможливо.
Крім того, Офісом ВПП ДФС заявлено клопотання про заміну відповідача-3 у справі - Офісу ВПП ДФС на Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Верховний Суд ухвалою від 12 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-3.
30 квітня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 12 грудня 2018 року за ПАТ «Донбасенерго» обліковувалася переплата з податку на додану вартість у розмірі 6350742,25 грн.
12 грудня 2018 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2015 року, згідно з яким зменшено задекларовані податкові зобов`язання на 19600195,00 грн.
19 грудня 2018 року платником подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2015 року, відповідно до якого зменшено задекларовані податкові зобов`язання на 23909116,00 грн.
Внаслідок наведеного станом на 19 грудня 2018 року у ПАТ «Донбасенерго» виникла переплата з податку на додану вартість у загальному розмірі 49860053,25 грн, що підтверджується даними інтегрованої картки платника.
18 грудня 2018 року ПАТ «Донбасенерго» направлено на адресу відповідача-2 заяву № 01-1.7/02809 про зарахування переплати з податку на додану вартість у розмірі 43497907,00 грн на його рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на погашення податкових зобов`язань за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2018 року.
19 грудня 2018 року позивачем подано до відповідача-2 податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2018 року, де задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету, в розмірі 43497907,00 грн.
За даними інтегрованої картки платника 30 грудня 2018 року суму наявної переплати в розмірі 43497907,00 грн зараховано в рахунок оплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість за податковою декларацією за листопад 2018 року.
Водночас, на запит позивача від 30 травня 2019 року № 01-1.7/00137 Запорізьке управління Офісу ВПП ДФС листом від 19 липня 2019 року № 35717/10/28-10-47-09 відмовило у перерахуванні переплати з податку на додану вартість у сумі 43497907,00 грн на рахунок ПАТ «Донбасенерго» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у зв`язку з наявністю розстроченої заборгованості зі сплати податків, зборів та обов`язкових платежів.
Та обставина, що переплата в розмірі 43497907,00 грн не була спрямована в рахунок погашення податкового зобов`язання позивача за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2018 року підтверджується витягами із системи електронного адміністрування податку на додану вартість та реєстром транзакцій в системі електронного адміністрування податку на додану вартість з електронного кабінету платника податків ДФС, долученими ПАТ «Донбасенерго» до матеріалів справи.
Надаючи оцінку правовідносинам, щодо яких виник спір, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Вказана норма підзаконного нормативно-правового акта узгоджується із нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), зокрема, приписами пункту 43.4-1 статті 43 та пунктів 200-1.4, 200-1.5 статті 200-1.
Крім цього, порядком сплати грошових зобов`язань та погашення податкового боргу платників податків, передбаченого пунктом 87.1 статті 87 ПК України, встановлено, що джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість, що виникли після 01 липня 2015 року, є виключно кошти, які обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а джерелом погашення податкового боргу з відповідного платежу можуть також бути надміру сплачені суми з інших платежів до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу для надміру сплачених сум з податку на додану вартість.
Отже, з урахуванням приписів пункту 200-1.7 статті 200-1 ПК України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, можуть використовуватися для погашення податкового боргу виключно з податку на додану вартість.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у позивача був відсутній податковий борг з податку на додану вартість, а погашення податкового боргу з інших обов`язкових платежів за рахунок надміру сплачених коштів з податку на додану вартість не передбачено законом, а відтак обґрунтування відмови органу доходів і зборів зарахувати переплату позивача з податку на додану вартість на його рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість наявністю у платника розстроченого податкового боргу з інших податків, зборів, обов`язкових платежів, є неправильним застосуванням норми пункту 43.2 статті 43 ПК України, відповідно до якої у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Таким чином, неправомірними діями відповідачів допущено необґрунтоване втручання у захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право позивача мирно володіти та розпоряджатися своїм майном, яке згідно з практикою Європейського Суду з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.
Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 31 липня 2020 року у справі № 280/701/19.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу ВПП ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Замінити відповідача-3 у справі - Офіс великих платників податків ДПС його правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді Р. Ф. Ханова
В. П. Юрченко