№ 280/3954/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 280/3954/19

адміністративне провадження № К/9901/8850/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №280/3954/19

за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Божко Л.А. (доповідач), суддів: суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. У серпні 2019 року суддя Запорізького апеляційного суду ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України, в якому просила:

1.1. визнати протиправними дії апеляційного суду Запорізької області щодо складання, а Державної судової адміністрації України щодо затвердження штатного розпису апеляційного суду Запорізької області на 2019 рік в частині розрахунку посадового окладу судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_1 в розмірі 76840 грн. без застосування регіонального коефіцієнту;

1.2. визнати протиправними дії апеляційного суду Запорізької області в частині здійснення нарахування суддівської винагороди судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_1 в розмірі 76840 грн. без застосування регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру її посадового окладу;

1.3. зобов`язати апеляційний суд Запорізької області здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за лютий, березень, квітень, травень, п`ять робочих днів червня 2019 року виходячи із розміру посадового окладу 92208 грн. із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру її посадового окладу, здійснивши донарахування в розмірі 137179,60 грн. до суддівської винагороди та сплатити суддівську винагороду після утримання податків і зборів;

1.4. зобов`язати апеляційний суд Запорізької області здійснити перерахунок виплати щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 30 робочих днів з 10 червня по 23 липня 2019 року включно, додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 15 календарних днів з 24 липня по 07 серпня 2019 року включно виходячи із розміру посадового окладу 92208,00 грн. із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру посадового окладу, здійснивши донарахування та сплатити після утримання податків та зборів;

1.5. зобов`язати апеляційний суд Запорізької області здійснити перерахунок виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу виходячи із розміру посадового окладу 92208,00 грн. із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру посадового окладу, здійснивши донарахування та сплатити після утримання податків та зборів.

2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що при нарахуванні її суддівської винагороди, в порушення приписів частини 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в період з січня по червень (включно) 2019 року при нарахуванні суддівської винагороди до базового розміру посадового окладу додатково не застосовано регіональний коефіцієнт 1,2 при обчисленні базового розміру посадового окладу.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Постановою Верховної Ради України від 20.10.2005 №3017-IV ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Апеляційного суду Запорізької області.

3.1. Згідно Указів Президента України від 29.12.2017 № 452/2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" Апеляційний суд Запорізької області припинив здійснювати правосуддя.

3.2. ОСОБА_1 пройшла кваліфікаційне оцінювання та рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.08.2018 за №231/пс-18 рекомендована до переведення на посаду судді Запорізького апеляційного суду.

3.3. Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.08.2018 №2681/0/15-18 внесено подання Президенту України про переведення на посади суддів Запорізького апеляційного суду, зокрема, ОСОБА_1

3.4. Указом Президента України №297/2018 від 28 вересня 2018 року суддів Апеляційного суду Запорізької області в кількості 17 осіб переведено на посади суддів Запорізького апеляційного суду. Позивача даним Указом переведено не було.

3.5. З початком діяльності з 05 жовтня 2018 року Запорізького апеляційного суду, Апеляційний суд Запорізької області припинив свою діяльність і розпочалась процедура його ліквідації.

3.6. В жовтні і листопаді 2018 року відповідно до приписів частини 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з тим, що позивач не здійснював правосуддя, передбачені цією статтею доплати до посадового окладу не нараховувались.

3.7. На виконання рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року з 04 грудня 2018 року Апеляційним судом Запорізької області позивачу поновлено щомісячну доплату за вислугу років на посаді судді у розмірі 60 відсотків посадового окладу за стаж роботи, що дає право на одержання доплати, становить понад 25 років.

3.8. У спірному періоді з січня по червень 2019 року (включно), з урахуванням вимог рішення КСУ, позивачу нараховано та виплачено суддівську винагороду, яка складалась з посадового окладу та доплати за вислугу років, проте регіональний коефіцієнт у розмірі 1,2 не застосовано.

3.9. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року позов задоволено.

4.1. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності власних дій та прийнятих рішень.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

5.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що регіональний коефіцієнт є додатковою виплатою за навантаження при здійсненні правосуддя в суді в залежності від населеного пункту, в якому він розташований. У спірний період позивач не здійснював правосуддя, відповідно, не мав ніякого професійного навантаження.

IV. Касаційне оскарження

6. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

6.1. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо застосування положень частини 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

6.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що жодної передбаченої законодавством України підстави припинення її повноважень не виникало, жодних актів, рішень які б встановлювали чи засвідчували припинення позивачем правосуддя постановлено не було, а тому має право на отримання суддівської винагороди за лютий, березень, квітень, травень, п`ять робочих днів червня 2019 року із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру посадового окладу.

6.3. У зв`язку із наведеним позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

7. У відзиві на касаційну скаргу, Апеляційний суд Запорізької області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

8. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

10. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

12. За приписами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

13. Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

14. Відповідно до частин другої, третьої статті 26 Закону №1402-VIII апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах. Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються у відповідних апеляційних округах.

15. Згідно з частиною першою статті 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

16. Відповідно до частин першої та другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

16.1. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

17. За приписами частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

18. Відповідно до частини шостої статті 147 Закону №1402-VIII у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов`язані зі здійсненням таким судом повноважень, зокрема, архівні справи з основної діяльності, строки тимчасового зберігання яких ще не закінчилися, документи, не завершені в діловодстві, а також документи з кадрових питань в паперовому та електронному вигляді, фонди бібліотек, а судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

19. Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

20. Відповідно до пункту 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, №№ 41-45, ст. 529; 2015 року, №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

VI. Позиція Верховного Суду

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

23. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

24. Як вбачається з матеріалів справи, що спір у даній справі виник щодо здійснення перерахунку суддівської винагороди позивача за лютий, березень, квітень, травень, п`ять робочих днів червня 2019 року, виходячи із розміру посадового окладу із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру його посадового окладу як судді, що пройшов успішно кваліфікаційне оцінювання, але непереведеного до іншого суду того самого рівня, у випадку ліквідації суду, в якому обіймає таку посаду.

25. В свою чергу, системний аналіз правових норм у цій справі свідчить про те, що регіональний коефіцієнт застосовується до базового розміру посадового окладу та не є доплатою. Розмір регіонального коефіцієнту встановлюється у різних розмірах, однак обов`язковою умовою є здійснення суддею правосуддя. Застосування регіонального коефіцієнту залежить від розташування суду, в якому суддя здійснює судочинство, тобто від кількості населення відповідного населеного пункту та факту здійснення суддею правосуддя.

26. За приписами частини шостої статті 147 Закону № 1402-VIII у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

27. Відповідно до Указу Президента України від 29.12.2017 № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Запорізької області припинив здійснювати правосуддя.

28. З дати припинення здійснення правосуддя суддею, регіональний коефіцієнт перестає виплачуватись, оскільки умовою його виплати є здійснення суддею правосуддя. В свою чергу ОСОБА_1 у період з лютого по травень та п`ять робочих днів червня 2019 року не здійснювала правосуддя. Підстави для застосування до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,2 за вказаний період у відповідності до частини 4 статті 135 Закону № 1402-VIII відсутні. У зв`язку із цим, також не підлягає перерахунок виплати щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 30 робочих днів з 10 червня по 23 липня 2019 року включно, додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 15 календарних днів з 24 липня по 07 серпня 2019 року включно виходячи із розміру посадового окладу та перерахунок виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу із застосуванням зазначеного регіонального коефіцієнту.

29. Щодо посилань скаржника на Рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04 грудня 2018 року, колегія суддів зазначає, що вказаним рішенням врегулювано питання визначення розміру посадового окладу суддів та врегулювано питання здійснення доплат. Рішенням не визнавалась неконституційною частина четверта статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, яка є чинною та підлягає застосуванню, тобто питання нарахування та виплати регіонального коефіцієнту у рішенні Конституційного суду України від 04.12.2018 року № 1-7/2018 (4062/15) не були предметом розгляду.

30. Зазначеним Рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, за яким «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, зі змінами, а саме:

- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

31. Конституційний Суд України зазначив, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 для цілей застосування окремих положень Закону № 1402 суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.

32. Верховний Суд звертає увагу, що позивач не здійснювала правосуддя в Апеляційному суді Запорізької області у спірний період і ця обставина не може вважатися такою, що не залежить від позивача особисто.

33. В свою чергу, Рішенням Конституційного суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 не надано офіційного тлумачення норм закону, а саме: щодо нарахування регіонального коефіцієнту у випадку не здійснення правосуддя.

34. За встановлених обставин у справі, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

35. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 280/602/19.

36. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

37. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

38. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

39 Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, підстави для її скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадане судове рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська