ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
справа №280/4372/18
адміністративне провадження № К/990/4975/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Мороз Л.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №280/4372/18
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини-доньки ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини-доньки ОСОБА_2 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року (суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Бишевської Н.А., суддів: Семененка Я.В., Добродняк І.Ю.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини-доньки ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, яке полягає у не виплаті пенсії, починаючи з дати припинення пенсії по втраті годувальника неповнолітній ОСОБА_2 ;
1.2. визнати протиправною бездіяльність Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м Запоріжжя, яка полягає у не виплаті, починаючи з дати припинення, пенсії по втраті годувальника неповнолітній ОСОБА_2 ;
1.3. зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити виплату пенсії по втраті годувальника з моменту її призупинення (припинення) ОСОБА_2 на визначений рахунок раніше;
1.4. зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити виплату пенсії по втраті годувальника з моменту її призупинення (припинення) неповнолітній ОСОБА_2 негайно після проголошення судового рішення на визначений рахунок раніше.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м Запоріжжя, яка полягає у не виплаті з 01.09.2018 пенсії по втраті годувальника неповнолітній ОСОБА_2 . Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити нарахування та виплату пенсії по втраті годувальника з 01.09.2018 неповнолітній ОСОБА_2 на визначений рахунок раніше. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. 11.08.2021 до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду. У цій заяві представник позивача просить суд змінити спосіб виконання рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року шляхом зміни зобов`язання боржника поновити нарахування та виплату пенсії по втраті годувальника з 01.09.2018 неповнолітній ОСОБА_2 на визначений рахунок раніше на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області пенсії по втраті годувальника з 01.09.2018 року, неповнолітній ОСОБА_2 на визначений рахунок раніше.
4. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини-доньки ОСОБА_2 про заміну способу виконання судового рішення.
5. Не погодившись з таким рішенням суду, позивач через свого представника оскаржила його в апеляційному порядку.
6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року апеляційна скарга позивача по справі № 280/4372/18 залишена без руху з мотивів несплати судового збору.
7. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами повернуто апелянту на підставі ч. 2 ст. 298 КАС України у зв`язку з тим, що заявник не виправив недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини-доньки ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та передати справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що Законом України «Про судовий збір» не передбачено ставки судового збору за подання заяви про зміну способу, порядку і строку виконання судового рішення. Подання даної заяви в суді першої інстанції не передбачає сплати судового збору, а, отже, відсутні підстави для стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу, якою вирішено питання зміни способу виконання судового збору.
10. Верховний Суд ухвалою від 04 травня 2022 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
11. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм
матеріального та процесуального права.
13. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
14. Частинами 1 та 8 статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу адміністративного суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 травня 2018 року справі № 915/955/15.
Отже, на підставі підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статей 3 та 5 Закону № 3674-VI визначені пільги для сплати судового збору, а також визначені об`єкти за які не справляється сплата судового збору. Разом з тим, даними нормами не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення. Даним нормативним актом передбачені підстави для звільнення осіб від сплати судового збору, а також підстави для відстрочення або розстрочення його сплати.
Разом з тим, як встановлено апеляційним судом та не спростовано касатором, жодних обставин, що передбачені чинним законодавством України для звільнення від сплати судового збору під час подання апеляційної скарги, скаржником не зазначено.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року підлягав сплаті судовий збір.
Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У відповідності до приписів пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки позивачкою у строк, встановлений судом, недоліки апеляційної скарги не усунуто, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
15. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
16. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
17. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
18. Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини-доньки ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року по справі №280/4372/18 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г. Стрелець
Судді Л.Л. Мороз
Л.В. Тацій