ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 280/4921/19

адміністративне провадження № К/9901/21640/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (правонаступник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2020 (головуючий суддя: Калашник Ю.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 (головуючий суддя: Чабаненко С.В., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі № 280/4921/19 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У жовтні 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, (далі - позивач) звернулося до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або відповідач), в якому просило стягнути капіталізовані платежі у розмірі 680 618,70 грн.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 28.05.2020 у задоволенні позову відмовив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 25.03.2021 змінив рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2020 у частині обґрунтування висновків суду.

У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 08.10.2014 був зареєстрований як фізична особа- підприємець.

28.09.2017 з працівником ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується інформацією, зазначеною у акті про нещасний випадок від 04.10.2017 та акті проведення розслідування нещасного випадку від 04.10.2017.

Відповідно до постанови Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 31.05.2019 №0802/10203/10203.1717 «Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати у разі зміни ступеня працездатності», потерпілий ОСОБА_3 перебуває на обліку з 08.12.2017. За висновком МСЕК від 17.05.2018 серії АБ 0034958 потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 60% та 3 група інвалідності з повторним оглядом. Під час повторного огляду за висновком МСЕК від 23.05.2019 серія АБ0035520 потерпілому встановлена стійка втрата працездатності 30 % та 3 група інвалідності з повторним оглядом 01.06.2020. Цією постановою потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1045,73грн, що підлягає проведенню з 23.05.2019 по 31.05.2020.

Водночас 03.09.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 2103006000208096 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Позивач стверджує, що внаслідок припиненням підприємницької діяльності у відповідача виникло зобов`язання перед Фондом щодо сплати капіталізованих платежів для продовження страхових виплат ОСОБА_3 по відшкодуванню шкоди, завданої здоров`ю внаслідок нещасного випадку на виробництві, тому Фонд звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що до Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області за даними електронного обміну інформацією з Державним реєстром загальнообов`язкового державного соціального страхування надійшла інформація про припинення державної реєстрації ФОП ОСОБА_1 . Водночас у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі з 08.12.2017 на обліку перебуває потерпілий від нещасного випадку ОСОБА_3 , який під час роботи на посаді складальника виробів з деревини у ФОП ОСОБА_1 постраждав від нещасного випадку на виробництві, про що 03.10.2017 складено акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. У відповідності до Виписки з акту огляду МСЕК ОСОБА_3 встановлено тридцять відсотків втрати професійної працездатності. Постановою Запорізького відділення від 31.05.2019 №0802/10203/10203.1/17 призначено ОСОБА_3 перераховані щомісячні страхові виплати на відшкодування шкоди у зв`язку з нещасним випадком. Отже, станом на теперішній час страхові виплати на відшкодування шкоди ОСОБА_3 провадить Запорізьке відділення, яке є відокремленим підрозділом Управління без статусу юридичної особи.

Водночас у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 у нього, як страхувальника, перед Фондом виникає обов`язок зі сплати капіталізованих платежів для продовження страхових виплат з відшкодування шкоди, завданої здоров`ю внаслідок нещасного випадку на виробництві.

З огляду на викладене, виникла потреба в капіталізації коштів для відшкодування шкоди, що завдана умовами виробництва ОСОБА_3 в сумі 680 618,70 грн.

Розрахунок капіталізованих платежів позивачем проведено у відповідності до вимог Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №765.

Відповідач позов не визнав. ОСОБА_1 погоджується із позицією Фонду, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. Водночас відповідач вважає, що Фонд безпідставно застосував аналогію закону, коли норми законодавства про капіталізацію платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, поширили на припинення підприємницької діяльності ФОП за самостійним рішенням. На його думку, зміст ліквідації юридичної особи відрізняється від змісту припинення підприємницької діяльності фізичної особи. Натомість Уряд не затвердив жодного нормативного документа, яким би врегулював порядок надходження капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників, що не пов`язано із банкрутством.

За таких обставин, відповідач вважає, що на його випадок реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП не поширюються вимоги пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 1105-XIV та положення Порядку № 765 про необхідність сплати капіталізованих платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну здоров`ю громадянина.

Окремо відповідач наголосив, що якщо і вважати можливим застосування до спірних правовідносин положень Порядку № 765, то Фонд згідно із пунктом 5-1 цього нормативного документа зобов`язаний був направити вимогу до суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням суми, визначеної з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Лише після розгляду відповідачем цієї вимоги та відмови у її задоволенні, у позивача виникло право на звернення до суду за захистом свого порушеного права. Водночас жодних вимог про сплату капіталізованих платежів до ОСОБА_1 не надходило.

Також відповідач не погоджується із сумою капіталізованих платежів, яку Фонд заявив до стягнення. З цього приводу зазначає, що потерпілому встановлена стійка втрата працездатності 30 % та 3 група інвалідності з повторним переглядом 01.06.2020. Таким чином, відсутні підстави вважати, що страхові виплати потерпілому призначені безстроково.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що капіталізація платежів здійснюється тільки у випадку ліквідації фізичної особи-підприємця - страхувальника після визнання боржника банкрутом та відкриття стосовно нього ліквідаційної процедури. З цього часу платежі, що мають бути виплачені потерпілому в майбутньому, підлягають капіталізації та повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до Закону № 2343-XII, оскільки строк виконання цих зобов`язань банкрута є таким, що настав.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що господарським судом визнана неспроможність відповідача відновити свою платоспроможність та що відповідач визнаний банкрутом.

Учасники справи у свою чергу також не надали суду доказів того, що господарським судом порушувалася справа про банкрутство відповідача. Запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 внесено за власним рішенням відповідача (добровільно).

Щодо можливості застосувань положень вказаного Порядку за аналогією закону, то суд першої інстанції відзначив, що застосування аналогії закону для подолання прогалин правового регулювання виправдано в галузях права для яких найбільш використовуваним є диспозитивний метод регулювання, щодо тих галузей, де визначальним є імперативний метод регулювання, де право виконує охоронні функції, використовувати аналогію закону слід у випадках, коли права та обов`язки законодавчо встановленні, однак відсутній механізм їх здійснення, тобто з метою подолання прогалин процедурних. Водночас, прогалини в матеріальному праві повинні заповнюватися у процесі правотворчості шляхом внесення змін і доповнень у закони, видання нових, більш досконалих юридичних актів.

Суд першої інстанції також погодився із позицією відповідача з приводу того, що потерпілому не встановлена довічна втрата працездатності та інвалідність, а отже відсутні підстави вважати, що щомісячні страхові виплати потерпілому будуть мати безстроковий характер.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо результату розгляду справи (відмова у задоволенні позову), проте виходив з інших мотивів.

Проаналізувавши положення національного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги статті 11 Закону №1105-XIV та положення Порядку щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно, врахувавши позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 27.05.2020 у справі 809/1738/17, та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2021 у справі № 808/535/17, суд апеляційної інстанції констатував помилковість тверджень суду першої інстанції стосовно того, що у даному випадку відсутні підстави для застосування до існуючих правовідносин положень Порядку № 765 з огляду на те, що цей нормативно-правовий акт застосовується виключно у випадках ліквідації юридичних осіб та не застосовується до фізичних осіб-підприємців.

Водночас у ході апеляційного розгляду справи суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 припинив свою діяльність 03.09.2019 (номер запису 21030000000080956) та з 12.11.2019 позивач знову зареєструвався як фізична особа-підприємець (номер запису 21030000000105084).

Відтак, з огляду на те, що відповідач знову зареєструвався як фізична особа-підприємець та сплачує відповідні внески до Фонду для забезпечення відшкодування потерпілому ОСОБА_3 , за висновками суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Порядку №765.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи Фонду стосовно застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 27.05.2020 у справі № 809/1738/17 з огляду на те, що у вищевказаному судовому рішенні розглядався спір з іншими обставинами справи. Зокрема, на відміну від судового спору у справі № 809/1738/17, обставинами у справі № 280/4921/19 встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець за тим же самим кодом ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер), та здійснює сплату відповідних платежів до Фонду.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Скаржник зазначає, що оскільки законодавством не передбачена капіталізація платежів на стадії самостійної ліквідації суб`єкта господарювання, у цьому випадку слід застосувати аналогію закону, а саме - здійснювати капіталізацію страхових виплат у всіх випадках із застосуванням Порядку № 765.

Відповідно із внесенням до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності у відповідача виникло зобов`язання перед Фондом соціального страхування щодо сплати капіталізованих платежів.

Натомість несплата ОСОБА_1 капіталізованих платежів, на думку скаржника, порушує права постраждалого ОСОБА_3 на отримання страхових виплат, медичну допомогу, спричиняє ускладнення з виплатою відшкодувань потерпілим на виробництві, що у свою чергу завдає шкоду соціальним інтересам держави при реалізації державної політики в сфері страхування від нещасного випадку на виробництві та не дозволяє державі в особі Управління в повній мірі здійснювати соціальний захист, охорону життя та здоров`я громадян в процесі їх трудової діяльності, тобто виконувати гарантійну функцію держави, передбачену статтею 46 Конституції України.

Одночасно скаржник наполягає, що нова реєстрація ФОП ОСОБА_1 та виникнення у зв`язку із цим обов`язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не звільняє останнього від обов`язку здійснити сплату капіталізованих платежів у сумі, необхідній для здійснення виплат потерпілому ОСОБА_3 .

Відповідач позов не визнав. Вказує на нерелевантність приведеної судом апеляційної інстанції судової практики, а також на те, що така сформована після прийняття судом першої інстанції рішення у справі. Також відповідач вказує на невідповідність розрахунку суми капіталізованих платежів та недоведеність Фондом необхідності виплати потерпілому майбутніх платежів (протягом наступних 33,08 років) з огляду на відсутність встановленого безстрокового характеру втрати професійної працездатності та інвалідності.

Крім того, відповідач наголосив, що всупереч вимогам пункту 5-1 Порядку № 765 йому не виставлялася вимога із зазначенням суми капіталізованих платежів, яка підлягає відшкодуванню. За таких обставин вважає ініціювання судового провадження передчасним.

Одночасно відповідач зазначив, що з 12.11.2019 ним поновлено статус фізичної особи-підприємця та з цього часу він є платником єдиного внеску у складі якого сплачуються внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Одним із ключових питань у цій справі є наявність підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця, яка припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням, капіталізованих платежів відповідно до вимог Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 (далі - Порядок № 765).

Зазначене питання вже вирішувалося Верховним Судом, зокрема у постановах Великої Палати Верховного суду від 27.05.2020 у справі № 820/315/17, №809/1738/17, Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 808/535/17, від 28.05.2021 у справі №821/183/17, від 05.08.2021 у справі № 818/245/17, у яких сформований правовий висновок про те, що капіталізація платежів платоспроможної ФОП, яка зареєструвала припинення підприємницької діяльності, здійснюється із застосуванням правил Порядку № 765.

Колегія суддів не вбачає правових підстав відступити від зазначеного вище висновку.

Окремо у контексті наведеного, колегія суддів зазначає, що за такого правового підходу дотримано вимоги, передбачені статтею 14 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо заборони дискримінації, Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», оскільки обов`язок зі сплати капіталізованих платежів покладений на всіх суб`єктів підприємницької діяльності, які ліквідуються, а тому не може залежати виключно від того, яка особа ліквідується: платоспроможна чи банкрут.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про помилковість висновків суду першої інстанції щодо непоширення на спірні правовідносини положень Порядку № 765.

Іншим правовим питанням у цій справі є те, чи підлягають стягненню з ФОП, яка припинила у встановленому порядку підприємницьку діяльність, нараховані у зв`язку із припинення підприємницької діяльності капіталізовані платежі, за умови повторної реєстрації цієї фізичної особи в якості підприємця.

Відповідно до частини першої, другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).

Статтею 18 Закону № 1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Своєю чергою згідно із пунктом 1 частини другої статті 15 Закону № 1105-XIV роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

Приписами статті 4 Закону №1105-XIV унормовано, що Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Водночас, згідно із пунктом 5 частини першої статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу пункту 1 частини другої вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Капіталізація платежів для задоволення вимог по зобов`язаннях, що виникли у результаті заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, проводиться відповідно до Порядку № 765, і здійснюється по кожній особі з виплатою заборгованості за минулі роки і необхідності виплат майбутніх платежів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку № 765 капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Згідно із пунктом 3 цього Порядку капіталізація платежів нараховується за період, що визначається, з різниці між середньої тривалості життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Отже встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадку ліквідації страхувальника (суб`єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення, страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю та здоров`ю працівників зобов`язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Своєю чергою, згідно із частиною другою статті 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом

Отже, зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що підприємці у разі їх припинення, незалежно від підстав, не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.

Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Отже, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, і саме із внесенням до Єдиного державного реєстру відповідного запису у ОСОБА_1 виникли зобов`язання перед Фондом щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілого ОСОБА_3 , інформація щодо виконання якого судами не встановлювалась.

У контексті обставин справи, колегія суддів зазначає, що норми законодавства не містять підстав звільнення ФОП від обов`язку сплати капіталізованих платежів у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності.

Також діюче законодавство не передбачає звільнення відповідача від обов`язку сплатити капіталізовані платежі у зв`язку із новою реєстрацією ФОП.

Одночасно колегія суддів наголошує, що покладення на відповідача зобов`язань зі сплати капіталізованих платежів не є втручанням або посяганням на його майно, а спрямоване на забезпечення виплат майбутніх платежів для осіб, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та відбувається на підставі закону з урахування ступеня та строку втрати працездатності.

Отже, зважаючи на передбачений діючим законодавством України обов`язок сплати відповідачем, у зв`язку з його припиненням, капіталізованих платежів за розрахунком позивача, здійсненим у відповідності до Порядку № 765, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позову.

Водночас розрахунок позивача, у тому числі щодо термінів втрати працездатності, яка є складовою позову, судами попередніх інстанцій на предмет обґрунтованості розрахунку потреби в капіталізації коштів у сумі 680 618,70 грн, не досліджувався.

Натомість відповідач вказує на невідповідність розрахунку суми капіталізованих платежів та недоведеність Фондом необхідності виплати потерпілому майбутніх платежів (протягом наступних 33,08 років), з огляду на відсутність встановленого безстрокового характеру втрати ним професійної працездатності та інвалідності.

Своєю чергою, враховуючи положення статті 341 КАС України, зазначені недоліки не можуть бути усунені в межах касаційного провадження.

Проте без дослідження цих обставин, неможливо беззаперечно стверджувати про обґрунтованість стягнення з відповідача коштів у сумі 680 618,70 грн.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України» (№2586/07), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За приписами статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Одночасно колегія суддів зазначає, що з 01 січня 2023 року, у зв`язку із прийняттям Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX, відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.

У зв`язку із цим, ухвалою Верховного Суду від …11.2023 було допущено процесуальне правонаступництво позивача у справі з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (правонаступник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області) задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі №280/4921/19 скасувати.

Справу №280/4921/19 направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа