ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 вересня 2020 року

справа № 280/5389/19

адміністративне провадження № К/9901/22194/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник»

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року (судді - Шальєва В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.)

у справі № 280/5389/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник»

до Головного управління ДПС у Запорізької області

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, -

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізької області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії з призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу № 595 від 30 жовтня 2019 року, визнати протиправним та скасувати наказ №595 від 30 жовтня 2019 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» на підставі наказу № 595 від 30 жовтня 2019 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник»; визнано протиправним та скасовано наказ податкового органу № 595 від 30 жовтня 2019 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник»; стягнуто на користь Товариства сплачену суму судового збору в розмірі 3842 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року стягнуто на користь Товариства понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задоволено повністю, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року - скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року задоволено, додаткове рішення у справі №280/5389/19 скасовано, в задоволенні заяви Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуюсь з постановою суду апеляційної інстанції Товариством подана касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року, залишивши в силі додаткове рішення суду першої інстанції.

В касаційні скарзі скаржник вказує, що у позовній заяві від 04 листопада 2019 року був вказаний попередній розрахунок розміру витрат на правову допомогу за складання позовної заяви. Проте, враховуючи той факт, що остаточний розрахунок позивача з Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» на момент подачі позовної заяви ще не відбувся та складання акту приймання-передачі послуг було передчасним, належні докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правничу (правову) допомогу, до суду не подавались з поважних причин. 31 січня 2020 року представником позивача було надіслано на адресу Запорізького окружного адміністративного суду заяву про стягнення судових витрат на правничу (правову) допомогу, що підтверджується відповідно до поштової квитанції №6903527339601. Отже, докази на підтвердження понесених витрат були подані до суду в межах строку, встановленого частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач не згоден із позицією суду апеляційної інстанції, зазначеній в оскаржуваній постанові, яка полягає у тому, що обов`язковою умовою для вирішення питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення у справі є подання стороною заяви до закінчення судових дебатів про неможливість подання доказів на підтвердження розміру судових витрат. Апеляційний суд як аргумент для скасування додаткового рішення суду від 24 лютого 2020 року вказав, що матеріали справи не містять заяви позивача, поданої до закінчення судових дебатів, про неможливість подання відповідних доказів, тому заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу, подана 31 січня 2020 року, мала бути залишена судом першої інстанції без розгляду. При цьому апеляційним судом проігноровано той факт, що судові дебати при розгляді справи у спрощеному порядку взагалі не проводились, а позивачем було зроблено попередню заяву про намір стягнення витрат на правничу допомогу у позові.

04 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі №280/5389/19.

18 вересня 2020 року справа №280/5389/19 надійшла до Верховного Суду.

25 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому податковий орган, просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року без змін, з огляду на те, що оскаржуваною постановою правильно встановлено обставини справи та рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частини 1, 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд звертає увагу на тому, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року про задоволення адміністративного позову скасовано постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року змінено в її мотивувальній частині, в іншій частині постанову залишено без змін.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною основного рішення суду, відтак додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року є невід`ємною частиною рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року. Враховуючи скасування рішення суду першої інстанції, відповідно скасуванню підлягає і додаткове рішення від 24 лютого 2020 року, так як відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу у зв`язку з прийняттям Третім апеляційним адміністративним судом постанови про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

Щодо посилань суду апеляційної інстанції на те, що матеріали справи не містять заяви позивача, поданої до закінчення судових дебатів, про неможливість подання відповідних доказів, тому заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу, подана 31 січня 2020 року, мала бути залишена судом першої інстанції без розгляду, Суд зазначає наступне.

Звертаючись у листопаді 2019 року до суду з позовом Товариство просило суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу на користь позивача судові витрати , що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. При цьому позивач зазначив, що остаточний розрахунок Товариства з адвокатом буде здійснено після винесення рішення по суті справи та після складання відповідного акту наданих послуг, тому належні докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правничу (правову) допомогу до суду будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відтак висновок суду апеляційної інстанції про відсутність в матеріалах справи заяви позивача, поданої до закінчення судових дебатів, про неможливість подання відповідних доказів, щодо підтвердження витрат на правову допомогу є недоцільним.

Заява про стягнення судових витрат на правничу (правову) допомогу з доказами, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правничу (правову) допомогу надіслано Товариством 31 січня 2020 року, тобто через 2 дні після ухвалення судового рішення судом першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, Товариство дотрималося вимог процесуального законодавства щодо звернення з заявою про стягнення судових витрат на правничу (правову) допомогу.

Окрім того, Суд звертає увагу на тому, що суд першої інстанції здійснював розгляд справи №280/5389/19 в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відтак розгляд справи в порядку спрощеного провадження виключає таку стадію судового розгляду як судові дебати, що як наслідок виключає можливість у справі №280/5389/19 (яка розглянута в порядку спрощеного провадження) надати до суду заяву про неможливість подання відповідних доказів, щодо підтвердження витрат на правову допомогу до закінчення судових дебатів.

З урахуванням наведеного, Суд приходить до висновку про неправильність правової оцінки суду апеляційної інстанції у частині мотивування відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу через відсутність в матеріалах справи заяви позивача, поданої до закінчення судових дебатів, про неможливість подання відповідних доказів. Водночас, оскільки суд апеляційної інстанції фактично дійшов правильного висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду відмову в задоволенні позову Товариства та необхідності перерозподілу судових витрат, постанова цього суду підлягає зміні в її мотивувальній частині.

За змістом частин першої, четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З урахуванням наведеного вище, суд касаційної інстанції дійшов висновків про наявність підстав для зміни мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції - виключення з неї однієї з підстав для відмови в задоволенні заяви стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 341 345 349 351 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» - задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі №280/5389/19 - змінити в її мотивувальній частині.

В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

В.П. Юрченко