№ 280/6390/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 280/6390/19

адміністративне провадження № К/9901/22914/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №280/6390/19

за позовом Приватного підприємства "Адам"

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування постанови і припису

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2020 (головуючий суддя: Семененко М.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020 (колегія у складі: головуючого судді Кругового О.О., суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2019 року Приватне підприємство "Адам" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, у якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №ЗП3037/573/АВ/П/ТД-ФС від 11.12.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 1 877 850, 00 грн. за порушення вимог ч.ч. 1 та 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України;

- визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень №ЗП3037/573/АВ/П від 18.10.2019.

2. В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначав, що правовідносини за угодами з фізичними особами, які відображені у спірних постанові та приписі були цивільно-правовими та регулювалися ст. 24 КЗпП України, що свідчить про відсутність факту порушення наведеної правової норми при їх укладенні та виконанні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2020 адміністративний позов Приватного підприємства "Адам" було задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Запорізької області про усунення виявлених порушень від 18.10.2019 №ЗП 3037/573/АВ/П. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізької області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.12.2019 № ЗП 3037/573/АВ/П/ТД-ФС.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2020 залишено без змін.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, а саме наявність неоформлених трудових відносин з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , є безпідставними, у зв`язку з чим спірні постанова та припис є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 07.09.2020 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

7. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив, що вид господарської діяльності позивача передбачає наявність спеціального дозволу на використання водних біоресурсів, отже фізичні особи, які не мають такого дозволу, не можуть виконувати такі роботи за цивільно-правовими договорами, а лише можуть працювати як штатні працівники підприємства. Звертає увагу, що у штатному розписі підприємства не передбачено посад для виконання робіт відповідно до його господарської діяльності. Умови укладених цивільно-правових договорів свідчать про наявність ознак підзвітності та підконтрольності, що є характерним для трудових відносин, а характер виконуваної роботи збігається з колом обов`язків за посадою «рибалка прибережного лову».

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 07.09.2020 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2020 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору.

11. На виконання вимог ухвали скаржником надано документ про сплату судового збору.

12. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020.

13. Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 18.08.2021.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Як встановлено судами попередніх інстанції, за відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «Адам», код ЄДРПОУ 30764050, 71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, пров. Кировський, б.2, зареєстровано 04.02.2000, дата запису 22.09.2009, номер запису 1 080 120 0000 000889, код КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці, код КВЕД 03.12 Прісноводне рибальство (основний), код КВЕД 03.21 Морське рибництво (аквакультура).

15. Так, відповідачем було отримано від Головного управління Пенсійного фонду України (Василівський відділ обслуговування громадян) лист про надання інформації від 03.10.2019 за №1908, про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

16. На підставі отриманої інформації, 07.10.2019 відповідачем видано наказ про проведення заходу державного нагляду (контролю) інспекційного відвідування ПП «Адам».

17. У період 08.10.2019 по 18.10.2019 посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування ПП «Адам», за результатами якого 18.10.2019 складено акт інспекційного відвідування юридичної особи ПП «Адам», яка використовує найману працю, №ЗП 3037/573/АВ.

18. В ході інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що у 2018 та 2019 роках 15 фізичних осіб були допущені ПП «Адам» до роботи без укладання трудового договору, чим порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

19. Також 18.10.2019 Управлінням винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗП3037/573/АВ/П, відповідно до якого позивача зобов`язано усунути виявлені порушення до 18.11.2019.

20. 25.10.2019 позивач направив на адресу відповідача заперечення на акт інспекційного відвідування №ЗП 3037/573/АВ, у яких, крім іншого, вказав про те, що позивача не повідомлено про підстави інспекційного відвідування, не надано направлення на проведення інспекційного відвідування, звернуто увагу на порушення строку внесення припису.

21. За результатами розгляду поданих заперечень Управління надало відповідь від 01.11.2019 №08/03.4-06/9428 «Про розгляд заперечень», за змістом якої повідомлено, що повідомлення керівника підприємства про підстави проведення інспекційного заходу та зазначення підстави проведення заходу в акті чинним законодавством не передбачено. Також зазначено, що у зв`язку з ненеможливістю особисто вручити примірник акта інспекційного відвідування, акт інспекційного відвідування та припис оформлено в один день. Вказано, що опис виявлених порушень є обґрунтованим, дії інспектора відповідають процедурі проведення контрольних заходів посадовими особами Держпраці.

22. 11.12.2019 на підставі акту інспекційного відвідування № ЗП 3037/573/АВ від 18.10.2019, уповноваженою посадовою особою Управління прийнято постанову №ЗП3037/573/АВ/П/ТД-ФС, відповідно до якої на ПП «Адам» накладено штраф у розмірі 1 877 850,00 грн. за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП.

23. Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведених постанови та припису, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно абзацу другого та третього статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

27. Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначено статтею 4 Закону №877-V, відповідно до частин 1, 4 якої державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

28. Частиною 4 статті 2 цього Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

29. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

30. У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі № 200/5877/19-а та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

31. Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

32. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (далі - Порядок № 823).

33. Пунктом 2 Порядку №823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

34. Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені п.5 Порядку №823, серед іншого, інспекційне відвідування здійснюється на підставі інформації Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної (підпункт 6).

35. Положеннями пункту 11 Порядку №823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, серед іншого, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

36. За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю, що передбачено пунктом 19 Порядку №823.

37. Пунктом 27 Порядку №823 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

38. Відповідно до пункту 29 Порядку №823 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

39. Процедуру накладення штрафів за порушення законодавства про працю визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).

40. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що ГУ Держпраці у Запорізькій області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.

41. За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

42. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

43. Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

44. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

45. За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

46. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

47. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

48. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

49. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

50. Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

51. За змістом ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

52. У відповідності до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

53. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

54. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

55. При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

56. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

57. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.

58. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що під час судового розгляду спору відповідач не довів факт порушення позивачем статті 24 КЗпП України та фактичний допуск ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до роботи без оформлення трудового договору, однак колегія суддів Верховного Суду вважає передчасними такі висновки судів попередніх інстанцій, виходячи із наступного.

59. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Адам» здійснює діяльність згідно КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці, КВЕД 03.12 Прісноводне рибальство (основний), КВЕД 03.21 Морське рибництво (аквакультура).

60. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено цивільно-правові договори, а саме:

- з ОСОБА_1 (цивільно-правовий договір №13 від 15.02.2018, строк дії до 21.02.2018; цивільно-правовий договір №21 від 16.03.2018, строк дії до 30.03.2018; цивільно-правовий договір №27 від 02.04.2018, строк дії до 28.04.2018; цивільно-правовий договір №32 від 05.05.2018, строк дії до 30.05.2018; цивільно-правовий договір №34 від 07.07.2018, строк дії до 20.07.2018);

- з ОСОБА_2 (цивільно-правовий договір №12 від 15.02.2018, строк дії до 21.02.2018; цивільно-правовий договір №20 від 16.03.2018, строк дії до 30.03.2018; цивільно-правовий договір №26 від 02.04.2018, строк дії до 28.04.2018; цивільно-правовий договір №33 від 05.05.2018, строк дії до 30.05.2018; цивільно-правовий договір №35 від 07.07.2018, строк дії до 20.07.2018; цивільно-правовий договір №39 від 03.10.2018, строк дії до 31.10.2018; цивільно-правовий договір №41 від 03.11.2018, строк дії до 30.12.2018);

- з ОСОБА_3 (цивільно-правовий договір №10 від 15.02.2018, строк дії до 21.02.2018; цивільно-правовий договір №18 від 15.03.2018, строк дії до 30.03.2018; цивільно-правовий договір №24 від 02.04.2018, строк дії до 07.04.2018);

- з ОСОБА_4 (цивільно-правовий договір №36 від 04.10.2018, строк дії до 30.10.2018; цивільно-правовий договір №6 від 20.03.2019, строк дії до 21.06.2019; цивільно-правовий договір №12 від 10.07.2019, строк дії до 26.09.2019);

- з ОСОБА_5 (цивільно-правовий договір №19 від 15.03.2018, строк дії до 30.03.2018; цивільно-правовий договір №25 від 02.04.2018, строк дії до 07.04.2018);

- з ОСОБА_6 (цивільно-правовий договір №1 від 09.01.2018, строк дії до 14.01.2018; цивільно-правовий договір №6 від 10.02.2018, строк дії до 15.02.2018);

- з ОСОБА_7 (цивільно-правовий договір №2 від 09.01.2018, строк дії до 14.01.2018; цивільно-правовий договір №7 від 10.02.2018, строк дії до 15.02.2018);

- з ОСОБА_8 (цивільно-правовий договір №4 від 09.01.2018, строк дії до 14.01.2018; цивільно-правовий договір №9 від 10.02.2018, строк дії до 15.02.2018);

- з ОСОБА_9 (цивільно-правовий договір №3 від 09.01.2018, строк дії до 14.01.2018; цивільно-правовий договір №8 від 10.02.2018, строк дії до 15.02.2018);

- з ОСОБА_10 (цивільно-правовий договір №22 від 22.03.2018, строк дії до 23.03.2018);

- з ОСОБА_11 (цивільно-правовий договір №11 від 15.02.2018, строк дії до 21.02.2018; цивільно-правовий договір №40 від 03.10.2018, строк дії до 31.10.2018; цивільно-правовий договір №42 від 03.11.2018, строк дії до 30.12.2018; цивільно-правовий договір №4 від 02.03.2019, строк дії до 10.04.2019);

- з ОСОБА_12 (цивільно-правовий договір №3 від 02.03.2019, строк дії до 10.04.2019);

- з ОСОБА_13 (цивільно-правовий договір №2 від 02.03.2019, строк дії до 10.04.2019; цивільно-правовий договір №13 від 06.08.2019, строк дії до 30.09.2019);

- із ОСОБА_14 (цивільно-правовий договір №38 від 04.10.2018, строк дії до 30.10.2018; цивільно-правовий договір №7 від 20.03.2019, строк дії до 21.06.2019; цивільно-правовий договір №11 від 10.07.2019, строк дії до 26.09.2019);

- з ОСОБА_15 (цивільно-правовий договір №1 від 02.03.2019, строк дії до 10.04.2019; цивільно-правовий договір №14 від 06.08.2019, строк дії до 30.09.2019).

61. Відповідно до п.п. 1.1 наведених договорів, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги в обсязі і на умовах, передбачених даним договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги у вигляді винагороди: вихід на промисел, що передбачає вилов риби із дотриманням вимог Інструкції «Про порядок використання риби та інших водних живих ресурсів за № 623/404 від 11.11.2005» та Правил «Промислового риболовства у Каховському водосховищі»; посортувати виловлену рибу; здати на приймальний береговий пункт приймання риби у розмірі 100%.

62. Відповідно до п.1.5 договорів, Виконавець самостійно організовує надання послуг, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.

63. Пунктом 2.1 договорів визначено, що Замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі до 30 % від вилову згідно Акту прийому наданих послуг. У п.2.3 договорів визначено що єдиною підставою для виплати винагороди Виконавцю є акт приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами не пізніше 10 днів з моменту фактичного надання послуг.

64. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що встановивши укладення між позивачем та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 цивільно-правових договорів, судами попередніх інстанцій не з`ясовувалося, чи є вищевказані договори такими, які врегульовуються положеннями ЦК України, або укладені для «приховування» трудових відносин, тобто суди не досліди, чи відповідали зазначені правочини реальним правовідносинам між позивачем та іншими сторонами цих договорів.

65. Встановивши зі змісту цивільно-правових договорів, що виконавці виконують роботи на свій ризик, самостійно організовують безпечне виконання робіт, а також те, що на них не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку товариства, суди попередніх інстанцій не перевірили , чи дійсно для виконавців не був встановлений режим роботи і яким чином виконавці за цивільно-правовими договорами могли самостійно організовувати роботи на власний ризик.

66. У штатних розписах позивача передбачена лише посада директора, а жодної штатної одиниці на посади для виконання робіт відповідно до господарської діяльності підприємства не передбачено. При цьому, усі 15 осіб, з яким позивачем укладеного цивільно-правові договори, повинні були виконувати ідентичну роботу - вилов риби, її сортування та здачу на приймальний береговий пункт.

67. Поряд з цим, суди не звернули увагу та не надали оцінку положенням пункту 1.1 цивільно-правових договорів, якими встановлено, що під час виконання вказаних робіт такі особи повинні були дотримуватись вимог Інструкції про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів №623/404 від 11.11.2005 та Правил риболовства у Каховському водосховищі, також виконавці повинні були обов`язково дотримуватись акваторії промислу, забезпечувати збереження виловленої риби та здавати на приймальний береговий пункт приймання риби улов у розмірі 100%.

68. Цим же пунктом цивільно-правових договорів передбачено, що виконавці повинні були задля виконання даного виду роботи мати санітарні книжки із відміткою проходження профілактичного медичного огляду. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що така ж вимога передбачена і статтею 169 КЗпП України.

69. Також, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на положення пункту 3.4 цивільно-правових договорів, відповідно до яких виконавцям заборонялося наступне: виходити у плавання без наявності обов`язкового знаряджання, при несправності судна, а також у нетверезому стані; при прямуванні на промисел триматися у стороні від судоходних шляхів крупних суден; виходити на промисел при несприятливому прогнозі погоди у нічний час доби, брати на борт пасажирів, брати на борт риби та екіпаж більше, ніж зазначено у судовому квитку.

70. Однак, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що при виконанні робіт за цивільно-правовим договором, виконавець організовує свою роботу самостійно, здійснює її на власний страх та ризик, та для цивільно-правових відносин не характерні такі ознаки як підзвітність та підконтрольність.

71. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до умов укладених договорів, позивач забезпечував виконавців усім необхідним для виконання даної роботи.

72. Зазначені обов`язки відповідають обов`язкам роботодавця, передбаченим частиною першою статті 21 КЗпП України, відповідно до яких роботодавець зобов`язується забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

73. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 840 ЦК України якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

74. Однак, в укладених договорах відсутні норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів. Крім того, матеріали справи не містять і звітів виконавців про використання матеріалу та повернення його залишку, наявність яких передбачена ч.1 ст.840 ЦК України.

75. Також суди не надали оцінку тій обставині, що оплата робіт, відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг, проводилася за виконану роботу щомісячно (30 числа відповідного місяця), за фактично відпрацьований період часу, а обов`язки виконавців збігаються з колом обов`язків за посадою «рибалка прибережного лову», яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 (зі змінами), код професії за КП - 6152(6).

76. Як було зазначено вище, однією з основних ознак, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

77. Таким чином, суди попередніх інстанцій не перевірили чи дійсно робота, яка виконувалась ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , була самостійною, не надавалася в процесі виконання певної трудової функції, а також чи поширювалися на вказаних виконавців правила внутрішнього розпорядку.

78. Тобто суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що зміст укладених цивільно-правових угод містить положення, які притаманні саме трудовим договорам.

79. При тому, що на зазначені обставини звертав увагу відповідач під час інспекційного відвідування позивача та під час судового розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, однак суди не надали оцінку таким доводам відповідача.

80. Також суди попередніх інстанцій не надали оцінку доводам відповідача про те, що позивачем отримано відповідний дозвіл на використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах №1О8-ОЗЗО-2О19/ЗП від 19.02.2019, де визначена назва рибогосподарського водного об`єкту - Каховське водосховище та зазначено про наявність у ПП «Адам» рибальських суден (плавзасобів) - баркасів промислових, а також про дозволені до використання знаряддя лову - дрібно частикові та крупно частикові закидні, ставні волокуші та ін. Разом із цим, позивачем було укладено договори цивільно-правового характеру із 15 особами для здійснення ними робіт, відповідно, за господарською діяльністю підприємства, що свідчить про обов`язок кожного із виконавців мати дозволи на здійснення такого виду діяльності.

81. Крім того, колегія суддів зазначає, що незарахування працівників до штатного розпису підприємства не може бути безумовним доказом того, що між сторонами відсутні трудові відносини. Вказане може свідчити про неналежне оформлення роботодавцем трудових відносин із працівником, який виконує роботу на постійній основі.

82. Отже, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що без установлення зазначених вище обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності і обґрунтованості.

83. Такі підходи узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постановах від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18, від 16.06.2020 у справі №815/5427/17 та від 20.08.2020 у справі №813/2520/16.

84. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

85. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

86. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

87. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

88. При цьому, при новому розгляді справи, суди повинні також враховувати концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment).

90. Дана концепція знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення №198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність». У пункті 13 Рекомендацій «підпорядкованість» проявляється, якщо робота: 1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; 2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; 3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; 4. виконується працівником особисто; 5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; 6. має характерну тривалість/продовжуваність; 7. вимагає особисту присутність працівника; 8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником. При встановленні трудових відносин за допомогою критерію «залежності» беруться до уваги наступні елементи: 1. періодичність виплати винагороди працівнику; 2. той факт, що така винагорода являється єдиним або основним джерелом доходів працівника; 3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; 4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; 5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; 6. відсутність фінансового ризику у працівника. Встановлення вказаних обставин у сукупності може безумовно свідчити про наявність трудових відносин.

91. При цьому, Верховний Суд зазначає, що без оформлених трудових відносин особа позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні).

92. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

93. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

94. Отже, як установлено колегією суддів Верховного Суду суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

95. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

96. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020 скасувати, а справу №280/6390/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій