ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа №280/652/19

адміністративне провадження № К/9901/31899/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів -Кашпур О.В., Шевцової Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №280/652/19

за позовом судді Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_1 до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою судді Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів Іванова С.М., Панченко О.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Суддя Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Запорізької області (далі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2, ДСА України) з вимогами: визнати протиправними дії відповідача-1 щодо складання, а відповідача-2 щодо затвердження штатного розпису Апеляційного суду Запорізької області на 2019 рік у частині розрахунку посадового окладу судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_1 у розмірі 76 840 грн без застосування регіонального коефіцієнту 1,2; визнати протиправними дії відповідача-1 у частині здійснення нарахування суддівської винагороди судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_1 у розмірі 76 840 грн без застосування регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру її посадового окладу; зобов`язати відповідача-1 здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за січень 2019 року, виходячи з розміру посадового окладу 92 208 грн із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру її посадового окладу, здійснивши донарахування в розмірі 24 588,80 грн її суддівської винагороди та сплатити суддівську винагороду після утримання податків і зборів.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка указує, що, у порушення приписів частини четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у січні 2019 року при нарахуванні їй суддівської винагороди до базового розміру посадового окладу додатково не застосовано регіональний коефіцієнт 1,2.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Постановою Верховної Ради України від 20.10.2005 №3017-IV ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Апеляційного суду Запорізької області.

4. Відповідно до Указу Президента України від 29.12.2017 №452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» вирішено Апеляційний суд Запорізької області ліквідувати та утворити Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область, з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.

5. Позивачка успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання і рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.08.2018 №231/пс-18 рекомендована до переведення на посаду судді Запорізького апеляційного суду.

6. Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.08.2018 №2681/0/15-18 внесено подання Президентові України про переведення на посади суддів Запорізького апеляційного суду суддів Апеляційного суду Запорізької області, зокрема, ОСОБА_1 .

7. Указом Президента України від 28.09.2018 №297/2018 суддів Апеляційного суду Запорізької області в кількості 17 осіб переведено на посади суддів Запорізького апеляційного суду, проте позивачки в цьому указі не зазначено.

8. З початком діяльності Запорізького апеляційного суду, а саме з 05.10.2018 Апеляційний суд Запорізької області припинив свою діяльність і розпочалася процедура його ліквідації.

9. На момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 не переведено на посаду судді Запорізького апеляційного суду.

10. У жовтні та листопаді 2018 року, відповідно до приписів частини десятої статті 135 Закону №1402-VІІІ, через те, що позивачка не здійснювала правосуддя, передбачені цією статтею, доплати до посадового окладу не нараховувалися (том 1, а.с. 15).

11. Зазначене положення Закону №1402-VІІІ повністю повторює частину десяту статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII (далі - Закон №192-VIII).

12. Рішенням від 04.12.2018 №11-р/2018 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI, у редакції Закону №192-VIII, за якими «Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону №1402-VІІІ зі змінами, а саме: частину третю статті 82 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

13. У спірному періоді (січень 2019 року), зважаючи на вимоги рішення Конституційного Суду України, позивачці нараховано та виплачено суддівську винагороду, яка складалась з посадового окладу та доплати за вислугу років, проте регіональний коефіцієнт у розмірі 1,2 не застосовано.

14. Листом від 06.12.2018 №10-25530/18 ДСА України повідомила відповідача-1 про те, що суддям, які пройшли кваліфікаційне оцінювання та не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, слід здійснювати виплату доплат у розмірі, визначеному Законом №1402-VІІІ, крім регіонального коефіцієнта.

15. У січні 2019 року Апеляційний суд Запорізької області надіслав на затвердження до ДСА України штатний розпис на 2019 рік з посадовим окладом суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, однак з незалежних від них причин не переведені до новоутвореного суду, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2019 (1 921 грн) з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2, як для суддів, які здійснюють правосуддя, а саме 92 208 грн.

16. ДСА України відмовила у затвердженні штатного розпису з указаним посадовим окладом судді, повернувши його листом від 06.02.2019 №8-2563/19 Апеляційному суду Запорізької області на доопрацювання.

17. Відмову у затвердженні штатного розпису мотивовано тим, що з 05.10.2018, з дня початку роботи Запорізького апеляційного суду, судді Апеляційного суду Запорізької області не здійснюють правосуддя. Відповідно до частини четвертої статті 135 Закону №1402-VІІІ регіональний коефіцієнт застосовується до базового розміру посадового окладу суддів, які здійснюють правосуддя.

18. Водночас зазначено, що штатний розпис може бути затверджений ДСА України за умови встановлення посадового окладу судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, без застосування регіонального коефіцієнту, у розмірі 76 840 грн.

19. 08 лютого 2019 року ДСА України затверджено штатний розпис на 2019 рік Апеляційного суду Запорізької області з посадовим окладом судді судової палати з розгляду цивільних справ у розмірі 76 840 грн.

20. Правомірність дій відповідачів, які призвели до обчислення базового розміру посадового окладу позивачки у січні 2019 року без застосування регіонального коефіцієнту 1,2, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

21. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2019 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії відповідача-1 щодо складання, а відповідача-2 щодо затвердження штатного розпису Апеляційного суду Запорізької області на 2019 рік у частині розрахунку посадового окладу судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_1 у розмірі 76 840 грн без застосування регіонального коефіцієнту 1,2. Визнано протиправними дії відповідача-1 у частині здійснення нарахування суддівської винагороди судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_1 у розмірі 76 840 грн без застосування регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру посадового окладу. Зобов`язано відповідача-1 здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за січень 2019 року, виходячи з розміру посадового окладу 92 208 грн, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру посадового окладу, здійснивши донарахування в розмірі 24 588,80 грн до суддівської винагороди, та сплатити суддівську винагороду після утримання податків і зборів.

22. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що сам факт того, що позивачка, з незалежних від неї причин, не переведена до Запорізького апеляційного суду, не свідчить про те, що вона позбавлена повноважень здійснювати правосуддя.

23. В абзацах 8, 9 пункту 3.4 Рішення від 04.12.2018 в справі №11-р/2018 Конституційним Судом України зазначено, що: «Суддівська винагорода, а отже, й посадовий оклад судді та нарахування і сплата доплат не може залежати від здійснення чи нездійснення правосуддя суддею у зв`язку з неприйняттям уповноваженим органом, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді».

24. Конституційний Суд України у пункті 3.3 цього ж Рішення указав, що «Суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу, яка, згідно з частиною другою статті 133 Закону №2453-VI, у редакції Закону №192-VIII, складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому».

25. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи відповідачів, що нарахування регіонального коефіцієнту можливо з дня зарахування позивачки до штату відповідного суду та за умови здійснення правосуддя, є не обґрунтованими.

26. Будь-яких доказів того, що позивачку відраховано зі штату Апеляційного суду Запорізької області відповідачами не надано.

27. Таким чином, нарахування і сплата посадового окладу судді, складовою якого є і регіональний коефіцієнт, не може залежати від здійснення чи нездійснення правосуддя суддею у зв`язку з неприйняттям уповноваженим органом, з незалежних від судді причин, рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду.

28. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2019 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

29. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що передбачений частиною четвертою статті 135 Закону №1402-VІІІ регіональний коефіцієнт є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою. Водночас застосування регіонального коефіцієнту залежить від розташування суду, в якому суддя здійснює судочинство, тобто від кількості населення відповідного населеного пункту та факту здійснення суддею судочинства.

30. Правова позиція щодо застосування зазначених норм права викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 в справі №804/3609/18.

31. Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що нарахування регіонального коефіцієнту судді, який не має повноваження на здійснення правосуддя, Законом №1402-VІІІ не передбачено, а отже, позовні вимоги щодо здійснення перерахунку суддівської винагороди позивачки із застосуванням регіонального коефіцієнту при обчисленні базового розміру посадового окладу задоволенню не підлягають. У зв`язку з цим не підлягають також задоволенню і вимоги позивачки щодо визнання протиправними дій відповідача-1 щодо складання, а відповідача-2 затвердження штатного розпису Апеляційного суду Запорізької області на 2019 рік у частині розрахунку посадового окладу в розмірі 76 840 грн без застосування регіонального коефіцієнту 1,2.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

32. 18 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивачки на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019.

33. У касаційній скарзі остання, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, просить його скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

34. Касаційну скаргу скаржниця мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на постанову Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №804/3609/18, оскільки вона стосується нарахування регіонального коефіцієнту до посадового окладу судді, який не здійснює правосуддя, у зв`язку з закінченням п`ятирічного строку, на який його було призначено.

35. Водночас предметом спору в цій справі є нарахування регіонального коефіцієнту до посадового окладу судді, якого обрано безстроково та повноваження якого не припинялися.

36. Позивачка наголошує, що сам факт того, що, з незалежних від неї причин, її не було переведено до Запорізького апеляційного суду не свідчить про те, що вона позбавлена повноважень здійснювати правосуддя.

37. Норми пункту 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ гарантують, що суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом.

38. Також скаржниця звертає увагу, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу по суті, залишив поза увагою висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 04.12.2018 в справі №11-р/2018.

39. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Уханенку С.А., Шевцовій Н.В.

40. Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

41. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 19.09.2022 №1457/0/78-22, у зв`язку з відпусткою судді Уханенка С.А., призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

42. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцовій Н.В.

43. Відповідач-1 подав заперечення на касаційну скаргу позивачки, в якому наполягає на безпідставності останньої та просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржуване судове рішення без змін.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

44. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

45. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15.01.2020 №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

46. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.

47. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

48. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проєкт якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

49. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

50. Статтею 1 Закону №1402-VIII передбачено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

51. Відповідно до частин другої, третьої статті 26 Закону №1402-VIII апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах. Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються у відповідних апеляційних округах.

52. Частиною першою статті 83 Закону №1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

53. Згідно з частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

54. Відповідно до частини другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

55. Частиною четвертою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

56. Відповідно до частини шостої статті 147 Закону №1402-VIII у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов`язані зі здійсненням таким судом повноважень, зокрема, архівні справи з основної діяльності, строки тимчасового зберігання яких ще не закінчилися, документи, не завершені в діловодстві, а також документи з кадрових питань в паперовому та електронному вигляді, фонди бібліотек, а судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

57. Пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визначено, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

58. Відповідно до пункту 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

VI. Позиція Верховного Суду

59. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з такого.

60. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України; у редакції, чинній до 08.02.2020).

61. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України; у редакції, чинній до 08.02.2020).

62. Спір у цій справі виник щодо наявності підстав для виплати позивачці у січні 2019 року суддівської винагороди із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,2 до посадового окладу, як судді, що пройшла успішно кваліфікаційне оцінювання, проте непереведена до іншого суду того самого рівня, у випадку ліквідації суду, в якому обіймає таку посаду.

63. Системний аналіз правових норм у цій справі свідчить про те, що регіональний коефіцієнт застосовується до базового розміру посадового окладу та не є доплатою. Розмір регіонального коефіцієнту встановлюється у різних розмірах, однак обов`язковою умовою є здійснення суддею правосуддя. Застосування регіонального коефіцієнту залежить від розташування суду, в якому суддя здійснює судочинство, тобто від кількості населення відповідного населеного пункту та факту здійснення суддею правосуддя.

64. За приписами частини шостої статті 147 Закону №1402-VIII у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

65. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до вимог частини шостої статті 147 Закону №1402-VIII Апеляційний суд Запорізької області, у якому позивачка обіймала посаду судді, припинив здійснення правосуддя, у зв`язку з початком роботи Запорізького апеляційного суду 05.10.2018. Позивачка успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання та була рекомендована до переведення на посаду судді Запорізького апеляційного суду, проте у спірний період так і не була переведена.

66. З дати припинення здійснення правосуддя суддею, регіональний коефіцієнт перестає виплачуватись, оскільки умовою його виплати є здійснення суддею правосуддя. Водночас ОСОБА_1 у січні 2019 року не здійснювала правосуддя. Підстави для застосування до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,2 за вказаний період, згідно з частиною четвертою статті 135 Закону №1402-VIII, відсутні.

67. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.04.2021 у справі №280/3954/19, від 30.08.2021 у справі №280/1067/19, від 02.10.2020 у справі №280/602/19, від 21.04.2021 у справі №280/1688/19 і від 11.08.2022 у справі №520/7193/19.

68. Щодо посилання скаржниці на рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 в справі №11-р/2018, Суд зазначає таке.

69. Указаним Рішенням врегулювано питання визначення розміру посадового окладу суддів і врегульовано питання здійснення доплат. Так, Конституційним Судом України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI, в редакції Закону №192-VIII, за яким «Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону №1402-VIII, зі змінами, а саме: частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду; частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації; частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

70. Конституційний Суд України зазначив, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону №2453-VI, у редакції Закону №192-VIII, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, дійшов висновку, що положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI, у редакції Закону №192-VIII, для цілей застосування окремих положень Закону №1402-VIII, суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.

71. Однак Конституційним Судом України не визнавалася неконституційною частина четверта статті 135 Закону №1402-VIII, яка є чинною та підлягає застосуванню, тобто питання нарахування та виплати регіонального коефіцієнту не було предметом розгляду у Рішенні від 04.12.2018 в справі №11-р/2018.

72. Отож Рішенням Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 не надано офіційного тлумачення норм закону, а саме: щодо нарахування регіонального коефіцієнту у випадку нездійснення правосуддя.

73. При цьому, Суд уважає посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки Верховного Суду, неведені у постанові від 31.01.2019 в справі №804/3609/18, правильним. Суд указує, що у справі №804/3609/18 позивачем є суддя, який: за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних суддів визнаний таким, що відповідає займаній посаді; станом на час виникнення спірних правовідносин не здійснює правосуддя; звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, які убачає у ненарахуванні та невиплаті суддівської винагороди у вигляді посадового окладу із застосуванням регіонального коефіцієнту. Отож спір у цій справі та в справі №804/3609/18 стосується перерахунку суддівської винагороди судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання відповідно до Закону №1402-VIII, однак не приступив до виконання обов`язків судді відповідного суду.

74. З урахуванням викладеного Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

75. Суд констатує, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

76. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

77. З огляду на викладене підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

VII. Судові витрати

78. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

79. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

80. Касаційну скаргу судді Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_1 залишити без задоволення.

81. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.

82. Судові витрати не розподіляються.

83. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

Н.В. Шевцова