№ 280/7090/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

м. Київ

справа № 280/7090/22

адміністративне провадження № К/990/41860/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 280/7090/22

за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луговий Борис Владленович,

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Конишевої О.В.

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Чабаненко С.В., суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління СБУ в Запорізькій області), в якій просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Управління СБ України в Запорізькій області з невиплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язати Управління СБ України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову допомогу при звільненні.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що правове регулювання звільнення військовослужбовців СБУ за сімейними обставинами та з інших поважних причин до 19.10.2019 відбувалося на підставі пункту 62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 в якому відповідний пункт звільнення був сформульований наступним чином, зокрема, д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідний перелік сімейних обставин та інших поважних причин було затверджено постановою КМУ від 12.06.2013 № 413. Проте, на теперішній час, використання зазначеного переліку сімейних обставин, затвердженого постановою КМУ № 413, на думку позивача, є неможливим, оскільки звільнення військовослужбовців СБУ з військової служби відбувається виключно на підставі відповідних положень статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ). Так, підпунктом «г» пункту 3, частини п`ятої статті 26 вказаного Закону визначено перелік сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, зокрема, у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років. При цьому, відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

2.1. Водночас, на думку позивача, неузгодженість положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з положеннями Закону № 2232-ХІІ до якого в квітні 2022 року на підставі Закону України від 01.04.2022 № 2169-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» внесено зміни в частині переліку підстав звільнення з військової служби, зменшують обсяг прав військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 , наказом Голови СБУ від 03.11.2022 №1501-ОС/дск звільнений у запас Збройних Сил України відповідно до підпункту «б» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007, підпункту «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років), пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключений зі списків особового складу наказом УСБУ в Запорізькій області від 17.11.2022 №399-ОС/дск, з 17.11.2022.

4. Вислуга років позивача на день звільнення складає: календарна - 24 роки 6 місяців 2 дні, пільгова служба - 10 років 19 днів, загальна - 34 роки 6 місяців 21 день.

5. Позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, у зв`язку із чим останній звернувся із вказаним позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

6. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023, відмовлено у задоволені позовних вимог.

6.1. Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби мають лише військовослужбовці при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, а згідно цього переліку (Постанова № 413), зазначено про те, що поважною є причина необхідності постійного стороннього догляду за хворою дитиною, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Водночас як слідує з наданого позивачем медичного висновку № 391 від 15.11.2018 про дитину - інваліда віком до 18 років, вказаний висновок не містить посилання на те, що дитина потребує постійного стороннього догляду.

6.2. Так, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача про те, що перелік сімейних обставин та інших поважних причин для звільнення військовослужбовців СБУ визначається виключно статтею 26 Закону № 2232-ХІІ відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 якого контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.

6.3. Водночас, з урахуванням положення частини другої статті 15 Закону № 2011-XII, якою визначено підстави для виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні, частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, приписів Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 12.06.2013 № 413, яка видана відповідно до статті 26 Закону № 2232-ХІІ, позивач звільнений не з підстав, які надають право на отримання одноразової допомоги.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

7. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луговий Борис Владленович, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, сторона позивача просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі № 280/7090/22 та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

8. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

8.1. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за вказаним пунктом сторона позивача зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ у взаємозв`язку з постановою КМУ від 12.06.2013 № 413, якою затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу та підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII.

8.2. Так, касатор вказує, що правове регулювання звільнення військовослужбовців СБУ за сімейними обставинами та з інших поважних причин до 19.10.2019 відбувалося на підставі пункту 62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 в якому відповідний пункт звільнення був сформульований наступним чином, зокрема, д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідний перелік сімейних обставин та інших поважних причин було затверджено постановою КМУ від 12.06.2013 № 413. Проте, на теперішній час, використання зазначеного переліку сімейних обставин, затвердженого постановою КМУ № 413, на думку сторони позивача, є неможливим, оскільки звільнення військовослужбовців СБУ з військової служби відбувається виключно на підставі відповідних положень статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

8.3. Так, підпунктом «г» пункту 3, частини п`ятої статті 26 вказаного Закону визначено перелік сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, зокрема, у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років. При цьому, відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

8.4. Водночас неузгодженість положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з положеннями Закону № 2232-ХІІ до якого в квітні 2022 року на підставі Закону України від 01.04.2022 № 2169-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» внесено зміни в частині переліку підстав звільнення з військової служби, зменшують обсяг прав військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.12.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 01.05.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

11. Від СБУ до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просить відмовити у її задоволенні з огляду на необґрунтованість доводів останньої, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

11.1. Також СБУ до Суду направлено для огляду Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 10.04.2018 № 515/ДСК, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2018 за № 512/31964, яка надавалася в суді апеляційної інстанції, з проханням повернути вказаний документ після касаційного перегляду справи.

Позиція Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

12. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

13. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

14. Спірним у цій справі є питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцю СБУ, звільненому з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

15. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

16. Верховним Судом після відкриття касаційного провадження у цій справі сформовано правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ, підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ та Постанови № 413, зокрема у постанові 24.01.2024 у справі № 140/1143/23. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке

17. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

18. Частиною першою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

19. Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII, а у частині п`ятій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.

20. Так, згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 1) у мирний час: 2) під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): 3) з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: .

21. Законом України від 01.04.2022 № 2169-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян", який набрав чинності з 13.04.2022, пункт 3 частини п`ятої статті 26 доповнено підпунктом «г»: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; .

22. Відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

23. Згідно з абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

24. Пункт перший глави 1 розділу V Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 10.04.2018 №515/ДСК, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2018 за №512/31964 та абзац другий пункту першого глави 1 розділу V цієї Інструкції, яка надавалася для огляду в суді апеляційної інстанції та надана до суду касаційної інстанції, містить аналогічні положення що й частина друга статті 15 Закону України № 2011-XII, що було встановлено судом апеляційної інстанцій під час дослідження цієї Інструкції.

25. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 12.06.2013 № 413 (далі - Постанова № 413), якою - на виконання положень статті 26 Закону № 2232-ХІІ, статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 № 470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618 - затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі також - Перелік № 413).

26. Відповідно до вказаного Переліку, дія якої поширена на громадян України, які проходять службу у військовому резерві СБУ, згідно з постановою КМУ від 23.07.2014 № 284, військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:

виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);

укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;

хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;

необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;

неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);

довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.

27. У справі № 140/1143/23 Верховний Суд, аналізуючи положення пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ у взаємозв`язку із підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ зауважив на тому, що стаття 26 Закону № 2232-ХІІ пов`язує підстави для звільнення з військової служби з видами військової служби (частина шоста статті 2 Закону № 2232-ХІІ) та умовами (періодами) її проходження.

28. Зокрема, частина п`ята статті 26 Закону № 2232-ХІІ розрізняє (виокремлює, групує) такі умови (обставини) для припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом: у мирний час (пункт 1 частини п`ятої); під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) (пункт 2 частини п`ятої); з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації (пункт 3 частини п`ятої).

29. Позаяк для цілей звільнення з військової служби стаття 26 Закону № 2232-ХІІ чітко відокремлює підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану від підстав для звільнення військовослужбовців зі служби під час дії особливого періоду, то є достатні підстави вважати, що й виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, має зв`язок (залежність) як з нормативною підставою, за якою звільнений військовослужбовець, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.

30. Так, Верховний Суд не погодився із висновком судів попередніх інстанцій у справі № 140/1143/23 про те, що звільнення позивачки через «сімейні обставини» (тобто коли «один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років»; абзац десятий підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ) підпадає під дію абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.

31. У цьому аспекті суд касаційної інстанції зауважив, що текстуальний виклад тих норм статті 26 Закону № 2232-ХІІ, які передбачають можливість звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, є бланкетним, адже в них подається посилання на підзаконний нормативний акт Кабінету Міністрів України (ним, як уже з`ясували, є Постанова № 413), в якому мають бути визначені ті умови (причини, обставини), за яких військовослужбовець може реалізувати своє право на звільнення зі служби.

32. Зокрема, підстава для звільнення зі служби, про яку йде мова, передбачена: у підпункті «в» пункту 3 частини другої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 1 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Прикметно те, що звільнення з цих підстав з військової служби не пов`язується з особливим періодом та/або воєнним станом, (що має пояснення, коли зіставити ці підстави з датою ухвалення Постанови № 413, а також редакцією абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, яка діяла на дату звільнення позивачки у справі № 140/1143/23 - 26.08.2022).

33. Інша ситуація з підставами для звільнення з військової служби через «сімейні обставини або інші поважні причини», які передбачені, зокрема, у підпункті «г» пункту 1, підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 2, підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ і які якраз стосуються особливого періоду та воєнного стану. Як можна побачити, текстуальний виклад цих нормативних підстав в названій статті Закону не має посилання на акт Кабінету Міністрів України чи інший нормативний (підзаконний) акт, який містив би «частину» норми, якої бракує [в законі]; натомість «сімейні обставини або інші поважні причини», які дозволяють військовослужбовцеві звільнитися з військової служби під час дії особливого періоду або під час дії воєнного стану, визначені (в цій частині) безпосередньо у тексті Закону. З уваги на такий спосіб викладу юридичної норми у перелічених [у цьому абзаці постанови] структурних частинах статті 26 Закону № 2232-ХІІ колегія суддів виснувала, що не було приводу в цій частині для застосування Переліку сімейних обставин та інших поважних причин , які затверджені Постановою № 413, як, власне, («бланкетної») умови для звільнення зі служби (зокрема, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ), а звідси - для застосування частини другої пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, яка діла на дату звільнення позивачки з військової служби) в цілях виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (яка якраз пов`язувалася з підставами, визначеними у згаданому Переліку № 413).

34. Повертаючись до обставин цієї справи зазначимо, що позивач звільнений з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.

35. Тож правове регулювання спірних правовідносин у цій справі відповідає правовому регулюванню правовідносин у справі № 140/1143/23, висновки у якій підлягають врахуванню до обставин цієї справи.

36. За позицією Верховного Суду у справі № 140/1143/23 норми Закону № 2232-ХІІ (стаття 26) визначають можливість звільнення військовослужбовців з військової служби як через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, так і через сімейні або інші поважні причини, перелік яких визначено самим Законом № 2232-ХІІ.

37. При цьому, положення абзацу 2 частини другої статті 15 Закону № 2011-XII передбачають нарахування і виплату одноразової грошової допомоги, якщо звільнення відбулось через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

38. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши положення частини другої статті 15 Закону № 2011-XII, частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, приписів Переліку № 413, дійшли висновку, що оскільки позивач звільнений з військової служби з підстав, які передбачені Законом № 2232-ХІІ, а не з підстав, передбачених Переліком № 413, то на нього не розповсюджуються положення частини другої статті 15 Закону № 2011-XII в частині виплати одноразової грошової допомоги.

39. Вказані висновки судів попередніх інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2024 у справі № 140/1143/23 щодо застосування пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ, підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ та Постанови № 413.

40. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином установивши фактичні обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права та дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

41. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

42. Згідно з частиною першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

44. З огляду на результат касаційного розгляду Верховний Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луговий Борис Владленович, залишити без задоволення.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 280/7090/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов