ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року

м. Київ

справа № 280/8706/24

адміністративне провадження № К/990/1865/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О. О.,

суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хатанет Запоріжжя» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року (прийняту у складі головуючого судді Сластьон А.О.) про забезпечення позову та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого Шальєвої В.А.., суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.)

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хатанет Запоріжжя» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 16 серпня 2024 року №53/08-01-04-07/38732686 про виключення ТОВ «Хатанет Запоріжжя» з реєстру платників єдиного податку-юридичних осіб (ІІІ група) з 01 жовтня 2024 року.

2. ТОВ «Хатанет Запоріжжя» подано до Запорізького окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 53/08-01-04-07/38732686 від 16.08.2024 року на період до набрання законної сили рішенням у справі.

2.1. Обґрунтовуючи заяву позивач зазначив, що у разі не зупинення дії оскаржуваного рішення у підприємства не залишиться іншої можливості, ніж зупинити застосування єдиного податку та перейти до сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (ПДВ). Зазначає, що початок сплати ПДВ, враховуючи те, що більшість абонентів підприємства не є платниками ПДВ, а основні витрати підприємства полягають у сплаті послуг контрагентам неплатникам ПДВ та виплаті заробітної плати співробітникам, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ, приведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20 відсотків від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою єдиного податку у розмірі 5 відсотків від суми доходу, викликає у підприємства додаткове навантаження у розмірі 15 відсотків від всієї суми доходів. Вказує, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, заяву задоволено.

3.1. Зупинено дію рішення Головного управління ДПС в Запорізькій області №53/08-01-04-07/38732686 від 16 серпня 2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку- юридичних осіб (ІІІ група) Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАТАНЕТ ЗАПОРІЖЖЯ» до набрання законної сили рішенням суду у справі №280/8706/24.

4. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що прийняття рішення про виключення ТОВ «Хатанет Запоріжжя» з реєстру платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5% має наслідком зміни системи оподаткування, формату розрахункового документа, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивачки у вигляді зупинення господарської діяльності у зв`язку із застосуванням штрафних санкцій до ухвалення рішення у цій справі.

4.1. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивачки від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право самостійно здійснювати господарську діяльність, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% призводить до негативних наслідків для позивачки, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, покладення додаткового обов`язку, у зв`язку з чим, для відновлення її прав та інтересів, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 14 січня 2025 року через систему "Електронний суд" відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій податковий орган просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволені заяви в повному обсязі.

6. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме, статей 73, 75, 76 , 90, та 242 КАС України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

7. Так, обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не врахували позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 280/4194/24, предметом розгляду в якій була заява щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження. Також зазначив, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не взяли до уваги того, що заява не містить належних та достатніх обґрунтувань необхідності забезпечення позову, у зв`язку з чим контролюючий орган вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

8. Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

9. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 липня 2025 року закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 23 липня 2025 року.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

11. Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

12. Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

13. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

14. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

15. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

16. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

17. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

18. Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

19. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

20. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

21. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

22. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

23. Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

24. При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

25. Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

26. При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій встановили, що 16 серпня 2024 року ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення №53/08-01-04-07/38732686 про виключення ТОВ «Хатанет Запоріжжя» з реєстру платників єдиного податку-юридичних осіб (ІІІ група) з 01 жовтня 2024 року.

27. Правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями Податкового кодексу України.

28. Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом

29. Згідно з підпунктом 3 пунктом 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, зокрема, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

30. Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених Податковим кодексом України підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

31. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

32. За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки при анулюванні реєстрації платником єдиного податку третьої групи позивачу буде змінено систему оподаткування, тобто позивач буде зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, крім того, у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку третьої групи, та штрафні (фінансові) санкції. Тобто зміна системи оподаткування безпосередньо призведе до того, що на позивача буде покладено додаткове навантаження, що в свою чергу може суттєво вплинути на ведення господарської діяльності, призвести до розірвання договірних правовідносин з контрагентами, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності в подальшому.

33. Наведене свідчить, що невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду, а для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

34. Колегія суддів уважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

36. Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

37. Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 04 лютого 2025 року у справі № 280/8758/24, від 06 березня 2025 року у справі № 420/25688/24, від 22 травня 2025 року у справі № 320/61562/24, від 10 квітня 2025 року у справі № 380/23272/24, від 29 травня 2025 року у справі № 380/22510/24, дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у справі, що розглядається.

38. Суд касаційної інстанції наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

39. Крім того, відповідач, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, покликається на правові висновки Верховного Суду у справі № 280/4194/24 та вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суди не врахували відповідних правових висновків. Однак, підстав вважати, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржених судових рішень не врахували позиції Верховного Суду щодо застосування положень КАС України, які визначають правила забезпечення позову, немає.

40. Висновки Верховного Суду щодо відсутності передбачених підстав для забезпечення позову, на які зробив відповідач посилання в касаційній скарзі, фактично стосуються відмінних в порівнянні з цією справою обставин та ґрунтуються на іншому правовому регулюванні спірних правовідносин. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.

41. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

42. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

43. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегії суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

44. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

45. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

VІ. Судові витрати

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

47. Керуючись статтями 3 328 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хатанет Запоріжжя» - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №280/8706/24- залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М.М. Яковенко