ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 280/9662/21

адміністративне провадження № К/990/833/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року (суддя Новікова І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року (головуючий суддя Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі №280/9662/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2020 року №00004200709, №00004210709, №00004180709 та №00004190709.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки контролюючим органом не враховано те, що позивач має діючу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) терміном дії з 6 березня 2020 року по 7 березня 2021 року, що виключає застосування штрафних санкцій.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 11 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 30 жовтня 2020 року №00004200709. В іншій частині позовних вимог - відмовив.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДПС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складений акт від 11 вересня 2020 року №0652/08/01/05/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

пункту 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг»;

ч. 20 ст.15, ч.6 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

Суть виявлених порушень полягає у тому, що позивач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями (сидром) без наявності ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Зокрема, під час перевірки встановлено факт реалізації 1 бокалу (пластиковий стакан) сидру «Грейпфрут» об`ємом 0,5 л. за ціною 15,50 грн на розлив для споживання на місці, без наявності статусу суб`єкта громадського харчування. Крім того, під час реалізації сидру співробітником позивача не було проведено операцію через реєстратор розрахункових операцій.

14 вересня 2020 року відповідачем складений акт відмови від підписання та отримання акта перевірки від №0640/08/01/05-083004906552.

На підставі висновків акта фактичної перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№00004210709 від 30 жовтня 2020 року, яким до позивача, за порушення п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовано штраф у розмірі 1,55 грн;

№00004200709 від 30 жовтня 2020 року, яким до позивача, за порушення ч.20 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», застосовано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн;

№00004180709 від 30 жовтня 2020 року, яким до позивача, за порушення ч.6 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», застосовано штрафні санкції в розмірі 6800,00 грн;

№00004190709 від 30 жовтня 2020 року, яким до позивача, за порушення п.85.2 ст.85 ПК України, застосовано штрафні санкцій в розмірі 1 020,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу в установленому порядку видана ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пиво) № 08220312202000113 від 7 березня 2020 року (термін дії з 7 березня 2020 року до 7 березня 2021 року). Крім того, судами досліджувались заява ОСОБА_1 про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами з метою роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) у павільйоні площею 10 кв.м.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 17 000,00 грн за продаж алкогольних напоїв без наявності ліцензії, у зв`язку з чим податкове повідомлення - рішення від 30 жовтня 2020 року №00004200709 визнано протиправним та скасовано. Такий висновок зроблений з тих підстав, що чинним законодавством не передбачено отримання окремих ліцензій на роздрібну торгівлю пивом та іншими алкогольними напоями та окремого розміру плати за отримання ліцензії на роздрібний продаж виключно пива.

Суди відзначили про наявність у позивача діючої ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пиво), зазначивши при цьому, що суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на продаж пива у місці торгівлі площею менше 20 кв. м, не має права здійснювати продаж інших алкогольних напоїв у такому місці торгівлі. Умовою, що позбавляє суб`єкта господарювання, який має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, права здійснювати продаж інших алкогольних напоїв, крім пива є те, що торгівельна площа місця торгівлі становить менше 20 кв.м.

Окрім того, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 жовтня 2020 року №00004210709, №00004180709 та №00004190709, констатував про підтвердження факту продажу 4 вересня 2020 року позивачем 0,5 л сидру «Грейпфрут» на загальну суму 15,50 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з позицією суду першої інстанції, зазначає про відсутність належних і достатніх доказів про факт роздрібної торгівлі ОСОБА_1 сидром.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог такими, що ухваленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено факту роздрібної торгівлі позивачем алкогольними напоями, крім пива, зокрема, сидром «Грейпфрут», є помилковими, оскільки факт продажу 4 вересня 2020 року позивачем 0,5 л сидру «Грейпфрут» на загальну суму 15,50 грн встановлено постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 2 листопада 2020 року у справі №310/7480/20 про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, де зазначено про те, що позивач з правопорушенням, яке стосується саме реалізації 0,5 л сидру «Грейпфрут» на загальну суму 15,50 грн, при розрахунку за який, реєстратор розрахункових операцій не застосовується та розрахунковий документ встановленої форми не видавався, погодився та визнав його. Про реалізацію будь-якого іншого напою в цій постанові не йдеться.

Ухвалою від 24 січня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з підстав касаційного оскарження, з огляду на які було відкрито касаційне провадження, колегія суддів переглядає судові рішення в частині правильності висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30 жовтня 2020 року №00004200709. Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30 жовтня 2020 року №00004210709, №00004180709 та №00004190709 колегією суддів не переглядаються, оскільки в цій частині рішення судів не оскаржувались.

Спірним є питання правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення ч.20 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень;

Частиною 20 статті 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

За визначенням статті 1 вказаного Закону, місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

За правилами ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Так, як вже зазначалось, відповідно до статті 1 вказаного Закону, місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Однак, суб`єкти господарювання при здійсненні господарської діяльності мають враховувати норми ст. 15-3 Закону №481/95-ВР, якою встановлені обмеження щодо продажу алкогольних напоїв.

Колегія суддів формулює правовий висновок, що ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями є документом, що надає право здійснювати діяльність з реалізації алкогольних напоїв за визначеним місцем торгівлі. При цьому, суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на продаж пива у місці торгівлі площею менше 20 кв. метрів, не має права здійснювати продаж інших алкогольних напоїв у такому місці торгівлі. Продаж інших алкогольних напоїв, в тому числі сидру у такому місці торгівлі є порушенням частини 20 ст. 15 Закону № 481/95, за яке встановлена відповідальність згідно абз.6 ч.2 ст. 17 цього Закону у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Разом з тим, колегія суддів не може переконатись у правильності доводів сторін щодо відповідності ліцензії вимогам Закону № 481, оскільки вона відсутня в матеріалах справи.

Окрім того, висновки судів попередніх інстанцій є суперечливими, оскільки суд апеляційної інстанції без зазначення мотивів дійшов висновку, що відповідачем не доведено в установленому порядку факту роздрібної торгівлі позивачем алкогольними напоями, крім пива, зокрема, сидром «Грейпфрут», натомість суд, першої інстанції навпаки визнав доведеним факт реалізації ОСОБА_1 сидру.

Саме встановлений факт продажу позивачем сидру став підставою для відмови у задоволені позовних вимог про визнання протиправними та скасування інших податкових повідомлень-рішень від 30.10.2020 року №00004210709, №00004180709 та №00004190709.

Крім того, судом апеляційної інстанції без наведення належних мотивів відхилено покликання відповідача на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 листопада 2020 року у справі №310/7480/20, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34,00 грн.

В противагу рішенню суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції, згідно частини шостої ст. 78 КАС України навпаки визнано преюдиційним факт, встановлений зазначеним рішенням суду.

З огляду на зміст судового рішення у справі №310/7480/20, на підставі оцінки сукупності доказів: протоколу про адміністративне правопорушення № 548 від 05.10.2020, акту фактичної перевірки, а також з урахуванням визнання винуватості ОСОБА_1 судом встановлено такі обставини: 4 вересня 2020 року при перевірці торгівельного павільйону, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , останнім вчинено правопорушення, яке полягає у порушенні порядку проведення розрахунків, а саме: непроведенні розрахункової операції через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим робот реєстратор розрахункових операцій, а саме, при розрахунку за 0,5 л сидру «Грейпфрут» на загальну суму 15,50 гривень реєстратор розрахункових операцій не застосовувався та розрахунковий документ встановленої форми не видавався, чим порушив п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (зі змінами та доповненнями), за що передбачено відповідальність відповідно до ч.1 ст. 155-1 КУпАП.

Статтею 78 КАС України унормовано підстави звільнення від доказування, серед яких є обставини преюдиційності (частини 4-7 статті 78).

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на положення частини шостої статті 78 КАС України, відповідно до яких вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частина 6 зазначеної статті відрізняється від інших тим, що містить припис про обов`язковість врахування для адміністративного суду зокрема, постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою.

Тобто, положення частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативною нормою та має преюдиційне значення для суду, що розглядає справу про правові наслідки вчинених дій позивача, стосовно якої ухвалена постанова суду в межах справи про адміністративне правопорушення в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що судом у справі №310/7480/20 встановлений факт вчинення ОСОБА_1 певних дій: реалізації сидру «Грейпфрут», при розрахунку за який, реєстратор розрахункових операцій не застосовувався та розрахунковий документ встановленої форми не видавався.

Тобто, визначальним у даній справі є встановлення факту наявності/відсутності у ОСОБА_1 ліцензії на право роздрібної торгівлі будь якими алкогольними напоями, у тому числі сидром та перрі (без додання спирту), з урахуванням того, що місце торгівлі становить 10 кв.м.

Але, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 3) якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Беручи до уваги наведені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, стверджувати, що суди правильно встановили обставини у справі, а відтак і що правильно застосували норми матеріального права, не можна.

Під час нового розгляду справи судам необхідно встановити обставини у справі з дотриманням норм процесуального права, дати їм правильну юридичну оцінку у відповідності з нормами матеріального права.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року у справі №280/9662/21 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 30 жовтня 2020 року №00004200709 скасувати.

Справу №280/9662/21 у цій частині направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

В решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року у справі №280/9662/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва