ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 281/422/18

провадження № 51-5167км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_14,

суддів ОСОБА_15, ОСОБА_16,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_17,

прокурора ОСОБА_18,

захисника ОСОБА_19

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників засудженого ОСОБА_1 - адвокатів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 на вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2019 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні № 12018060200000077 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Лугини Лугинського району Житомирської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Лугини Лугинського району Житомирської області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Лугинського районного суду від 29 березня 2018 року та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_2 , судове рішення стосовно якого в апеляційному та касаційному порядку не оскаржено.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами ОСОБА_1 визнано винуватим в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, за таких обставин. 08 квітня 2018 року ОСОБА_1 розпивав алкогольні напої зі своїми знайомими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у кафе-барі « Гламур », розташованому за адресою: вул. Сергія Гуца, 10/32, смт Лугини, Житомирська область . Цього ж дня близько 00 годин 00 хвилин під час того як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сиділи за столиком на літньому майданчику біля вказаного кафе-бару, повз них проходив ОСОБА_4 та посміхнувся в бік останніх, що не сподобалося ОСОБА_2 , який, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, в присутності сторонніх осіб, нічого при цьому не пояснюючи, підійшов до ОСОБА_4 , взяв його двома руками за одяг та почав штовхати з літнього майданчика, при цьому умисно правою рукою вдарив ОСОБА_4 у ділянку лівої частини голови. У цей час до них підійшла ОСОБА_5 , почала їх розбороняти та відтягнула ОСОБА_2 від ОСОБА_4 . Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 . ОСОБА_4 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді двох синців у ділянці лоба зліва, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень. Побачивши це, ОСОБА_1 , який весь цей час був поряд із ними та якому також не сподобалась поведінка ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно та цілеспрямовано, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, тримаючи у руці скляну пляшку з-під пива, підійшов до ОСОБА_4 та, нічого при цьому не пояснюючи, умисно завдав нею одного удару ОСОБА_4 у ділянку життєво важливого органу - праву частину голови, внаслідок чого в ОСОБА_4 пішла кров. Після цього ОСОБА_1 викинув пусту скляну пляшку, та конфлікт було зупинено відвідувачами кафе-бару, які відпочивали на літньому майданчику.

Унаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 . ОСОБА_4 було заподіяно тілесні ушкодження, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, мають прямий причинний зв`язок зі смертю потерпілого, що настала через декілька годин після отримання ним удару.

Вироком Житомирського апеляційного суду від 22 липня 2020 року скасовано вирок місцевого суду в частині призначення покарання ОСОБА_1 . Постановлено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців. У решті вирок залишено без зміни.

Постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року зазначений вирок апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Вироком Винницького апеляційний суд від 06 жовтня 2021 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано. Ухвалено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч. 1 ст. 71, п.п. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року у виді позбавлення волі на строк 6 місяців та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців. У решті вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи осіб, які її подали

У касаційній скарзі захисники порушують питання про скасування судових рішень та про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено презумпцію невинуватості і висновки судів, що ОСОБА_1 наніс тяжке тілесне ушкодження саме ОСОБА_6 ґрунтуються на припущеннях, оскільки труп фактично не був ідентифікований. Зазначається, що судами залишено поза увагою відсутність доказів щодо наявності майнової та матеріальної шкоди і щодо розміру цієї шкоди. Вказується на недопустимість доказів, зокрема показань свідка ОСОБА_7 , які є показаннями з чужих слів, протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками. Також наводяться доводи щодо недозволених методів слідства, які застосовувались до ОСОБА_1 і вказується, що останній не був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні за його скаргою на зазначені методи слідства.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурор не підтримала касаційну скаргу захисників, просила залишити її без задоволення.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Так за змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути, зокрема, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК України, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.

Отже, виходячи з наведених вище норм кримінального процесуального закону, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі захисників, Верховний Суд доходить таких висновків.

Скасовуючи вирок Житомирського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, суд касаційної інстанції у постанові від 17 березня 2021 року зазначив, що апеляційним судом не було належним чином перевірено доводи апеляційної скарги сторони захисту про недопустимість доказів, а саме: протоколів огляду місця події з додатками, постанови про визнання речових доказів від 09 квітня 2018 року, протоколу огляду трупа від 10 квітня 2018 року, протоколів огляду предмета від 14 квітня 2018 року, постанови про визнання речових доказів від 10 квітня 2018 року, оскільки зазначені докази отримані неуповноваженими слідчими, які не були визначені в передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку. Ще однією підставою для скасування була формальна перевірка апеляційним судом доводів апеляційної скарги щодо недозволених методів слідства.

При новому розгляді суд апеляційної інстанції на виконання вимог ч. 2 ст. 439 КПК України перевірив всі доводи апеляційної скарги сторони захисту та навів відповідні мотиви в обґрунтування своїх висновків.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що доводи, наведені захисниками у касаційній скарзі, яка є предметом даного розгляду, фактично наводились і в апеляційній скарзі.

Під час нового розгляду, апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги щодо недопустимості ряду протоколів слідчих дій (протоколів огляду трупа ОСОБА_4 від 10.04.2018, огляду місця події прилеглої території приміщення кафе-бару « Гламур »), речових доказів (скляних пляшок, вилучених під час огляду в кафе-барі «Гламур»), оскільки слідчі дії, за результатами яких були складені вказані протоколи і вилучені речові докази, були проведені неуповноваженою особою.

З такими висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції.

Поряд з цим Верховний Суд погоджується з мотивами апеляційного суду, які наведені на спростування доводів апеляційної скарги захисників щодо недопустимості такого доказу, як протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 квітня 2018 року, і вважає, що наведені апеляційним судом мотиви є достатніми та належними.

Так, згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, свідок ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як осіб, яких вона бачила біля кафе-бару «Гламур» 08.04.2018 року опівночі.

При перевірці тверджень сторони захисту щодо не відкриття їм оригіналів фотографій, які використовувались слідчими в протоколі проведення впізнання ОСОБА_1 та оригіналів примірників технічних носіїв інформації на які здійснювалась технічна фіксація ходу результатів слідчих дій цифрової кінокамери «Панасонік» та цифрового фотоапарата «Кенон», апеляційний суд цілком обґрунтовано вказав, що доступ до матеріалів досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_1 та його захиснику було надано 08.06.2018, що, у свою чергу, підтверджується розписками про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

При цьому апеляційний суд, спростовуючи доводи щодо недопустимості вказаного доказу, виходив з вимог ст. ст. 228 231 КПК, які регулюють порядок проведення впізнання осіб та оформлення протоколу впізнання.

Так, за змістом наведених норм кримінального процесуального закону не вимагається прошивання та опечатування фотознімків, зазначення інформації про всіх осіб на фотознімках та умови виготовлення зображень, дозвіл осіб на використання їх зображень. Фотознімки не мають разючих відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення, а роздруківка фотознімків на папері за допомогою принтера має той же вигляд, що і копія фотознімка, що у даному випадку є доцільним для приведення фотознімків до ідентичного вигляду між собою.

Більше того, апеляційний суд зазначив, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 , оглянувши протокол свого впізнання, підтвердив, що на фото є він.

Що стосується тверджень сторони захисту в касаційній скарзі щодо недопустимості показань свідка ОСОБА_7 , як показань з чужих слів, то на необґрунтованість вказаних доводів наголосив ще суд касаційної інстанції у постанові від 17 березня 2021 року.

Зокрема Верховний Суд зазначив, що показання цього свідка суд оцінив за правилами, встановленими статтями 94 - 97 КПК України, не допустивши при цьому істотних порушень кримінального процесуального закону.

Також Верховний Суд не вважає обґрунтованими і доводи сторони захисту щодо не проведення впізнання трупа ОСОБА_4 . Зазначені доводи містились і в апеляційній скарзі і були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції.

За результатами перевірки вказаних доводів апеляційний суд зазначив, що проведення органом досудового розслідування такої слідчої дії як впізнання трупа ОСОБА_4 , не є обов`язком у цьому випадку та не є істотним порушенням вимог КПК України, яке тягне за собою скасування вироку суду, оскільки наявні зібрані по кримінальному провадженні докази в їх сукупності свідчать про те, що під час огляду місця події 09.04.2018 було виявлено тіло саме - ОСОБА_4 , що підтвердив і сам обвинувачений.

Також апеляційним судом перевірені і доводи захисників щодо недозволених методів слідства. Зокрема, апеляційний суд ухвалою від 03.06.2021 доручив уповноваженій особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом перевищення влади або службових повноважень працівниками Лугинського ВП Коростенського ВП ГУНП України в Житомирській області за фактом виявлених тілесних ушкоджень у обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до зазначеної вище ухвали суду внесено відомості до ЄРДР за №620211240020000104 від 14.06.21 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.365 КК України, проведено розслідування та 27.09.2021 старшим слідчим 2 відділу ТУ ДБР у м. Хмельницькому кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Поряд з цим апеляційний суд зазначив, що показання ОСОБА_1 , надані ним на досудовому розслідуванні, не покладено в основу доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину за оскарженим судовим рішенням. Крім того, як пояснив ОСОБА_1 тілесні ушкодження йому були завдані працівниками поліції за відмову підписати підозру.

Виходячи з наведеного, немає підстав стверджувати, що можливі порушення прав ОСОБА_1 , як підозрюваної особи, під час тримання його під вартою, могли б вплинути на загальну справедливість судового розгляду та призвести до обмеження можливостей обвинуваченого, пов`язаних із процесом доказування (представленням та доведенням своєї правової позиції перед судом).

У зв`язку з зазначеним, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, за якими докази, що були визнані судом недопустимими, не є безпосередніми доказами винуватості ОСОБА_1 , а тому їх виключення не може вплинути на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

За таких обставин, апеляційний суд, проаналізувавши досліджені докази, що залишились після виключення недопустимих доказів, дійшов обґрунтованого висновку, що вони в своїй сукупності є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині.

Зокрема вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, який передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується висновком судово-медичної експертизи №94 від 12.04.2018, протоколом огляду місця виявлення трупа ОСОБА_4 від 09.04.2018, висновком судово-медичної експертизи № 94 від 11.04.2018, показаннями обвинуваченого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Що стосується доводів касаційної скарги, які стосуються невизнання ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні за його скаргою щодо недозволених методів слідства, то Верховний Суд зазначає, що вказані доводи не є предметом перегляду, оскільки стосуються іншого кримінального провадження.

Крім того, захисники у касаційній скарзі вказують, що судом першої інстанції було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 «на користь ОСОБА_13 100000 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 7210 тис. грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди». Разом з тим, виходячи з вимог цивільного позову та позиції потерпілої в суді першої інстанції, яка просила стягнути з ОСОБА_1 100 000 грн. за заподіяння моральної шкоди і 7 210 грн. - за заподіяння матеріальної шкоди, Верховний Суд вважає, що судом першої інстанції у вироку при зазначенні сум, які підлягають відшкодуванню, допущено технічну описку, а саме замість «100 000 грн.» і «7210 грн.» зазначено «100 000 тис. грн.» і «7210 тис. грн.», яка може бути виправлена в порядку, передбаченому ст. 379 КПК України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 433 434 436-438 441 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисників задоволенню не підлягає.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу захисників засудженого ОСОБА_1 - адвокатів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 залишити без задоволення, а вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2019 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_22 ОСОБА_23 ОСОБА_24