№ 285/6016/13-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 285/6016/13-ц

провадження № 61-13св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у складі судді Шевчук А. М.

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа від 05 вересня 2014 року № 285/6016/13 таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з відсутністю обов`язку боржника.

В обґрунтування заяви зазначав, що на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2014 року № 285/6016/13-ц було видано виконавчий лист про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс» заборгованості за кредитним договором в розмірі 351 474,67 грн. На підставі цього виконавчого листа було відкрито виконавче провадження. Під час укладання кредитного договору на його забезпечення було укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому 09 грудня 2015 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» набуло право власності на вказану іпотечну квартиру позасудовим шляхом в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» та на сьогоднішній день є власником іпотечного майна.

Заявник посилаючись на те, що оскільки в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось повне виконання зобов`язання, що виникло на підставі кредитного договору, а потім і на підставі рішення суду, і на даний час його обов`язок як боржника за виконавчим листом відсутній, просив заяву задовольнити.

Разом з вищезазначеною заявою ОСОБА_1 подав заяву про зупинення виконання зазначеного виконавчого листа до розгляду заяви.

Заяву обґрунтовано тим, що підстави проведення стягнення за виконавчим листом відпали, але державний виконавець продовжує його виконання шляхом відрахування коштів із заробітної плати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2020 року у складі судді Мозгового В. Б. відмовлено в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Відновлено виконання за виконавчим листом від 05 вересня 2014 року № 285/6016/13, яке зупинено ухвалою цього ж суду від 23 жовтня 2020 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в Корольовському районному суді міста Житомира розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлевої А. М., ТОВ «ФК «Вектор Плюс», третя особа - орган опіки і піклування Житомирської міської ради, про скасування рішення та державної реєстрації права власності на квартиру, витребування квартири та повернення квартири власнику, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не визнає за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право власності на іпотечне майно. В матеріалах справи відсутні докази того, що зобов`язання ОСОБА_1 , встановлені судовим рішенням, припинилися внаслідок його виконання.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2020 року повернуто особі, що її подала.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано справу з Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.

17 лютого 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 04 березня 2021 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно з`ясовано обставини справи. Заявник зазначає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Заявник вказує на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 1909/3089/2012, в якій викладено висновок про можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відзив на касаційну скаргу

У лютому 2021 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» подало відзив на касаційну скаргу, в якому заінтересована особа просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Відновлено виконання за виконавчим листом від 05 вересня 2014 року № 285/6016/13, яке зупинено ухвалою цього ж суду від 23 жовтня 2020 року (а. с. 82 - 83).

08 грудня 2020 року не погодившись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 23 листопада 2020 року та постановити нову ухвалу, якою визнати виконавчий лист від 05 вересня 2014 року, що виданий Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області в справі № 285/6016/13 таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з відсутністю обов`язку боржника (а. с. 88 - 94).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

У частинах першій, другій статті 432 ЦПК України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

За змістом пункту 25 частини першої, частини другої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 апеляційний суд виходив з того, що апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на постанову Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 607/11645/15-ц, в якій викладено висновок, що оскарження ухвал про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в апеляційному порядку не передбачено.

Аналіз правових позицій Конституційного Суду України, висловлених у рішеннях: від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року у справі № 12-рп/2010, від 08 липня 2010 року у справі № 18-рп/2010, від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011, від 22 квітня 2014 року у справі № 4-рп/2014, свідчить, що при тлумаченні пунктів 2, 10, 12, 18, 28 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції Закону № 1618-IV від 18 березня 2004 року), суд враховував такі обставини: (а) зміст (особливість) процесуального рішення, що оскаржується; (б) стадію цивільного судочинства, що обумовлює процесуальну можливість особи поновити свої права виключно шляхом оскарження відповідної ухвали.

У статті 353 ЦПК України не міститься прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Положення пункту 25 частини першої статті 353 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 352 ЦПК України необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, так і про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, тлумачення положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Згідно з частиною другою статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Зазначене положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.

Однак, особливість ухвали про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, полягає у тому, що вона постановляється на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 1909/3089/2012 (провадження № 61-11723сво20), якою відступлено від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/13362/13-ц (провадження № 61-14123св19), ухвалі від 14 липня 2020 року у справі № 607/11645/15 (провадження № 61-9729ск20) та постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 607/11645/15-ц (провадження № 61-817св20), на яку посилався суд апеляційної інстанції повертаючи апеляційну скаргу.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Отже, ухвала Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року скасувати, справу передати до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук