Постанова
Іменем України
03 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 286/1537/16-ц
провадження № 61-48770св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області, у складі судді Кулініча Я. В., від 06 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., від 15 листопада 2018 року.
Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання правочинів недійсними і визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 29 серпня 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період шлюбу подружжям було набуто нерухоме та рухоме майно, зокрема предмети домашнього вжитку. Вказував, що вони не можуть дійти згоди щодо поділу майна, набутого за час шлюбу.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати недійсним договір дарування квартири
АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; поділити спільне майно подружжя шляхом виділення йому у власність автомобіля Chery Amulet, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, вартістю 98 835 грн, гуми в комплекті до нього, вартістю 2 780 грн, та всього майна, яке знаходиться у його будинку
АДРЕСА_2 , на суму 21 565 грн, а всього на суму 122 980 грн. Також просив стягнути з відповідача на його користь вартість золотої каблучки у розмірі 2 695 грн, що була придбана до шлюбу, яку остання забрала. Майно, яке знаходиться у квартирі
АДРЕСА_1
на суму 128 690 грн просив суд залишити відповідачу. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію в сумі 9 455 грн. Також просив визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру
АДРЕСА_1 .
У вересні 2016 року ОСОБА_2 пред`явила зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності та поділ майна подружжя, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_2 , вартістю 40 тис. грн, виділити їй у власність автомобіль CheryAmulet, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, вартістю 43 100 грн; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями
по АДРЕСА_2 ; виділити ОСОБА_1 предмети домашнього вжитку на загальну суму 4 975 грн; стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію за частку в майні в сумі 43 975 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області
від 06 листопада 2017 року у позові ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 .
В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки сторони не досягли згоди щодо вартості предметів домашнього вжитку, клопотань про призначення відповідних експертиз не заявляли, а тому поділити в рівних частках зазначене ними майно, вирішити питання компенсації його вартості та присудження автомобіля одному із подружжя неможливо.Відповідач за зустрічним позовом не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний будинок
АДРЕСА_2 придбаний за грошові кошти його батьків та є його особистою власністю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про поділ автомобіля скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Поділено спільне майно подружжя - автомобіль Сhery Amulet, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишено його у власності
ОСОБА_2 . Припинено право власності ОСОБА_1 на зазначений автомобіль. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у сумі 21 550 грн, яка була внесена ОСОБА_2 на депозитний рахунок Апеляційного суду Житомирської області. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірний будинок придбаний сторонами під час шлюбу, частки сторін є рівними, тому районний суд правильно визнав за ОСОБА_2 право власності
на 1/2 частину вказаного будинку. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду в тій частині, що відсутні підстави вважати квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, а договір дарування недійсним та укладеним з метою приховання іншого правочину, оскільки на спростування цих обставин позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції у частині відмови у поділі автомобіля підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини вартості автомобіля Chery Amulet,
2011 року випуску шляхом виплати її з депозитного рахунку суду та припинення права власності останнього на вказаний автомобіль, оскільки сторони дійшли згоди про те, що зазначений автомобіль залишається у власності ОСОБА_2 , а остання сплачує 1/2 частину його вартості позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині вирішення позовних вимог про поділ будинку й каблучки та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом його придбання під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею. Суди не вирішили питання щодо повернення заявнику вартості каблучки у розмірі 2 695 грн.
Судові рішення оскаржуються лише у частині вирішення позовних вимог про поділ будинку та стягнення вартості каблучки, тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягають на підставі статті 400 ЦПК України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року касаційне провадження у справі, яка переглядається, зупинено до залучення до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 серпня 1992 року по 30 серпня 2014 року.
13 листопада 1993 року згідно договору купівлі-продажу
ОСОБА_1 купив належний СП «Колос» житловий будинок, що знаходиться у с. Гладковичі Овруцького району Житомирської області та розташований на присадибній ділянці, площею 0,22 га. Договір посвідчено секретарем виконавчого комітету Гладковицької сільської ради народних депутатів Овруцького району Житомирської області Макаревич Т .М. та зареєстровано в реєстрі за № 132.
07 грудня 2011 року ОСОБА_2 було придбано автомобіль
Chery Amulet, реєстраційний номерНОМЕР_1 , 2011 року випуску, вартістю
80 240 грн, що підтверджується рахунком-фактурою від 07 грудня 2011 року № 214135-Y00795/1. Під час розгляду справи сторонами досягнуто згоди щодо залишкової вартості автомобіля та визначено її у розмірі 43 100 грн.
16 травня 2003 року ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_2 отримала в дар квартиру
АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 16 травня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори Житомирської області Гудзь О. М., зареєстрованого у реєстрі за № 2-1047.
На підставі договору дарування від 29 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Овруцького районного нотаріального округу Житомирської області Кушнерчук О. М., зареєстрованого в реєстрі
за № 216529 грудня 2016 року, ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар квартиру
АДРЕСА_1 .
Також під час шлюбу подружжям було придбано предмети домашнього вжитку.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Кодексу про шлюб та сім`ю України, так і норми Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 22 КпШС України (у редакції, чинній на час придбання спірного будинку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно із частиною першою статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію права спільної сумісної власності подружжя.
Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Визнаючи право особистої приватної власності одного з подружжя на майно, суд повинен установити той факт, що джерелом його набуття були особисті кошти цієї особи. Такі обставини підлягають доведенню.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічні положення містила стаття 60 ЦПК України, 2004 року.
Встановивши, що спірний будинок набутий сторонами за час шлюбу і презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, ОСОБА_1 не спростована, суд першої інстанції, з висновками якого у цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про визнання об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_2 та його поділ між колишнім подружжям в рівних частках.
Судами враховано, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними. Позивач за первісним позовом не довів, що спірний будинок придбано за грошові кошти його батьків.
Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено вартість каблучки та її знаходження у відповідача за первісним позовом.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних по суті спору висновків судів попередніх інстанцій, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 06 листопада 2017 року у нескасованій під час апеляційного перегляду частині та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович