ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2020 року
Київ
справа №286/3047/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23075/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 286/3047/16-а
за позовом ОСОБА_1
до інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції Сінельникова Максима Віталійовича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Жизневської А.В., суддів: Котік Т.С., Охрімчук І.Г.),
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції Сінельникова Максима Віталійовича (далі - відповідач), в якому, просив:
- визнати протиправними дії інспектора щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу;
- скасувати постанову серії АР № 319191 від 03.11.2016 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції Сінельниковим Максимом Віталійовичем незаконно розглянуто справу про адміністративне правопорушення на місці зупинки автомобіля, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи, чим позбавлено позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, та грубо порушено вимоги щодо процедури та порядку розгляду справи, встановлені ст.ст.278 279 КУпАП.
Позивач зазначає про те, що відповідачем не здійснено підготовки до розгляду справи, не оголошено посадової особи, яка розглядає справу, та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не вирішено клопотань, не досліджено доказів, не заслухано осіб, які беруть участь у розгляді справи, та не враховано пояснень позивача про те, що його в`їзд у пішохідну зону по вул.Маршала Рибалко 17 в м.Житомир був здійснений у зв`язку із необхідністю доставки важких речей його дружини ОСОБА_2 , яка працює у ЗОШ № 28 м.Житомира за цією ж адресою та є співвласником транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Житомирі Департаменту патрульної поліції Сінельникова Максима Віталійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія АР № 319191 від 03.11.2016 року, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
4. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що постанова інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Житомирі Департаменту патрульної поліції Сінельникова М.В. від 03.11.2016 серії АР № 319191 винесена з порушення вимог чинного законодавства, процедури та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому вказане є підставою для скасування спірної постанови та задоволення позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено, постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 20 грудня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
6. Апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції не досліджено належним чином представлені докази, не встановлено дійсні обставини справи, на підставі чого, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У лютому 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка 15 лютого 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.
8. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 20.12.2016 року залишити в силі.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.
В касаційній скарзі скаржник зазначає, суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови поклав в основу свого рішення - наказ МВС України від 07.11.2015 року № 1395, однак позивач вважає, що слід зазначати, що КУпАП є головним документом, який передбачає оформлення адміністративного правопорушення та порядок розгляду адміністративного правопорушення.
Також, на думку позивача суд апеляційної інстанції не спростував посилання суду першої інстанції на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування законодавчих норм при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
10. Департамент патрульної поліції управління патрульної поліції у місті Житомирі надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу в яких просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 року залишити без змін.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.11.2016 року інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Житомирі Департаменту патрульної поліції Сінельниковим М.В. було винесено постанову серії АР № 319191 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке зафіксовано не в автоматичному режимі. Цією постановою на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
12. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом LEXUS НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 03.11.2016 року об 11 год 27 хв в м.Житомирі, по вул. Маршала Рибалко, 17, порушив вимоги дорожнього знаку 5.33 «Пішохідна зона», здійснив подальший рух в межах дії знаку (п.п.8.4 г1 Правил дорожнього руху України).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА
13. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
14. Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
15. Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
16. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
17. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
18. Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків, що тягне за собою накладення штрафу від п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
19. Відповідно до п.8.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) дорожні знаки поділяються на групи. Згідно з пп. ґ п.8.4 ПДР інформаційно-вказівні знаки - це знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.
20. Згідно з п.26.3 ПДР у пішохідну зону в`їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Інвалід» якими керують водії-інваліди. Якщо до об`єктів, розташованих на цій території, є інші під`їзди, водії повинні користуватися лише ними.
21. Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
22. Відповідачем до суду було надано як доказ відеодиск, на якому міститься відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора патрульної поліції щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
23. Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач не прийняв до уваги його пояснення про те, що його в`їзд у пішохідну зону по вул. Маршала Рибалко, 17 м. Житомир був здійснений у зв`язку із необхідністю доставки важких речей його дружини ОСОБА_2 , яка працює у ЗОШ № 28 м.Житомира за цією ж адресою та є співвласником даного транспортного засобу.
24. Судом апеляційної інстанції з відеозапису було встановлено, що під час розмови з відповідачем позивачем не було зазначено про доставку важких речей до дружини позивача, однак позивач не заперечував про порушення ним вимоги дорожнього знаку 5.33 «Пішохідна зона» та просив обійтися попередженням.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу вже робилося усне попередження при попередньому порушенні вимог дорожнього знаку 5.33 «Пішохідна зона» у тому ж місці, про що позивач не заперечував.
25. У відповідності до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя ст.122).
26. Від імені органів Національної поліції право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
27. За загальним правилом, відповідно до ст.254 КУпАП фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
28. Статтею 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
29. Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
30. Згідно ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Остання, наразі, містить вимоги до змісту постанови про правопорушення.
31. Справа про адміністративне правопорушення розглянута в присутності позивача, якому роз`яснювалися його права передбачені. Оскаржувана постанова підписана позивачем без зауважень та заперечень, копію даної постанови позивач отримав, запис про оскарження допущеного ним порушення не робив та від підпису не відмовлявся.
32. Інструкцією № 1395 пунктом 4 розділу 1 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
33. З огляду на вищевказане, твердження позивача про те, що інспектор патрульної поліції мав скласти протокол про адміністративне правопорушення є необґрунтованим, оскільки в даному випадку вказаний протокол не складається.
34. Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
35. Позивачем було вчинено, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розгляд якого відповідно до статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції органів Національної поліції, тому на думку суду апеляційної інстанції поліцейським правомірно на місці вчинення правопорушення винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
36. Таким чином, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для скасування постанови серії АР № 319191 від 03.11.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
37. Доводи викладені позивачем в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та ґрунтуються на довільному тлумаченні справи.
38. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставин справи, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, щодо правомірності дій відповідача, у зв`язку з чим суд дійшов до правильного висновку про задоволення позову.
39. Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
40. Судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було повно встановлено обставин справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
41. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач В.М. Бевзенко
Судді Н.А. Данилевич
Н.В. Шевцова