ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 289/1825/19

провадження № 51-94 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

(у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року стосовно

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України:

- ОСОБА_8 - до покарання у виді штрафу в розмірі 5100 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами;

- ОСОБА_9 - до покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 50000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Судові рішення стосовно ОСОБА_9 в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні ними злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_9 30 квітня 2019 року приблизно о 22 годині, керуючи автомобілем «ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вул. Самоплавського у м. Радомишль Житомирської області, наближаючись до перехрестя з головною вулицею Карпенка вказаного населеного пункту, порушив вимоги пунктів 2.3 (б), 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись другорядною дорогою, не надав перевагу в русі автомобілю «Opel Kadett», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який наближався з правої сторони до даного перехрестя головною дорогою, та виїхав на перехрестя, створивши небезпеку для руху.

У свою чергу водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «Opel Kadett», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на вул. Карпенка у м. Радомишль Житомирської області, наближаючись до перехрестя з вулицею Самоплавського вказаного населеного пункту, порушив вимоги пунктів 2.3. (б), 12.4, 12.3 Правил дорожнього руху, рухався в населеному пункті зі швидкістю більше 50 км/год, при виникненні небезпеки для руху у вигляді автомобіля «ВАЗ-21043», під керуванням ОСОБА_9 , який виїздив на вул. Карпенка з вул. Самоплавського зліва по ходу руху автомобіля і якого водій ОСОБА_8 об`єктивно здатен був завчасно виявити, негайно не вжив заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого на своїй смузі руху зіткнувся передньою лівою частиною автомобіля «Opel Kadett» з правою передньою боковою частиною автомобіля «ВАЗ-21043».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_8 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції:

- 18 серпня 2021 року провів судове засідання без відеофіксування судового процесу, під час якого було додатково допитано обвинувачених та проведено судові дебати, та не було в той же день проголошено вироку;

- не розглянув його клопотання про витребування медичної документації стосовно ОСОБА_9 та призначення повторної судової інженерно-транспортної експертизи;

- безпідставно визнав ОСОБА_8 винуватим за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки його підзахисний вимушено порушив Правила дорожнього руху;

- не обґрунтував належним чином своє рішення про задоволення цивільного позову потерпілої.

Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції:

- не дослідив безпосередньо докази по справі;

- не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги та безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції.

Від захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 надійшли письмові заперечення, в яких він просить касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_8 - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор та захисник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо безпідставного засудження ОСОБА_8 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.

Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

При цьому суд першої інстанції врахував:

- показання потерпілої ОСОБА_10 про те, що вона їхала додому на таксі, яке потрапило у дорожньо-транспортну пригоду. Повідомити про обставини події вона не може, оскільки не пам`ятає їх, так як прийшла до тями лише в лікарні;

- показання свідка ОСОБА_11 , яка була очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, про те, що автомобіль «ВАЗ», який повільно виїжджав з-за повороту, виїхав на зустрічну смугу дороги, якою в цей час на швидкості рухався інший автомобіль - «Opel». Водій автомобіля «Opel» почав гучно сигналити, після чого сталось зіткнення цих автомобілів. При цьому вказала, що один автомобіль після зіткнення в`їхав у зупинку, а інший - відкинуло в сторону електроопори, все відбулось досить швидко: звуковий сигнал та через короткий час - зіткнення;

- показання свідка ОСОБА_12 про те, що вона бачила, як з міста головною дорогою їхав білий автомобіль, а з вулиці Самоплавського виїжджав червоний автомобіль, зіткнення цих автомобілів відбулось посеред головної дороги;

- показання обвинуваченого ОСОБА_9 , який частково визнав себе винним у вчиненні дорожньо-транспортній пригоди, про те, що він 30 квітня 2019 року приблизно о 22 годині рухався другорядною дорогою на автомобілі «ВАЗ», в салоні в якості пасажира була потерпіла ОСОБА_10 . Перед виїздом на головну дорогу на вул. Карпенка він зупинився, подивився, чи немає автомобілів чи інших перешкод, та, переконавшись у їхній відсутності, продовжив рух. Доїхавши до осьової, він знову зупинився подивитись, чи не має інших автомобілів та, не побачивши на дорозі автомобіля, продовжив рух, після чого відчув удар іншого автомобіля. Також зазначив, що він не бачив автомобіля «Opel»,коли виїжджав із другорядної дороги на головну, удар у праві передні двері його автомобіля був дуже сильний, після чого автомобіль «Opel»відкинуло на декілька метрів, а його автомобіль «ВАЗ» від удару зігнуло в дугу;

- показання обвинуваченого ОСОБА_8 , який категорично не визнав своєї вини у вчиненні у дорожньо-транспортній пригоді, про те, що 30 квітня 2019 року приблизно о 22 годині він рухався автомобілем «Opel» з міста Радомишль головною дорогою на вул. Карпенка в напрямку Лісгоспу зі швидкістю близько 50 км/год, ніяких перешкод на дорозі не було. Зазначив про те, що, проїхавши заправку, помітив світло фар виїжджаючого з провулку автомобіля, який зупинився перед перехрестям, а потім раптово виїхав на дорогу, не надавши переваги в русі його автомобілю. Також повідомив, що перешкоду він побачив десь за 15-20 метрів, відразу прийняв правіше і застосував екстрене гальмування, проте сталося зіткнення автомобілів;

а також дані, що містяться у:

- протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 квітня 2019 року зі схемою та ілюстрованими таблицями, згідно з яким було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди, а саме перехрестя вулиць Карпенка - Самоплавського у м. Радомишль Житомирської області, зафіксовано пошкодження транспортних засобів «ВАЗ-21043» та «Opel Kadett» та сліди гальмування від шин автомобіля «Opel Kadett»;

- протоколі проведення слідчого експерименту від 05 червня 2019 року за участю свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та в присутності понятих, згідно з яким ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожен окремо, на місці події вказали на механізм та місце дорожньо-транспортної пригоди за обставин, які мали місце 30 квітня 2019 року на перехресті вулиць Карпенка і Самоплавського в м. РадомишльЖитомирської області за участі автомобілів «ВАЗ-21043» та «Opel Kadett»;

- висновку експерта № 269 від 05 червня 2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_10 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, ран голови, гомілки, перелому правої ключиці зі зміщенням відломків, які відносяться до середнього ступеню тяжкості;

- висновку експерта № 3/494 від 26 червня 2019 року, відповідно до якого зафіксовано первинний контакт транспортних засобів, який відбувся між передньою правою дверкою та правим переднім крилом автомобіля «ВАЗ-21043» з переднім бампером, переднім лівим крилом та кришкою моторного відсіку автомобіля «Opel Kadett». Місце зіткнення автомобіля «ВАЗ-21043» з автомобілем «Opel Kadett» знаходиться в межах нерегульованого перехрестя вулиць Карпенка та Самоплавського у м. Радомишль Житомирської області в безпосередній близькості перед закінченням слідів гальмування;

- висновку експерта № 3/556 від 25 червня 2019 року, відповідно до якого при заданих вихідних даних, в умовах даної пригоди (при русі автомобіля з фактичною та дозволеною на даній ділянці швидкістю руху не більше 119.0…123.6 км/год) - водій автомобіля «Opel Kadett» ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ-21043» шляхом своєчасного застосування гальмування для зупинки автомобіля з метою уникнення наїзду. При заданих вихідних даних дії водія автомобіля «Opel Kadett» ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. 12.3; 12.4; 12.9 (б) Правил дорожнього руху, дії водія автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_9 не відповідали п.п. 10.1, 16.11. При заданих вихідних даних, з технічної точки зору, в причинному зв`язку виникнення аварійної обстановки і даної дорожньо-транспортної пригоди - є невідповідність дій водія автомобіля «Opel Kadett» ОСОБА_8 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху;

- протоколі проведення слідчого експерименту (зі схемою) від 09 серпня 2019 року за участю ОСОБА_8 в присутності адвоката ОСОБА_6 , згідно з яким було здійснено відповідні заміри, зафіксовано встановлену відстань між об`єктами, які рухалися, та межами дорожньої розмітки, та зазначено зі слів водія ОСОБА_8 обставини виниклої дорожньо-транспортної пригоди;

- висновку експерта №3/807 від 15 жовтня 2019 року (додаткової експертизи механізму та обставин ДТП, проведеної за клопотанням захисника ОСОБА_6 ), відповідно до якого, в наведених дорожніх умовах при заданих вихідних даних, небезпека для руху водієві автомобіля «Opel Kadett» ОСОБА_8 виникає з моменту, коли автомобіль «ВАЗ-21043» під керуванням ОСОБА_9 знаходився на відстані шляху гальмування від лінії (умовної), яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків. В умовах даної пригоди при заданих вихідних даних, з технічної точки зору, водій автомобіля «Opel Kadett», рухаючись з допустимою швидкістю руху (50 км/год), мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21043» з моменту фактичного застосування екстреного гальмування. В умовах місця пригоди при заданих вихідних даних, з технічної точки зору дії водія автомобіля «Opel Kadett» ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. 12.4; 12.9 (б) Правил дорожнього руху. В умовах місця пригоди при заданих вихідних даних, з технічної точки зору дії водія автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_9 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху. В наведеній дорожній обстановці при заданих вихідних даних, з технічної точки зору, в причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки та виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди знаходиться невідповідність дій водія автомобіля «Opel Kadett» ОСОБА_8 технічним вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87 89 94 95 КПК України.

Судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 проведено з дотриманням вимог ст. 337 КПК України, в межах пред`явленого обвинувачення. Суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_8 поза розумним сумнівом винен у вчиненні інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_6 у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції під час судового розгляду не розглянув його клопотання про витребування медичної документації ОСОБА_9 та про призначення повторної судової інженерно-транспортної експертизи, то вони, на переконання Суду, є безпідставними.

Касаційною перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції у відповідності до ст. 350 КПК України розглянув заявлені захисником ОСОБА_6 клопотання як про витребування медичної документації стосовно ОСОБА_9 , так і про призначення повторної судової інженерно-транспортної експертизи та, вислухавши думки учасників провадження, відмовив у їх задоволенні, достатньо переконливо вмотивувавши своє рішення (ухвали від 11 грудня 2019 року та 08 червня 2021 року).

Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції виконав вимоги кримінального процесуального закону, забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно з якою сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, перевірив представлені сторонами докази й не порушив вимог щодо безпосередності дослідження доказів.

Твердження захисника ОСОБА_6 у касаційній скарзі щодо необґрунтованості рішення суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої, на думку Суду, також є непереконливими.

Так, статтею 56 КПК України визначено, що потерпілий має право, зокрема, на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Виходячи зі змісту ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, котрий вчинив суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Приписами ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Якщо ж моральну шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодження здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, вона відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частиною 2 статті 1188 ЦК України визначено, що, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

При цьому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Перевіряючи матеріали кримінального провадження у цій частині, колегія суддів уважає, що заявлений потерпілою ОСОБА_10 цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції вирішив із додержанням правил глави 9 КПК України із урахуванням положень статей 23 1167 1168 1188 ЦК України. При цьому суд першої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір моральної шкоди 50000 грн, що підлягає солідарному стягненню із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь потерпілої. Водночас місцевий суд узяв до уваги ступінь вини обох обвинувачених, наслідки, що настали, понесені потерпілою фізичні та моральні страждання.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами, врахував поведінку обвинуваченого, його відношення до вчиненого, який намагався перекласти свою вину у виникненні дорожньо-транспортної пригоди на іншого водія із метою уникнення кримінальної відповідальності, а також дані про особу винного, зокрема, те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, досудову доповідь органу пробації, тобто дотримався вимог статей 50 65-67 КК України.

Призначене ОСОБА_8 покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Також колегія суддів уважає неспроможними посилання захисника в касаційній скарзі на проведення 18 серпня 2021 року судом першої інстанції судового засідання без відеофіксування судового процесу та вчинення в цей день інших процесуальних дій, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах кримінального провадження диском із технічним записом вказаного судового засідання, на якому містяться звуко- та відеозапис судового засідання, під час якого головуючий суддя, вийшовши із нарадчої кімнати, в присутності обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 оголосив вирок, роз`яснив порядок та строк його оскарження.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , доводи якої є фактично аналогічними доводам його касаційної скарги, з дотриманням вимог статей 404 405 407 412-414 КПК України перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

За результатом апеляційного провадження суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом і врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, належним чином умотивувавши свої висновки.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив повторно докази, то Суд уважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК України повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання учасників судового провадження допускається лише за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Прослуховуванням технічного запису судового засідання в суді апеляційної інстанції встановлено, що головуючий-суддя з`ясував в учасників провадження про наявність у них будь-яких клопотань, проте сторони кримінального провадження вказали на їхню відсутність.

З наведеного вбачається, що учасникам процесу було забезпечено право на відстоювання своїх позицій під час апеляційного розгляду, однак вони ним не скористались, тому доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції повторно не дослідив докази, є безпідставними.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_8 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_13 ОСОБА_3