Постанова

Іменем України

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 289/2214/18

провадження № 61-14971св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Радомишльська міська рада Житомирської області, Лутівський старостинський округ Радомишльського району Житомирської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Наталія Михайлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 25 червня 2020 року у складі судді Ярмоленко В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Радомишльської міської ради Житомирської області, Лутівського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Н. М., про визнання відмови від спадщини недійсною і визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на все належне йому за життя майно, у тому числі на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який був придбаний у шлюбі на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 1986 року. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є вона, як дружина, та діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Вказувала, що дочка ОСОБА_2 скористалася її безпорадним станом та умовила підписати у нотаріуса відмову від своєї 1/6 частки у 1/2 частці домоволодіння на свою користь.

13 березня 2019 року приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Н. М. було видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , набутий подружжям за час шлюбу.

Цього ж дня, 13 березня 2019 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом та з урахуванням 1/3 частки, від якої вона відмовилася, стала власником 2/6 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Посилаючись на положення статей 229 230 ЦК України, вважала, що відмову від своїх 1/6 частин на спірне домоволодіння вона вчинила під впливом обману і помилки, оскільки від спадщини вона відмовлялася у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 пообіцяла їй догляд до смерті та повне утримання, однак своєї обіцянки не дотрималася.

На підставі вказаного ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09 грудня 2019 року, просила суд визнати недійсною її відмову від спадщини, яка залишилася після смерті чоловіка ОСОБА_4 , на користь відповідача ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину у спадщині, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , і яке було видане на підставі відмови ОСОБА_1 від спадщини на користь ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 25 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач при вчиненні оспорюваного правочину розуміла наслідки подання заяви про відмову від прийняття спадщини, вчинила цю дію добровільно, без застережень певними умовами, без примусу, розуміючи суть вчиненого правочину, і та обставина, що невиконання у подальшому відповідачем певних домовленостей, на користь якої здійснена така відмова, не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання такої відмови недійсною. Крім того, правом на відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини в установлені законом строки позивач не скористалася.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі № 350/1850/17, від 24 липня 2019 року у справі № 2-6322/04, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що ОСОБА_2 ввела її в оману, пообіцявши їй здійснювати постійний догляд за нею довічно та надавати всіляку матеріальну допомогу за її життя. Таким чином, судами не встановлено, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 травня 1986 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 17 травня 1986 року. Від цього шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_2 і ОСОБА_3

15 жовтня 1986 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_4 придбав житловий будинок з надвірними будівлями у с. Лутівка Радомишльського району Житомирської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після смерті якого відкрилася спадщина.

09 грудня 2011 року ОСОБА_1 на ім`я приватного нотаріуса Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Н. М. направила заяву, згідно з якої вона відмовилася від належної їй частки спадкового майна після смерті ОСОБА_4 на користь своєї дочки ОСОБА_2 .

У цій заяві зазначено, що нотаріусом було роз`яснено ОСОБА_1 її право на відкликання цієї заяви протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, а також зміст статей 1268-1275 ЦК України (здійснення права на спадкування, в тому числі правові наслідки відмови від прийняття спадщини).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 13 березня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Н. М., ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка є часткою у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Н. М., ОСОБА_2 стала власником 2/6 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , з яких 1/6 - це частка першої черги спадкування за законом, та ще 1/6 - це частка, від якої відмовилася ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

У частині третій статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першою статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами першою, п`ятою і шостою статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Суд установив, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 09 грудня 2011 року, поданої приватному нотаріусу Радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Н. М., вона відмовляється від належної їй частки у спадщині, яка залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , на користь дочки померлого - ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 роз`яснено її право відкликати цю заяву протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, а також зміст статей 1268-1275 ЦК України.

Таким чином, судом установлено, що при прийнятті заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом роз`яснено юридичні наслідки такої відмови, надані роз`яснення були їй зрозумілі.

Вказані обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 зі своїми правами як на прийняття спадщини, так і на відмову від неї.

Правом на відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини позивач не скористалась.

При цьому позивачем у порушення вимог статей 12 81 ЦПК України суду не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог щодо того, що заява про відмову від прийняття спадщини була складена внаслідок помилки, а тому суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши усі обставини справи, надавши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Так, у касаційній скарзі заявник вказувала на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази на підтвердження її вимог.

Разом з тим, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі № 350/1850/17, від 24 липня 2019 року у справі № 2-6322/04, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, є безпідставними, оскільки правовідносини в указаних справах є відмінними від правовідносин у справі, що переглядається.

Доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 402 403 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 25 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян