Постанова

Іменем України

27 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 289/921/21

провадження № 61-2269св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Прокуратура Радомишльського району Житомирської області, Коростишівська окружна прокуратура, Радомишльська державна нотаріальна контора, Міністерство юстиції України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бойко Володимир Володимирович, на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 липня 2021 року у складі судді Сіренко Н. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 січня 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Радомишльського району Житомирської області, Коростишівської окружної прокуратури, Радомишльської державної нотаріальної контори та Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна.

На обґрунтування позову посилався на те, що Коростишівською окружною прокуратурою проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у якому накладено арешт на автомобіль марки «Opel» моделі «Vivaro» тип - пасажирський-В, рік випуску 2004, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Цей транспортний засіб належить йому на праві власності.

З автомобілем проведені всі необхідні слідчі дії та експертизи, він не є речовим доказом у кримінальному провадженні. Позивач у кримінальному провадженні не перебуває ні у статусі підозрюваного, ні у статусі обвинуваченого.

З урахуванням наведеного просив скасувати арешт на автомобіль марки «Opel» моделі «Vivaro» тип - пасажирський-В, рік випуску 2004, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстровано в Єдиному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо об`єкта рухомого майна, накладений постановою слідчого прокуратури Радомишльського району Лоскучерявого І. В. від 02 листопада 2009 року у межах кримінальної справи № 207024/09.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Радомишльського району Житомирської області, Коростишівської окружної прокуратури, Радомишльської державної нотаріальної контори, Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами кримінального судочинства.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанцій, виходив з того, що арешт на майно позивача був накладений під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК України 1960 року) у редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії, розгляд кримінального провадження на цей час не завершено, а тому питання про зняття такого арешту підлягає розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У лютому 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, останнє розпочате у період дії КПК України 1960 року та завершене у порядку, передбаченому законом, спір щодо зняття майна з-під арешту є приватноправовим та має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Тому цей спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Накладений арешт на автомобіль порушує майнові права позивача та сина позивача, який є адвокатом, щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права: статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статей 16 317 319 321 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 27, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статей 21 41 Конституції України, неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11, від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В. В., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником автомобіля марки OPEL, моделі VIVARO, тип пасажирський-В, рік випуску 2004, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (а. с. 16).

Постановою слідчого прокуратури Радомишльського району Лоскучерявого І. В. від 02 листопада 2009 року у межах кримінальної справи № 207024/09, порушеної 14 серпня 2009 року щодо ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, з метою забезпечення можливого у майбутньому цивільного позову накладено арешт на автомобіль марки «Opel», моделі «Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Транспортний засіб передано на зберігання ОСОБА_1 , тобто власнику.

Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2015 року ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 192, частиною другою статті 192, частиною першою статті 358, частиною другою статті 358 КК України, визнано невинуватим та виправдано за відсутністю у його діях складів зазначених злочинів. Арешт, накладений постановою слідчого від 02 листопада 2009 року, зокрема, на автомобіль ОСОБА_1 марки «Opel», моделі «Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , скасований, а зазначений транспортний засіб повернуто ОСОБА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 06 жовтня 2015 року вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2015 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 скасований, кримінальну справу повернуто прокурору Радомишльського району Житомирської області для організації додаткового розслідування.

12 листопада 2015 року на виконання вимоги прокурора Радомишльського району слідчий Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області Недашківський В. В. вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про реєстрацію кримінального провадження № 12015060280000600 за кваліфікацією частини першої статті 358 КК України. Розпочато досудове розслідування, яке на цей час не закінчене.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі

№ 296/8586/16-ц).

Згідно з частиною першою статті 1 КПК України 2012 року порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року).

Отже, у випадках, визначених зазначеною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України 2012 року).

Частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження. Натомість у цій справі кримінальне провадження не закрито.

Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 1960 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє не закрито, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства.

Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19)).

Отже, встановивши, що арешт на квартиру накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 1960 року, а кримінальна справа, у межах якої накладений арешт на спірне майно, не закрита, на цей час проводиться додаткове розслідування у кримінальному провадженні, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що питання про зняття такого арешту необхідно розглядати за правилами кримінального судочинства.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року у справі № 755/16129/21 (провадження № 61-6587св22).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11, від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17.

Зазначені постанови не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у справі № 2-3392/11 з позовом про зняття арешту звертались особи, які не були сторонами кримінального провадження, у межах якого було накладено спірний арешт, що зумовлювало розгляд справи в порядку цивільного судочинства, а у справі № 766/21865/17 суди встановили, що кримінальну справу, у межах якої накладений арешт на майно особи, було припинено на стадії досудового слідства, тому суди дійшли висновку, що спір про звільнення цього майна з-під арешту необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Водночас у справі, що переглядається суди встановили, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 розпочате за правилами КПК України 1960 року та не закінчене, що виключає можливість розгляду справи про звільнення майна з-під арешту за правилами цивільного судочинства. Правильними є висновки судів попередніх інстанцій про необхідність розгляду справи про зняття майна з-під арешту за правилами КПК 2012 року.

Отже, правовідносини у справах, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не є подібними із правовідносинами у справі, яка переглядається.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною другою статті 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема, особа може бути обмежена у здійсненні права власності під час проведення досудового слідства у кримінальній справі у порядку, встановленому КПК України.

Верховний Суд відхиляє посилання заявника на те, що накладення арешту на транспортний засіб порушує його права та права його сина на володіння та користування автомобілем, оскільки такі доводи стосуються вирішення відповідного питання по суті.

Позивач не позбавлений права на захист свого права у порядку кримінального судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бойко Володимир Володимирович, залишити без задоволення.

Ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 липня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик