№ 291/125/17, - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 291/125/17

провадження № 61-6122св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Ружинська дільниця Попільнянського управління експлуатації газового господарства, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомиргаззбут»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області

від 19 вересня 2017 року, ухвалене у складі судді Грека М. М., та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,

Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ружинської дільниці Попільнянського управління експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» (далі - Ружинська дільниці Попільнянського УЕГГ ПАТ «Житомиргаз»)про компенсацію немайнових втрат і гарантії виконання зобов`язань.

В обґрунтування позову зазначала, що 18 травня 2016 року до її будинку прибули представники Ружинської дільниці Попільнянського УЕГГ ПАТ «Житомиргаз», повідомили про існування у неї заборгованості за споживання газу у сумі 1 614,83 грн та попередили, що у разі несплати боргу газопостачання до будинку буде припинено.

Вказувала, що 28 травня і 7 червня 2016 року їй надійшли листи з вимогою про сплату боргу у розмірі 1 614,83 грн та 1 608,03 грн відповідно; 5 липня 2016 року надійшло попередження про припинення газопостачання у разі несплати заборгованості у розмірі 2 024,31 грн.

12 серпня 2016 року до її будинку прибули представники Ружинської дільниці Попільнянського УЕГГ ПАТ «Житомиргаз» та самовільно відключили газопостачання.

Зазначала, що на час припинення газопостачання вона мала переплату у сумі

320,79 грн, тому вважає, що відключення постачання природного газу до будинку є незаконним.

Вказаними діями Ружинської дільниці Попільнянського УЕГГ ПАТ «Житомиргаз»їй завдано немайнових втрат, тому уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з товариства компенсацію немайнових втрат у сумі 35 450 000 грн, а також у подальшому до задоволення позовних вимог стягувати з відповідача на її користь 5 000 доларів США за кожен день.

Ухвалами Ружинського районного суду Житомирської області від 5 квітня 2017 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» (далі - ПАТ «Житомиргаз») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» (далі - ПАТ «Житомиргаз збут») і ухвалою цього ж суду від 17 травня 2017 року вказаних юридичних осіб залучено до участі у справі як співвідповідачів.

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ «Житомиргаз» про компенсацію немайнових втрат і гарантії виконання зобов`язань.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12 серпня 2016 року представники відповідача незаконно припинили постачання природного газу до будинку, в якому він проживає.

Відключення газопостачання відбулося внаслідок виникнення у нього, на думку відповідача, заборгованості за надання вказаних послуг, проте заборгованості перед ПАТ «Житомиргаз» не має, а вказані дії свідчать про надмірну зацікавленість у оформленні позивачем субсидії, від якої останній принципово відмовляється з власних міркувань.

За таких обставин просив зобов`язати відповідача сплатити на його користь компенсацію немайнових втрат, а саме по 10 000 доларів США за кожний день порушення його прав та інтересів до моменту повного відновлення становища, починаючи з 12 серпня 2016 року; зобов`язати відповідача у разі невиконання рішення суду сплатити на його користь суму вартості 190 грам золота за кожен день неналежного виконання відповідних зобов`язань.

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 23 серпня

2017 року справи за позовом ОСОБА_1 до Ружинської дільниці Попільнянського УЕГГ, ПАТ «Житомиргаз» і ТОВ «Житомиргаззбут» про компенсацію немайнових втрат і гарантії виконання зобов`язань та за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Житомиргаз» про компенсацію немайнових втрат і гарантії виконання зобов`язань об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив зі встановлених рішенням апеляційного суду Житомирської області від 13 грудня 2016 року обставин щодо відсутності у діях ПАТ «Житомиргаз» і ТОВ «Житомиргаз» порушення при здійсненні нарахувань та припиненні газопостачання до будинку позивачів

12 серпня 2016 року. За таких обставин суд вважав позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 необґрунтованими.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилена, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, зазначивши, що такі висновки відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права; просили скасувати рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області

від 15 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій, що на 12 серпня 2016 року покази лічильника газу складали 91 377 куб.м, однак 72 куб.м з них спожиті у липні-серпні 2016 року, несплата за які не є підставою для припинення постачання природного газу.

Заявники вважають, що суди попередніх інстанцій помилково послались на обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Житомирської області

від 13 грудня 2016 року у справі № 291/790/16.

Вказують про неврахування судами факту безпідставного ненадання

ОСОБА_1 пільги з оплати послуг за газопостачання як ветерану війни у жовтні 2014 року, що призвело до безпідставного нарахування останній заборгованості за спожитий газ.

Позиція інших учасників справи

У березні 2018 року ПАТ «Житомиргаз» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , в якому зазначило, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Просило врахувати, що позивачами на підтвердження позовних вимог не надано належних та допустимих доказів. Правомірність припинення газопостачання до будинку АДРЕСА_1 і правомірність проведення нарахування заборгованості (з урахуванням існуючих пільг) встановлено рішенням апеляційного суду Житомирської області від 13 грудня 2016 року у справі № 291/790/16-ц, яке набрало законної сили. Предметом даного позову є компенсація немайнових втрат і гарантії зобов`язань, які ґрунтуються на тих самих підставах, які вже були досліджені судом, і яким не встановлено протиправності дій відповідачів.

Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

20 листопада 2017 року.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

2 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 9 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 та 27 травня 2016 року

ТОВ «Житомиргаззбут» надіслано ОСОБА_3 листи-вимоги про наявність заборгованості з оплати послуг з газопостачання та необхідність її погашення. Вказані листи містять попередження про припинення газопостачання у разі несплати заборгованості.

12 серпня 2016 року представниками Ружинської дільниці Попільнянського УЕГГ відключено від газопостачання житловий будинок АДРЕСА_1 . Подачу газу припинено шляхом перекриття та пломбування дворового вводу з встановленням заглушки. Показник лічильника на момент відключення мав позначки 91 377 куб.м. Акт підписаний трьома представниками Ружинської дільниці Попільнянського УЕГГ.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 13 грудня 2016 року у справі № 291/790/16-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до

ТОВ «Житомиргаззбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПАТ «Житомиргаз», про зобов`язання підключити газопостачання та передати передплачений газ позивачу, відшкодування моральної шкоди.

Зі змісту вказаного рішення суди встановили, що припинення газопостачання до будинку позивачів відбулося у зв`язку з існуванням боргу за надані послуги згідно з вимогами Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2496 від 30 вересня 2016 року; жодного порушення при припиненні газопостачання встановлено не було. Крім цього, апеляційним судом у справі № 291/790/16-ц досліджено правильність проведених нарахувань, з`ясовано підстави виникнення заборгованості, а також правильність застосування пільгової норми у розмірі 50% під час нарахування заборгованості.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 вересня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2017 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла

до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

За змістом положень статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі статтею 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Правовідносини сторін у справі стосуються забезпечення газопостачальною компанією побутових потреб населення як споживачів природного газу.

Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання; постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 20 червня 2013 року № 709 «Про підвищення якості обслуговування споживачів природного газу»; Порядком відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, а також споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 жовтня2014 року № 184.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 20 червня 2013 року № 709 «Про підвищення якості обслуговування споживачів природного газу» споживач має право, зокрема, на розірвання договору та/або відшкодування збитків згідно з Порядком відшкодування збитків, завданих споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил.

Порядок відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, а також споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 жовтня

2014 року № 184, встановлює механізм відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України

від 9 грудня 1999 року № 2246, а також споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил.

Дія цього Порядку поширюється на газопостачальні, газорозподільні підприємства та побутових споживачів газу (населення).

Підпунктом 6 пункту 2 розділу ІІІ «Розрахунок збитків, які відшкодовуються газопостачальним/газорозподільним підприємством споживачеві» указаного Порядку передбачено, що відшкодування збитків здійснюється, зокрема, за таке порушення газопостачальним/газорозподільним підприємством Правил, як безпідставне припинення газопостачання.

Положеннями підпункту 6 пункту 3 указаного Порядку встановлено, що у разі безпідставного припинення газопостачання газопостачальне/газорозподільне підприємство відшкодовує споживачеві збитки (обсяг недовідпущеного газу), які обчислюються за проектною номінальною потужністю газових приладів і пристроїв споживача (до яких здійснюється газопостачання) з урахуванням кількості годин роботи цих приладів і пристроїв.

У разі якщо безпідставне припинення газопостачання завдало споживачеві матеріальної та/або моральної шкоди, газопостачальне/газорозподільне підприємство відшкодовує її на підставі рішення суду.

Безпідставне припинення газопостачання - це припинення газопостачання споживачеві, здійснене незважаючи на те, що споживачем не порушуються умови договору про надання послуг з газопостачання, і з порушенням умов Правил (без установленого Правилами письмового попередження про припинення газопостачання, відключення від газопостачання в останній робочий день перед вихідними та святковими днями, крім випадків аварійних ситуацій у системах газопостачання).

Пунктом 36 Правил надання населенню послуг з газопостачання передбачено, що газопостачальне та газорозподільне підприємства несуть відповідальність згідно із законодавством, у тому числі, за безпідставне припинення газопостачання.

Отже, відповідальність газопостачального та газорозподільного підприємства щодо відшкодування шкоди, у тому числі моральної шкоди, передбачена нормами законодавства України, яке регулює спірні правовідносини.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової шкоди (частини перша, друга

статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 360/723/16-ц (провадження № 61-22702сво18) і постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

від 11 грудня 2019 року у справі № 275/1052/17 (провадження № 61-46525св18).

Звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказували на те, що протиправними діями відповідачів, що полягали у припиненні газопостачання до будинку, вони понесли немайнові втрати.

У справі № 291/790/16-ц апеляційний суд встановив, що припинення газопостачання до будинку позивачів 12 серпня 2016 року відбулося у зв`язку з існуванням боргу за надані послуги; жодного порушення при припиненні газопостачання судом не встановлено. Крім цього, суд надав оцінку правомірності нарахування заборгованості ОСОБА_1 та зазначив про правильність такого розрахунку.

Частиною третьою статті 61 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Надавши оцінку обставинам, встановленим судовим рішенням у справі № 291/790/16-ц, що набрало законної сили, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про недоведення позивачами протиправності припинення постачання природного газу до їх будинку 12 серпня 2016 року, з чим вони пов`язували немайнові втрати, та правильно відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про безпідставність припинення постачання природного газу до будинку позивачів відхиляються касаційним судом, оскільки обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Житомирської області від 13 грудня

2016 року у справі № 291/790/16-ц відносно ОСОБА_1 , не підлягають доказуванню у цій справі. Позивачі не надали до суду належних і допустимих доказів на спростування встановлених вказаним судовим рішенням обставин.

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про безпідставне посилання судів на рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 грудня

2016 року у справі № 291/790/16-ц, оскільки суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку щодо преюдиційності обставин, встановлених цим рішенням, що відповідає статті 61 ЦПК України в редакції Кодексу чинній, на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Посилання заявників про неврахування пільги ОСОБА_1 при нарахуванні заборгованості за постачання природного газу є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій вважали вказані обставини недоведеними.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і

статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня

2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої

статті 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 вересня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук