Постанова

Іменем України

28 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 291/533/17

провадження № 61-20795св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління державної казначейської служби України в Житомирській області, Бердичівська місцева прокуратура Житомирської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 липня 2019 року у складі судді Рудник М. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Головного управління державної казначейської служби України в Житомирській області (далі - ГУ ДКС України в Житомирській області), Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури та суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 лютого 2014 року відносно позивача порушено кримінальне провадження № 42014060290000001 (далі - кримінальне провадження) за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 30 серпня 2014 року позивачу вручено повідомлення про підозру у вказаному кримінальному провадженні за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України.

02 вересня 2014 року, на підставі ухвал слідчого судді, позивачу обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання - прибувати до слідчих органів та суду за першим викликом; відсторонено позивача від займаної посади - Ружинського селищного голови Житомирської області строком на 2 місяці; накладено арешт на належний позивачу житловий будинок.

24 вересня 2014 року позивачу вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні та 09 жовтня 2014 року справу призначено до судового розгляду. 24 жовтня 2014 року в процесі судового розгляду відносно позивача застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання - прибувати до суду за першим викликом та не відлучатися за межі Ружинського району Житомирської області та продовжено строк відсторонення від посади Ружинського селищного голови строком на 2 місяці, який в подальшому додатково продовжувався до 29 червня 2015 року.

Вироком Ружинського районного суду Житомирської області від 02 липня 2015 року позивача визнано винним за частиною другою статті 364 та частиною другою статті 366 КК України та призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов`язків в органах місцевого самоврядування на строк 3 роки та зі штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 грн, стягнуто з позивача на користь Ружинської селищної ради Житомирської області 339 000,00 грн відшкодування за завдані збитки, залишено в силі арешт, накладений на його майно та запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

24 лютого 2016 року ухвалою Апеляційного суду Житомирської області вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 02 липня 2015 року скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України.

13 жовтня 2016 року Колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області, ухвала апеляційного суду Житомирської області від 24 лютого 2016 року була переглянута та залишена в силі.

Позивач зазначає, що в результаті незаконних дій органів досудового слідства та суду перебував під слідством та судом 27 місяців, а саме з 30 серпня 2014 року до 26 листопада 2016 року та має право на відшкодування шкоди, а саме внаслідок незаконного відсторонення від посади Ружинського селищного голови, яке тривало впродовж 10 місяців (з 02 вересня 2014 року до 29 червня 2015 року) він не отримував заробіток, сума якого становить 52 450,56 грн, яка з урахуванням компенсації за затримку виплати доходів у розмірі 20 953,45 грн, а всього - 73 404,01 грн.

Час незаконного відсторонення позивача від посади Ружинського селищного голови Житомирської області тривав із 03 вересня 2014 року до 29 червня 2015 року, за даний період не нараховувався заробіток та не сплачувались страхові внески, а тому його не буде враховано в загальному страховому стажі. Стягнення судом на користь позивача коштів для відшкодування втраченого заробітку не відновить його права на включення цього періоду до загального страхового стажу за умови відсутності сплати відповідних страхових внесків. Даний час незаконного відсторонення необхідно зарахувати в загальний страховий стаж та стягнути кошти на сплату єдиного соціального внеску в розмірі 23 078,16 грн.

Негативні наслідки подій 2014 - 2016 років - часу проведення досудового слідства та судового розгляду у кримінальному провадженні № 42014060290000001 стосовно позивача за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України до даного часу не втрачають своєї значимості і носять триваючий характер. Він тривалий час перебував під слідством та судом, був змушений докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, його незаконно відсторонено від посади Ружинського селищного голови. Незаконне відсторонення від посади зганьбило його честь та гідність, завдало непоправної шкоди престижу та діловій репутації, а запобіжний захід обмежив його конституційні права на вільне пересування.

Поширення неправдивих ганебних відомостей про нього за допомогою засобів масової інформації (далі - ЗМІ) за ініціативою прокуратури призвело до сформування стійкої думки громадськості про те, що ним вчинено злочин. Незважаючи на те, що його виправдано судом, раніше поширена інформація про кримінальне переслідування суттєво зашкоджує репутації і сьогодні її неможливо відновити виправдувальним рішенням суду, про яке прокуратура не оприлюднила жодної інформації.

Весь час ОСОБА_1 перебував у стані постійного страху і стресу, суттєво були порушені його нормальні життєві зв`язки та погіршились відносини з оточуючими людьми, він постійно був вимушений виправдовуватись перед рідними, колегами, знайомими та друзями. Через триваючий характер його переживань позивачу до даного часу не вдалось відновити стан здоров`я, продовжується його погіршення, що погребує звернення до медичних закладів за медичною допомогою і відповідним амбулаторним та стаціонарним лікуванням. Ступінь та глибину його душевних страждань, завдану незаконним засудженням, істотність вимушених змін у житті, характер моральних страждань підтверджено результатами індивідуально-психологічного дослідження та висновком експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи.

Вважає за необхідне визначити відшкодування завданої йому моральної шкоди в розмірі 1 126 710,00 грн, ураховуючи ступінь та глибину душевних страждань, завдану незаконним кримінальним переслідуванням і засудженням, істотність вимушених змін у житті, характер моральних страждань, з розрахунку із 10 мінімальних заробітних плат за кожен місяць перебування під судом і слідством.

Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду на свою користь:

- 73 404,01 грн, як відшкодування втраченого заробітку;

- 120,40 гривень, як відшкодування понесених витрат;

- 1 126 710,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- 23 078,16 грн для оплати єдиного соціального внеску на суму втраченого доходу; зарахувати період незаконного відсторонення від посади Ружинського селищного голови Житомирської області, яке тривало із 03 вересня 2014 року по 29 червня 2015 року до загального трудового стажу ОСОБА_1 та стягнути понесені судові витрати в розмірі 42 370,00 грн, до складу яких входять витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертиз у розмірі 12 870,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 500,00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 липня 2019 року позов задоволено частково; стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 73 404,01 грн у відшкодування матеріальної шкоди (втраченого заробітку) та 150 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн; судові витрати в розмірі 2 234,04 грн компенсовано за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», оскільки кримінальне провадження відносно нього закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень. Визначаючи розмір втраченого доходу за час відсторонення від посади суд урахував період перебування позивача під слідством та судом з 03 вересня 2014 року по 29 червня 2015 року, та дослідивши докази у справі встановив розмір втраченого заробітку - 52 450,56 грн і розмір компенсації за затримку виплати доходів - 19 039,58 грн, а всього 73 404.01 грн.

Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування коштів для оплати єдиного соціального внеску на суму втраченого доходу у розмірі 23 078,16 грн, суд виходив з того, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» не передбачені підстави для її виплати.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування витрат у розмірі 120,40 грн, суд виходив з того, що вказані витрати понесені позивачем на виготовлення копій та прийняття бюджетних платежів, проте вказані витрати не є судовими витратами, які підлягають відшкодуванню на підставі пункту 3 статті 3 ЗаконуУкраїни «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Щодо вимоги про зарахування періоду незаконного відсторонення його від посади селищного голови, яке тривало із 03 вересня 2014 року до 29 червня 2015 року до загального страхового стажу, суд виходив з того, що позивачем не доведено, що відповідачі будь-яким чином порушують, не визнають чи оспорюють його право на зарахування часу, протягом якого він не працював у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), до загального трудового стажу, тому така вимога задоволенню не підлягає.

Суд виходив з того, що незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду позивачу спричинено моральні страждання внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Визначаючи розмір такого відшкодування суд виходив з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи - 4 173,00 грн, періоду перебування позивача під слідством та судом, який розпочався з 30 серпня 2014 року та закінчився 26 листопада 2016 року, що становить 26 місяців 24 днів або повних 27 місяців. Таким чином, розмір відшкодування становить - 112 671,00 грн (мінімальна заробітна плата * кількість місяців).

Урахувавши обсяг моральних переживань та страждань, яких зазнав позивач протягом 27 місяців, керуючись принципами поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, а також враховуючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача, як особи, яка має право на відшкодування шкоди, відповідно України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»і не призводить до його збагачення, суд визначив грошове відшкодування за завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн.

Відшкодовуючи витрати на правову допомогу, суд вказав на неспівмірність рівня адвокатських витрат з часом, витраченим на професійну правничу допомогу, тому заявлену позивачем суму в розмірі - 29 500,00 грн зменшив до 9 000,00 грн, урахувавши кількість судових засідань, в яких приймала участь представник позивача та подану заяву щодо уточнення позовних вимог.

Щодо відшкодування витрат на здійснення заходів, щодо забезпечення підготовки науково-правової експертизи тапроведення судово-психологічної експертизи, суд взяв до уваги, що такі висновки були відхилені, а отже відсутні підстави для відшкодування таких витрат.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Бердичівської місцевої прокуратури залишено без задоволення; рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 липня 2019 року залишено без змін; стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді в розмірі 4 000,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та встановлених обставинах справи. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що районним судом правильно визначено розмір шкоди з урахуванням вимог статті 1192 ЦК України, а також Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду ДКС Українипосилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову до ДКС України.

Касаційна скарга мотивована тим, що ДКС України, виконуючи свої повноваження не здійснювала будь яких протиправних дій відносно позивача, що казначейська служба не несе відповідальність за дії органів державної влади. Також посилається на те, що суди неправильно визначили розмір моральної шкоди, оскільки за розрахункову величину слід було брати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2017 року.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У січні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ДКС України та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади здійснюється за рахунок держави через органи ДКС України як розпорядників державними коштами. Вважає, що розмір шкоди визначений судами відповідає засадам розумності та справедливості, тому і не оскаржував судові рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, щовідносно ОСОБА_1 внесено 04 лютого 2014 року, відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні № 4201406029000001, з правовою кваліфікацією за частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України.

Відповідно до повідомлення про підозру від 30 серпня 2014 року, повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України.

Згідно ухвал слідчого судді Ружинського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2014 року, застосовано до ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком на 2 місяці, а саме: прибувати до слідчого, процесуального прокурора у справі, суду за першим викликом; не відлучатися з Ружинського району Житомирської області, на території якого проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця проживання; відсторонено підозрюваного ОСОБА_1 , від посади голови Ружинської селищної ради Житомирської області; накладено арешт на належний ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 , шляхом встановлення заборони на його відчуження.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 26342619 від 03 вересня 2014 року, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 84855444 від 12 квітня 2017 року, на підставі ухвали Ружинського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2014 року, накладено арешт на майно ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

Відповідно до обвинувального акту, затвердженого прокурором Ружинського району 24 вересня 2014 року, у кримінальному провадженні, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України за № 4201406029000001, ОСОБА_1 обвинувачувався в умисних діях, які виразилися в зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи, використанні службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам та обвинувачувався в умисних діях, які виразилися в службовому підробленні, тобто складанні і видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Згідно позовної заяви від 16 вересня 2014 року, поданої в порядку статті 128 КПК України, прокурором Ружинського району Житомирської області в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради заявлено позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, в якому він просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Ружинської селищної ради збитки, завданні вчиненням кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України в сумі 339 900,00 грн.

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2014 року, призначено кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ружинського районного суду Житомирської області на 05 листопада 2014 року на 11:00 год за участю прокурора, обвинуваченого, захисників.

Відповідно до ухвал Ружинського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2014 року, задоволено клопотання прокурора Ружинського району Житомирської області, застосовано щодо обвинувачено ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, покладено на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати до суду за першим викликом, не відлучатися за межі Ружинського району Житомирської області без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця проживання; продовжено ОСОБА_1 дію забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади голови Ружинської селищної ради Житомирської області строком на два місяці до 02 січня 2015 року.

Відповідно до ухвал Ружинського районного суду Житомирської області від 25 грудня 2014 року, від 25 лютого 2015 року та 27 квітня 2015 року, задоволено клопотання прокурора Ружинського району Житомирської області, продовжено ОСОБА_1 дію забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади голови Ружинської селищної ради Житомирської області до 02 березня 2015 року, до 01 травня 2015 року та до 29 червня 2015 року.

Вироком Ружинського районного суду Житомирської області від 02 липня 2015 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно- господарських та організаційно-розпорядчих обов`язків в органах місцевого самоврядування на строк 3 роки та зі штрафом в розмірі 8 500,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ружинської селищної ради завдані збитки в сумі 339 900,00 грн. Залишено арешт, накладений на належний ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом встановлення заборони на його відчуження. Запобіжний захід обраний обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишено попередній - особисте зобов`язання. Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 24 лютого 2016 року, вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 02 липня 2015 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України скасовано, кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України. Заявлений прокурором в інтересах Ружинської селищної ради цивільний позов на суму 339 900,00 грн залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 лютого 2016 року, щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області - без задоволення.

Позивачем на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві додано витяги з засобів масової інформації, в яких вказано, що голову Ружинської селищної ради підозрюють у вчиненні корупційних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України.

Позивачем також додано виписку з діагностичного центру РАМ від 21 липня 2015 року про проходження позивачем дослідження - КТ головного мозку та чеки на придбання ліків за період з 06 вересня 2014 року по 29 липня 2015 року.

13 березня 2019 року за вих. № 413 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Ружинської районної ради видано довідку ОСОБА_1 про те, що згідно медичної карти № 0937 у період із січня 2014 року по час видачі довідки ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою: 04 липня 2014 року; 04 вересня 2014 року; 10 вересня 2014 року; 28 травня 2015 року; 21 липня 2015 року; 22 липня 2015 року; 01 березня 2015 року; 28 червня 2016 року; 31 січня 2017 року - 08 лютого 2017 року; 03 лютого 2017 року; 06 листопада 2017 року; 21 лютого 2018 року; 25 травня 2018 року - 29 травня 2018 року. З 27 січня 2017 року - 31 січня 2017 року був госпіталізований, з 17 січня 2019 року - 28 січня 2019 року був госпіталізований, з 29 січня 2019 року по 21 лютого 2019 року перебував на реабілітації в санаторії «Карпати». У період, що передував вересню 2014 року, згідно записів медичної карти № 0937, ОСОБА_1 не звертався за медичною допомогою з приводу встановлених пізніше діагнозів. Додано підтвердження проходження лікування і медичних обстежень.

Згідно табелів використання робочого часу з вересня 2014 року по червень 2015 року, ОСОБА_1 з 03 вересня 2014 року по 29 червня 2015 року був відсутнім за місцем роботи.

Відповідно до довідки від 10 травня 2017 року № 285 про середню заробітну плату (дохід) з доданим розрахунком середньої заробітної плати, виданої виконавчим комітетом Ружинської селищної ради Житомирської області, середня заробітна плата ОСОБА_1 складає - 5 320, 02 грн.

Відповідно до довідки від 10 травня 2017 року № 286, виданої виконавчим комітетом Ружинської селищної ради Житомирської області, розмір втраченого доходу ОСОБА_1 за час відсторонення з 03 вересня 2014 року по 29 червня 2015 року, який підлягає нарахуванню становить - 52 450,56 грн.

Відповідно до довідки від 10 травня 2017 року № 287, виданої виконавчим комітетом Ружинської селищної ради Житомирської області, розмір заробітної плати, яка підлягає нарахуванню та розмір податків, які підлягають сплаті за час відсторонення ОСОБА_1 становить - 19 039,58 грн.

Відповідно до довідки від 19 вересня 2017 року № 716, виданої виконавчим комітетом Ружинської селищної ради Житомирської області, розмір заробітної плати, яка підлягає нарахуванню та розмір податків, які підлягають сплаті за час відсторонення ОСОБА_1 від посади з 03 вересня 2014 року по 29 червня 2015 року становить: 52 450,56 грн - сума заробітної плати, яка підлягає нарахуванню; 42 222,73 грн - сума до виплати; 20 953,45 грн - сума компенсації за затримку виплати доходів; 11 539,08 - ЄСВ - 22 %, який підлягає нарахуванню на заробітну плату.

Відповідно до довідки від 10 травня 2017 року № 288, виданої виконавчим комітетом Ружинської селищної ради Житомирської області, сума компенсації за затримку виплати доходів ОСОБА_1 , розрахованої із середньої заробітної плати за два місяці травень - червень 2014 року становить - 4 166,37 грн.

Як вбачається з протоколу Ружинської селищної виборчої комісії від 28 жовтня 2015 року, кількість голосів за кандидата на посаду міського голови - ОСОБА_1 становить - 874.

Як вбачається з протоколу Ружинської селищної виборчої комісії від 31 жовтня 2010 року, кількість голосів за кандидата на посаду міського голови - ОСОБА_1 становить - 1 910.

Відповідно до довідки від 12 травня 2017 року № 327, виданої виконавчим комітетом Ружинської селищної ради Житомирської області, у період з 03 вересня 2014 року по 29 червня 2015 року, ОСОБА_1 заробітна плата не нараховувалася у зв`язку з відстороненням, а тому утримання єдиного соціального внеску із заробітної плати та нарахування на фонд заробітної плати єдиного соціального внеску не проводилось.

Згідно повідомлення Департаменту інформаційних систем та електронних реєстрів від 09 червня 2017 за № 6245/Ж-11, оскільки за період з вересня 2014 року по червень 2015 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформація про сплату страхових внесків відносно ОСОБА_1 відсутня, зазначений період не може бути зараховано до його страхового стажу.

Комісійним висновком фахівців за результатами індивідуально-психологічного дослідження від 13 серпня 2018 року визначено, що:

- 1) Ситуація, пов`язана з рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, а також її наслідки були психотравмуючими для досліджуваного ОСОБА_1

- 2) Психотравмуючий вплив на особистість ОСОБА_1 за обставин, які було досліджено, є глибокими та потенційно небезпечними для його психічного здоров`я.

- 3) Наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між завданою моральною шкодою та моральними стражданнями, психотравмуючими факторами досліджуваної ситуації стосовно ОСОБА_1

- 4) Можливий розмір грошової компенсації ОСОБА_1 за завдані моральні страждання з урахуванням вираженості показників психотравмування в сукупності становить 536 112,00 грн.

Як убачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 08 квітня 2019 року, за заявою ОСОБА_1 , на підставі рішення суду про скасування арешту на майно, справ № 291/1484/14-к від 18 листопада 2016 року, припинено обтяження про арешт нерухомого майна: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом частини п`ятої статті 5 Конвенції кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено статті 56 Конституції України.

Згідно із частинами першою-другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема: постановлення виправдувального вироку суду.

Частинами другою, третьою статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Частиною другою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

В пунктах 2, 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, зазначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого.

Наявними в матеріалах справи і дослідженими судом доказами установлено, що ОСОБА_1 в період з 30 серпня 2014 року по 13 жовтня 2016 року безпідставно перебував під слідством та судом у статусі підозрюваного та обвинуваченого, вироком по кримінальному провадженню по його обвинуваченню за вчинення інкримінованих злочинів ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача виникло передбачене Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди, завданої йому діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Таке відшкодування зумовлено наявністю виправдувального вироку щодо позивача, а відтак свідчить про незаконність дій представників органів державної влади під час досудового розслідування та суду.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про відсутність підстав для стягнення коштів з посиланням на те, що ДКС України не вчиняла будь-яких протиправних дій відносно позивача, оскільки належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, може бути відповідачем у такій категорії справ. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКС України чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, справа № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19).

У касаційній скарзі ДКС України посилається на те, що суди неправильно визначили розмір моральної шкоди, оскільки за розрахункову величину слід було брати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2017 року.

Статтею 4 ЗаконуУкраїни «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Суд при вирішенні питання відшкодування моральної шкоди має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15. Аналогічні роз`яснення надавалися судам у частині другій пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України в 2019 році», розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року складає у місячному розмірі - 4 173,00 гривень.

Суди установили, що період перебування позивача під слідством розпочався з 30 серпня 2014 року та закінчився 26 листопада 2016 року, період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом складав 26 місяців 24 днів/або повних 27 місяців. Таким чином, розмір відшкодування становить - 112 671,00 гривень (мінімальна заробітна плата * кількість місяців).

Стягуючи моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн суди взяли до уваги тривалість перебування позивача під слідством та судом, виникнення нервового стресу, негативного впливу обставин справи на близьких родичів та порушень у соціально-побутовій сфері, погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану, погіршення стану здоров`я, пролонгований стресовий вплив, глибину його душевних переживань, оскільки перебування у статусі обвинуваченого не є звичним явищем для позивача, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, тривалість обмежень, які були застосовані відносно позивача, у зв`язку із застосуванням запобіжних заходів та обмеження у зв`язку із цим можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми.

Виходячи з того, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» обмежено лише мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, суди дійшли висновку про те, що розмір відшкодування - 112 671,00 грн, не відповідатиме розміру дійсної завданої позивачу моральної шкоди, зважаючи на вищенаведені обставини.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір - є мінімальним, який гарантований державою, а суд, виходячи з обставин конкретної справи, може визначити і більший розмір відшкодування.

Отже, посилання у касаційній скарзі ДКС України на те, що моральна шкода повинна розраховуватися, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб спростовуються указаними нормами.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 липня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов