Постанова

Іменем України

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 293/1487/15-ц

провадження № 61-26775св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Ковальова Світлана Володимирівна, державний нотаріус Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області Пилипчук Володимир Іванович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 27 червня 2017 року у складі судді Бруховського Є. Б. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Ковальової С. В., державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області Пилипчука В. І., про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 11 лютого 2015 року її батько ОСОБА_3 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів їй належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. З метою прийняття спадщини після смерті батька вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та дізналася, що заповіт скасовано та складено інший, яким все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 заповів ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що її батько з 2014 року страждав численними захворюваннями, в тому числі і пухлиною головного мозку, в зв`язку з чим не міг сам читати та писати, а згодом і розуміти значення своїх дій, керувати ними, просила визнати заповіт від 17 лютого 2015 року недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 27 червня 2017 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизиОСОБА_3 на момент складання заповіту не страждав психічними захворюваннями та міг усвідомлювати значення своїх дій. Заповіт за формою відповідає закону, його зміст не викликає сумніви щодо дійсного волевиявлення ОСОБА_3 , тому підстави для визнання заповіту недійсним відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 21 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не довела тієї обставини, що ОСОБА_3 на момент складання заповіту на ім`я ОСОБА_2 не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними; під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у справі призначалася посмертна комплексна медико-психолого-психіатрична експертиза, проте Київський міський центр судово-психіатричної експертизи надав повідомлення про неможливість проведення експертизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні її клопотання про призначення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи. Суд апеляційної інстанції, призначивши ухвалою від 29 листопада 2017 року посмертну комплексну медико-психолого-психіатричну експертизу, не взяв до уваги лист Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України» від 13 грудня 2017 року, в якому зазначено, що питання, викладені в цій ухвалі, не відносяться до компетенції судово-медичних експертів, а можуть бути вирішені виключно експертами - судовими психіатрами, що позбавило її можливості довести позовні вимоги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_3 11 лютого 2015 року склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповів квартиру АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_1

13 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса із заявою про скасування заповіту від 11 лютого 2015 року.

17 лютого 2015 року ОСОБА_3 склав новий заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповів все своє майно, належне йому на день смерті, в тому числі половину спірної квартири, своїй дружині ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

16 серпня 2016 року судово-психіатрична експертна комісія при Житомирській обласній психіатричній лікарні № 1 надала висновок судово-психіатричного експерта № 283-2016, згідно з яким ОСОБА_3 за життя будь-якими психічними захворюваннями не страждав, психіатрами не спостерігався та за медичною допомогою до психіатрів не звертався. Після виявлення у нього у вересні 2014 року об`ємного утворення лівої тім`яної ділянки головного мозку він був прооперований, в подальшому пройшов курс радикальної променевої терапії. За весь час спостереження наркотичних знеболюючих засобів не отримував. Під час огляду лікарем у січні та квітні 2015 року підтверджувався попередній діагноз, призначалось симптоматичне лікування, будь-яких порушень з боку психіки не відмічалось. На день складання заповіту 17 лютого 2015 року ОСОБА_3 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною другою статті 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За правилами статей 12 81 ЦПК України (аналогічні положення містяться у статтях 12 60 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року) обов'язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України; аналогічні положення містяться у частині другій статті 59 ЦПК України 2004 року).

Під час розгляду справи судом першої інстанції отримано висновок судово-психіатричного експерта від 16 серпня 2016 року № 283-2016 про те, що ОСОБА_3 на день складання заповіту 17 лютого 2015 року міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши висновок судово-психіатричного експерта, взявши до уваги показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент складання заповіту (17 лютого 2015 року) ОСОБА_3 за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і, що волевиявлення спадкодавця не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заявила клопотання про призначення посмертої комплексної медико-психолого-психіатричної експертизи, виконання якої просила доручити експертам Київського міського центру судово-психіатричних експертиз та Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України».

Відповідно до частини третьої статті 143 ЦПК України 2004 року (редакції, чинної на момент вирішення судом апеляційної інстанції питання призначення експертизи) особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу (частина четверта статті 143 ЦПК України 2004 року).

Аналогічні положення щодо призначення експертизи судом визначені у статті 103 ЦПК України.

Посилання ОСОБА_1 на те, щона стадії апеляційного розгляду справи не було проведено експертизу, є безпідставним, оскільки ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2017 року проведення посмертої комплексної медико-психолого-психіатричної експертизи доручено саме тій установі, на якій наполягала ОСОБА_1 , на вирішення експертів ставилися саме ті питання, які подавала позивач.

Таким чином, судом апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права вирішено клопотання про призначення комплексної експертизи.

Вина суду або іншої сторони у неможливості проведення цієї експертизи відсутня.

Слід зауважити, що з огляду на частину четверту статті 1254 ЦПК України, визнаний недійсним заповіт не відновлює чинність попереднього заповіту, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 ЦК України.

Доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи. Усилу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 27 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

А. А. Калараш

Є. В. Петров