Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 295/10862/15-ц

провадження № 61-4604св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2018 року у складі судді Чішман Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 28 жовтня 2008 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху, в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Унаслідок указаної ДТП вона як пасажир зазначеного автомобіля отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та з 28 жовтня до 26 листопада 2008 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Дунаєвецькій центральній районній лікарні Хмельницької області.

Відповідно до частини першої статті 286 КК України ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію», а кримінальну справу, порушену за фактом вчинення ДТП щодо нього, було закрито.

Унаслідок отриманих нею тілесних ушкоджень у ДТП їй було призначено другу групу інвалідності. Крім того, весь час з моменту ДТП вона відчуває сильний фізичний біль та страждання, перенесла психологічний стрес, тривалий час лікувалася та змушена постійно витрачати кошти на придбання ліків.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 74 905,45 грн на відшкодування майнової шкоди та 1 000 000 грн - моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 44 000 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн моральної шкоди. У решті вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачка довела належними та допустимими доказами завдання їй майнової шкоди у розмірі 44 000 грн у вигляді витрат на придбання кульшового суглобу, що підтверджено оригіналом фіскального чеку від 09 січня 2015 року. Суд визнав вказані витрати такими, що пов`язані з отриманою нею 28 жовтня 2008 року унаслідок ДТП травмою та здійснені для лікування її наслідків.

Інші витрати на лікування не доведені належними та допустимими доказами.

Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням статті 23 ЦК України і роз`яснень, які містяться в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». При цьому суд взяв до уваги характер та обсяг заподіяних позивачці моральних і фізичних страждань, їх тривалість, стан здоров`я потерпілої, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 січня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишені без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтував висновки, викладені в рішенні, дотримався норм процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик та допит в судовому засіданні експертів.

Суди не врахували наявність квитанцій на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на оперативне втручання із заміни суглобу та санаторно-курортне лікування.

Також залишені без уваги показання лікаря ОСОБА_3 , яка пояснила суду, що зазначені у квитанціях про придбання ліків медичні препарати стосуються захворювань ОСОБА_1 , набутих унаслідок ДТП, та були їй призначені.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 унаслідок ДТП, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, не врахував фізичні та психологічні страждання позивачки, перебування її тривалий час на лікуванні, наявність у неї другої групи інвалідності, встановленої довічно.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 січня 2019 року, витребувано справу № 295/10862/15-ц із суду першої інстанції.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2019 року, ОСОБА_2 заперечував проти доводів касаційної скарги, зазначивши, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини, встановлені судами

28 жовтня 2008 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Житомир-Чернівці на 259-му км 400 м у с. Слобідка Рахнівська Дунаєвецького району Хмельницької області порушив Правила дорожнього руху, в результаті чого сталася ДТП. ОСОБА_1 як пасажир автомобіля «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2009 року у кримінальній справі №1-40 щодо обвинувачення ОСОБА_2 у злочині, передбаченому частиною першою статті 286 КК України, останній на підставі Закону України «Про амністію» звільнений від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 286 КК України, а кримінальну справу закрито (а. с. 6 т. 1).

З 28 жовтня 2008 року до 31 жовтня 2008 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у Дунаєвецькій центральній районній лікарні Хмельницької області (а. с. 7 т. 1).

Із 31 жовтня 2008 року до 26 листопада 2008 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в ортопедичному відділенні обласної лікарні ім. О. Ф. Гербачевського Житомирської обласної ради, у тому числі з діагнозом «закритий переломовивих в правому кульшовому суглобі». 31 жовтня 2008 року ОСОБА_1 виконано оперативне втручання (а. с. 8, 117 т. 1).

На підтвердження розміру завданих матеріальних збитків, а саме понесених ОСОБА_1 витрат на лікування травми, отриманої нею під час ДТП, яке сталось 28 жовтня 2008 року, вона надала суду фіскальні чеки, датовані за період 2014-2015 роки, про придбання лікарських препаратів на загальну суму 61 923 грн (а. с. 26-31, т. 1).

З метою встановлення тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_1 у результаті ДТП 28 жовтня 2008 року, у справі призначено судово-медичну експертизу.

Відповідно до висновка експерта Житомирського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26 лютого 2016 року № 29 на момент складання висновку експертом у ОСОБА_1 згідно з письмовим заключенням спеціалістів обласної лікарні ім. О. Ф. Гербачевського Житомирської обласної ради наявні травми зі сторони опорно-рухового апарату. Травма, перенесена ОСОБА_1 28 жовтня 2008 року, та її наслідки значно погіршили загальний стан потерпілої і спричинили потребу у заміні штучним суглобом правого кульшового суглобу, тривалому реабілітаційному лікуванні, постійному медикаментозному і санаторно-курортному лікуванні за профілем ортопедії. Довготривале перебування ОСОБА_1 на стаціонарному та амбулаторному лікуванні знаходиться в причинному зв`язку з тілесними ушкодженнями, отриманими нею 28 жовтня 2008 року унаслідок ДТП (а. с. 138-143 т. 1).

Згідно з додатковим висновком експерта від 06 березня 2017 року № 24 із медичних документів ОСОБА_1 відомо, що 30 травня 2006 року вона перенесла важку черпно-мозкову травму, після чого довгий час лікувалася стаціонарно і амбулаторно, а 29 листопада 2007 року їй була визначена друга група інвалідності. Після травми, отриманої 28 жовтня 2008 року, ОСОБА_1 (через 7 років) з 02 травня 2015 року до 16 травня 2015 року знаходилася на стаціонарному лікуванні травми, яка спровокувала загострення хронічних захворювань, які мались в неї раніше, а тому слід вважати, що ліки, які вона придбала в 2014-2015 роках, не пов`язані з тілесними ушкодженнями, отриманими нею під час ДТП 28 жовтня 2008 року (а. с. 184-192 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно

до статей 1166 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частинами третьою та четвертою статті 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до положень частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи вказаний спір, суди попередніх інстанцій відповідно до положень частини шостої статті 82 ЦПК України правильно врахували наявність постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2009 року у справі №1-40, якою встановлено, що внаслідок недотримання Правил дорожнього руху 28 жовтня 2008 року ОСОБА_2 спричинив ДТП.

ОСОБА_1 довела належними та допустимими доказами той факт, що внаслідок ДТП їй була завдана майнова шкода, яка полягає у понесенні нею витрат на придбання протезу кульшового суглобу у розмірі 44 000 грн.

Зазначені витрати пов`язанні з травмою, отриманою ОСОБА_1 28 жовтня 2008 року під час ДТП з вини відповідача, та здійснені для лікування цієї травми, про що зазначено у другому пункті висновку експерта від 26 лютого 2016 року № 29 (а. с. 138-142 т. 1).

Питання про відшкодування інших витрат, які, на думку ОСОБА_1 , також стосуються вказаної ДТП, досліджувалось судами попередніх інстанцій у повному обсязі. Встановлено, що перелічені позивачкою медичні засоби, проходження санаторно-курортного лікування та отримання інших медичних послуг не пов`язано з усуненням наслідків ДТП 28 жовтня 2008 року, оскільки ОСОБА_1 не підтвердила доцільність їх застосування відповідними рекомендаціями та призначеннями лікарів.

Такий висновок судів попередніх інстанцій підтверджується висновком судової медичної експертизи від 26 квітня 2017 року (т. 1 а. с. 185-192).

Також суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що неправомірними діями відповідача позивачці завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням її здоров`я. Врахувавши принципи розумності, справедливості, пропорційності при визначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди у визначеному розмірі.

Суди попередніх інстанцій встановили причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями ОСОБА_2 та завданою ОСОБА_1 майновою і моральною шкодою. При цьому незвернення позивачки до ОСОБА_2 як винної особи з вимогами про відшкодування шкоди одразу після ДТП не звільняють останнього від обов`язку відшкодувати завдану позивачці шкоду.

Доводи касаційної скарги про те, що при визначенні розміру майнової та моральної шкоди суди попередніх інстанцій не врахували надані позивачкою докази, висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець