ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 295/11526/22
провадження № 61-9111св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С., від 08 травня 2024 року і виходив з наступного.
Основний зміст позовних вимог
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
2. Свої вимоги позивачки мотивували тим, щоз 1966 року
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , який
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 67397439 та виявлена інформація щодо заповіту. Наразі стали відомі обставини, що свідчать про недотримання встановленої законом процедури складання та посвідчення заповіту, а також існують обґрунтовані сумніви щодо дійсного усвідомлення померлим вчинених ним дій.
3. Підставою для такого твердження є те, що за життя ОСОБА_4 набув низку захворювань, які безпосередньо могли вплинути на усвідомлення ним значення своїх дій: стенокардія напруги, атеросклеротичний та післяінфарктний (2014 рік) кардіосклероз; серцева недостатність, симптоматична артеріальна гіпертензія.
4. Позивачки вказували, що перед смертю спадкодавець перебував у важкому стані, був лежачим та потребував сторонньої допомоги. Сусіди допомагали ОСОБА_1 (дружині померлого) доглядати за хворим чоловіком. На час посвідчення 01 березня 2021 року заповіту
ОСОБА_4 перебував у важкому стані. Будучи лежачим хворим та в силу низки захворювань ОСОБА_4 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Разом з тим, за складеним ним заповітом все його майно переходить його доньці - відповідачці ОСОБА_3 . Вважали, що волевиявлення спадкодавця на час складання заповіту не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи у важкому фізичному стані внаслідок хвороб, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (статті 225 1257 ЦК України). Правочин вчинено за відсутності рукописного напису померлого щодо прочитання та складання заповіту з його слів.
5. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 просили суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 01 березня 2021 року приватним нотаріусом Рогальською Р. І.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня
2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_1 задоволено. Заповіт ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рогальською Р. І. 01 березня 2021 року, визнано недійсним.
7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповіт потрібно визнати недійсним, так як згідно пояснень позивачів ОСОБА_4 перебував у тяжкому стані, не розмовляв, не віддавав ради своїм діям, не міг підписати сам заповіт. ОСОБА_4 взагалі не міг розмовляти, що суперечить вимогам частини другої статті 1248 ЦК України
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_1 відмовлено.
9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щосуд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачами не доведено, що на момент складання та посвідчення заповіту заповідач не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, що вплинуло на волевиявлення заповідача. Визнання складеного заповіту недійсним призведе до спотворення волі спадкодавця. Апеляційний суд фактично встановив, що ОСОБА_4 розумів, що здійснює розпорядження майном на випадок своєї смерті та бажав заповісти все своє майно, яке йому належить, своїй доньці ОСОБА_3 . Заповіт, посвідчений 01 березня 2021 року приватним нотаріусом Рогальською Р. І., відповідає внутрішній волі ОСОБА_4 , а форма та порядок його посвідчення - вимогам закону.
Короткий зміст касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
10. 21 червня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_1 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2024 року та залишити в силі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2023 року.
11. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниці зазначають неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 534/1677/16-ц,
від 16 жовтня 2019 року у справі № 530/1349/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16?ц, від 12 березня 2020 року у справі № 716/1051/17,
від 20 липня 2022 року у справі № 388/792/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначають, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Також вказують, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. У касаційній скарзі заявницівказують, що при вирішенні спору апеляційний суд не взяв до уваги, що спадкодавець хворів на низку хвороб. Згідно з медичними документами спадкодавець став звертатися до медичних закладів зі скаргами на стан здоров`я починаючи з 2011 року. Суд апеляційної інстанції взагалі не взяв до уваги пояснення свідків, які зазначили, що спадкодавець не міг розмовляти, що свідчить про порушення частини другої
статті 1248 ЦК України при складанні заповіту. Відповідачка фактично скористалася безпорадністю батька, незадовільним станом здоров`я матері, яка перебуває на обліку у лікаря психіатра з 24 травня 1991 року з приводу вираженої деменції внаслідок епілепсії.
13. Позивачки стверджують, що суд апеляційної інстанції однобічно взяв до ували лише пояснення відповідачки, що спадкодавець ніколи не страждав на розумову недостатність чи психічні розлади, міг чітко розуміти значення своїх дій. Апеляційний суд повністю проігнорував їхні доводи та свідчення свідків про те, що спадкодавець при укладенні заповіту не давав ради своїм діям, плакав, кидав ручку так як не міг тримати її в руках і нічого не казав.
14. Заявницізвертають увагу на те, що посилання суду першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на недоцільність призначення судово-психіатричної експертизи є помилковим, оскільки справи про визнання правочину недійсним з підстав наявності психічного розладу вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15. Згідно із змістом заповіту, посвідченого нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Рогальською Р. І. 01 березня 2021 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Тетерівка Житомирського району та області зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційним номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким все належне йому майно, яке на день моєї смерті буде належати йому і на яке він за законом матиме право, з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилось, заповів дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
16. Заповіт записаний з його слів нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів на дому за адресою: АДРЕСА_1 , о 18 год. 50 хв.
17. У зв`язку з тим, що у ОСОБА_4 погано працювала права рука, за його дорученням, у його присутності текст заповіту підписала
ОСОБА_5 , що зареєстрована за адресою: кв.
АДРЕСА_2 .
18. Згідно з витягом зі спадкового реєстру від 14 квітня 2021 року, виданим приватним нотаріусом Євдокимовим С. М., у спадковому реєстрі наявна інформація щодо заповіту ОСОБА_4 , номер 67279602, бланк НМР 828846, номер в реєстрі нотаріальних дій 89, посвідчений приватним нотаріусом Рогальською Р. І. 01 березня 2021 року.
19. Згідно з паспортом громадянина України, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 27 червня 1967 року. Згідно з паспортом громадянина України
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 .
20. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
21. Зі змісту довідки про причину смерті ОСОБА_4 № 003944
від 17 березня 2021 року слідує, що причиною смерті стало хронічне порушення кровопостачання, атеросклеротична хвороба серця.
22. Згідно з випискою з медичної карти амбулаторного хворого №27-2200, яка видана Комунальним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Житомирської міської ради, ОСОБА_4 мав хворобливий стан здоров`я. Упродовж 2021 року йому встановлювалися різні діагнози, зокрема 14 січня 2021 року - ішемічна хвороба серця. Стенокардія напруги II (другий) функціональний клас. Атеросклеротичний та післяінфарктний 2014 році кардіосклероз. Серцева недостатність II (два) А. Симптоматична артеріальна гіпертензія. Первинний остеоартроз генералізована форма, з ураженням обох колінних, кульшових суглобів, загострення з больовим синдромом рентген-стадія 1-2. Ступінь функціональної недостатності І (один). Хронічний необструктивний бронхіт, ремісії; 21 січня 2021 року - ішемічна хвороба серця. Стенокардія напруги II (другий) функціональний клас. Атеросклеротичний та післяінфарктний 14 році кардіосклероз. Серцева недостатність II (два) А. Симптоматична артеріальна гіпертензія; 08 лютого 2021 року - облітеруючий атеросклероз судин обох нижніх кінцівок. Хронічна артеріальна недостатність II (два) - III (три), охондроз поперекового відділу хребта, загострення з вираженим больовим синдромом. Ступінь функціональної татності II (два) - III (три). Ішемічна хвороба серця. Стенокардія напруги II (другий) функціональний клас. Атеросклеротичний та післяінфарктний (2014 році) кардіосклероз. Серцева недостатність II (два) А - II (два) Б. Гіпертонічна хвороба серця III (три), ступінь 2, ризик 4 (дуже високий); 12 лютого 2021 року - позагоспітальна двобічна нижньодолева пневмонія. Ішемічна хвороба серця. Стенокардія напруги II (другий) функціональний клас. Атеросклеротичний та післяінфарктний (2014 році) кардіосклероз. Серцева недостатність II (два) А - ІІ (два) Б. Гіпертонічна хвороба серця III (три), ступінь 2, ризик 4 (дуже високий).
23. Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 знайома тривалий час. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона, на запрошення ОСОБА_3, приїхала до будинку ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Двері відкрила ОСОБА_1 . Через деякий час до будинку приїхала нотаріус Рогальська Р. І. та громадянки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які запрошені як свідки. На запитання Рогальської Р. І. до ОСОБА_4 чи бажає він скласти заповіт, останній відповів ствердно. Нотаріус на друкарській машинці склала заповіт від імені ОСОБА_4 . Останній взяв окуляри і вголос прочитав надрукований текст. ОСОБА_4 вів себе адекватно. У заповіті, оскільки ОСОБА_4 не міг тримати ручку, розписалася вона - ОСОБА_5 .
24. Свідок ОСОБА_9 суду надала аналогічні пояснення.
25. Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що ОСОБА_4 мав хвороби та потребував догляду.
Позиція Верховного Суду
26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
27. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
28. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
29. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
30. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.
31. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
32. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
33. Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
34. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
35. Відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
36. Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
37. Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.
38. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 1257 ЦК України).
39. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).
40. Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
41. Статтею 203 ЦК України визначено такі вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
42. Заповіт, як односторонній правочин, має відповідати загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.
43. Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
44. Звертаючись до суду з вимогами про визнання заповіту недійсним, ОСОБА_1 , ОСОБА_1 зазначали, що оспорюваний заповіт не відповідав внутрішній волі ОСОБА_4 , оскільки він в силу свого стану здоров`я не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
45. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
46. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга
47. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
48. За змістом положень статей 102 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.
49. Призначення експертизи судом є обов`язковим, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи (стаття 105 ЦПК України).
50. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складення заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїй дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
51. Таким чином, належним і достовірним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі на момент складення заповіту, може бути висновок посмертної судово-психіатричної експертизи.
52. Позивачки до суду першої інстанції з клопотанням про призначення у справі такої експертизи не зверталися.
53. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (частина перша, друга, четверта статті 12 ЦПК України).
54. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
55. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
56. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
57. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивачки не довели, що волевиявлення заповідача ОСОБА_4 на момент складання і посвідчення заповіту не було вільним і не відповідало його волі, належних і безспірних доказів на підтвердження зазначених обставин не надали.
58. Як встановили суди попередніх інстанцій, 01 березня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Рогальською Р. І. посвідчено заповіт, згідно з яким ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів все своє майно дочці ОСОБА_3 .
59. Заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_4 за допомогою технічних засобів на дому за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_4 . Зміст статей 1241 1307 ЦК України при посвідченні заповіту нотаріусом заповідачу роз`яснений.
60. У заповіті зазначено, що у зв`язку з тим, що у ОСОБА_4 погано працювала права рука, за його дорученням, у його та нотаріуса присутності текст заповіту підписала ОСОБА_5 , що відповідає вимогам статті 1247 ЦК України.
61. Згідно зі статтею 1253 ЦК України, заповіт посвідчений у присутності свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , із занесенням до тексту заповіту відомостей про них. Кожний свідок зачитав заповіт вголос і після цього поставив свій підпис на ньому, чим підтвердив волевиявлення заповідача. Свідки не є спадкоємцями за заповітом, членами сім`ї та близькими родичами ОСОБА_3 (а. с. 214).
62. Обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_4 розумів та усвідомлював значення своїх дій, мав право скласти заповіт на випадок своєї смерті щодо належного йому майна. У зв`язку з фізичною вадою він власноруч не міг підписати заповіт, за його дорученням заповіт підписала інша особа - ОСОБА_5 .
63. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.
64. Таким чином, позивачки не довели, що оспорюваний заповіт складений з дефектом волі заповідача або з порушенням вимог закону щодо його форми.
65. Під час вирішення спору, апеляційним судом також було надано належну оцінку медичній карті амбулаторного хворого № 27-2200, яка видана комунальним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Житомирської міської ради. Досліджено стан здоров`я (хвороби) ОСОБА_4 та зроблено об`єктивні висновки про те, що сам по собі хворобливий стан здоров`я ОСОБА_4 (за відсутності психічних розладів), не свідчить, що заповідач на час посвідчення заповіту не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.
66. Також встановлено, що ОСОБА_4 по допомогу до лікаря-психіатра жодного разу не звертався (а. с.15-22, 84-88, 90).
67. Слід зазначити, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
68. Позивачки не були позбавлені можливості на звернення до суду з клопотанням про призначення судової-психіатричної експертизи.
69. Окрім зазначеного, у заяві від 04 квітня 2024 року, поданій на стадії апеляційного перегляду справи, позивачки посилалися на те, що у справі призначення судової-психіатричної експертизи не є необхідним у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 за життя на обліку в психдиспансері не перебував. Вказували, що мала місце відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності, дефект волі ОСОБА_4 в силу обмеженої фізичної дієздатності.
70. Таким чином доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи є безпідставними.
71. З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
72. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.
73. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які послалися заявниці у касаційній скарзі.
74. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
75. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович