Постанова
Іменем України
04 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 295/3551/19
провадження № 61-5679св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Виконавчий комітет Житомирської міської ради, Управління житлового господарства Житомирської міської ради, ОСОБА_2 , державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради Харченко Аліни Володимирівни,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 січня 2020 року у складі судді Чішман Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 березня 2020 року у складі колегії суддів:
Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Управління житлового господарства Житомирської міської ради, ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Харченко А. В. про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації права власності на квартиру.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25 липня 2002 року № 406 «Про бронювання жилих приміщень громадянам міста» за ОСОБА_1 заброньовано жиле приміщення в квартирі АДРЕСА_1 до 20 червня 2005 року як за особою, яка продовжувала працювати в районах Крайньої Півночі Російської Федерації, та видано охоронне свідоцтво НОМЕР_3 від
31 липня 2002 року на займане нею жиле приміщення за вказаною адресою.
11 травня 2015 року вона зареєструвалась в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується посвідкою на постійне проживання. 29 липня 2016 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 21 жовтня 2016 року на підставі розпорядження Управління житлового господарства Житомирської міської ради № 64449 громадянину ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 на квартиру
АДРЕСА_1 . Ухвалою Богунського районного суду
м. Житомира від 03 червня 2005 року на квартиру
АДРЕСА_1 накладено арешт, який не знято на день подання позову. Про арешт на зазначене жиле приміщення Виконавчому комітету Житомирської міської ради, Управлінню житлового господарства Житомирської міської ради було відомо, оскільки вони були відповідачами у цивільній справі № 22/1309, при розгляді якої накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначала, що ОСОБА_2 використав своє право приватизації житла на квартиру АДРЕСА_2 (де він і проживає фактично по сьогоднішній день) повторно, подавши до виконавчого комітету Житомирської міської ради відомості, що не відповідають дійсності про потребу в поліпшенні житлових умов, тому службові особи виконавчого комітету Житомирської міської ради неправомірно видали ордер на ім`я ОСОБА_2 на приміщення, яке не було вільним на момент видачі ордеру. В порушення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» матеріали приватизації не містять інформації про використання ОСОБА_2 житлових чеків або про проведення ним доплати при безоплатній приватизації другої квартири за адресою АДРЕСА_3 . Крім того, вона
є дружиною ОСОБА_2 , а отже, згідно з частиною другою статті 8 Закону та пункту 4 Положення про порядок передачі квартир, приватизація квартири АДРЕСА_1 повинна була відбуватись лише за наявності її письмової згоди, яку вона не надавала.
З урахуванням уточнень, просила:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Управління житлового господарства Житомирської міської ради № 64449 від 21 жовтня 2016 року про видачу громадянину ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21 жовтня 2016 року за адресою:
АДРЕСА_3 ;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло
№ НОМЕР_1 від 21 жовтня 2016 року, видане громадянину ОСОБА_2 управлінням житлового господарства Житомирської міської ради на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на ім`я громадянина ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 1792976 від 06 грудня 2016 року, що вчинена державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради Харченко А.В.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від
02 березня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Управління житлового господарства Житомирської міської ради № 64449 від 21 жовтня 2016 року про видачу громадянину ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21 жовтня 2016 року за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житло
№ НОМЕР_1 від 21 жовтня 2016 року, видане громадянину ОСОБА_2 управлінням житлового господарства Житомирської міської ради на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, мотивовано тим, що при здійсненні приватизації квартири
АДРЕСА_1 порушені вимоги законодавства України, а отже розпорядження про видачу свідоцтва про право власності на житло та саме свідоцтво № НОМЕР_1 від 21 жовтня 2016 року підлягають скасуванню. 29 червня 2005 року на підставі ухвали Богунського районного суду м. Житомира від
03 червня 2005 року зареєстровано обтяження (арешт майна) на квартиру АДРЕСА_1 . 06 грудня
2016 року державним реєстратором Харченко А. В. зареєстровано право приватної власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21 жовтня 2016 року. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» за наявності не скасованого обтяження на нерухоме майно, підстав для реєстрації речових прав у державного реєстратора не було.
Таким чином, згідно з статтею 328 ЦК України, право власності на квартиру
АДРЕСА_1 набуто ОСОБА_2 незаконно.
Аргументи учасників справи
У березні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволення позову та в цій частині
у задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди дійшли неправильних висновків, що
у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованої 29 червня 2005 року на підставі ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 03 червня 2005 року, передача житлового приміщення
у приватну власність ОСОБА_2 в порядку приватизації була незаконною, оскільки Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень
у гуртожитках у власність громадян» не має обмежень у передачі (приватизації) квартир з державного і громадського житлового фонду громадянам у приватну власність за наявності зареєстрованих заборон і арештів на них.
Суди застосували положення пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» як підставу для задоволення позову, однак судами не враховано вимоги пункту
2 частини четвертої статті 24 цього Закону, відповідно до якої відмова
в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав. Аналогічна норма закріплена і у пункті 20 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженому постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127. Оскільки заборона відчуження квартири АДРЕСА_4 згідно
з ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03 червня 2005 року була внесена 29 червня 2005 року до спеціального розділу Державного реєстру прав, то при реєстрації права власності ОСОБА_2 на цю квартиру 06 грудня 2016 року положення пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» не підлягали застосуванню. Таким чином, державним реєстратором правомірно зареєстровано право власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва, виданого сектором приватизації УЖГ міської ради. Суди проігнорували те, що під час приватизації квартири позивач знала, що на квартиру накладений арешт та добровільно погодилась на приватизацію.
Крім того, він лише частково використав право приватизації на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 від 17 травня 2002 року, що підтверджується копією приватизаційної справи на квартиру
АДРЕСА_1 .
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Управління житлового господарства Житомирської міської ради, ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Харченко А. В. про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 21 липня 1987 року Виконавчим комітетом Корольовської райради народних депутатів м. Житомира ОСОБА_4 з сім`єю у складі чотирьох чоловік виданий ордер № 001280 на жиле приміщення на квартиру
АДРЕСА_5 . Починаючи з 1987 року на вказане приміщення видавались охоронні свідоцтва (броня) у зв`язку з виїздом на роботу в райони Крайньої Півночі сім`ї ОСОБА_1.
Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 26 липня
2001 року № 440 внесено зміни в договір найму жилих приміщень та відкрито особовий рахунок ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат жилою площею 38,05 кв. м.
в зв`язку зі смертю наймача - чоловіка ОСОБА_4 .
Згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25 липня 2002 року № 406 «Про бронювання жилих приміщень громадянам міста» за ОСОБА_1 заброньовано жиле приміщення в квартирі АДРЕСА_1 до 20 червня 2005 року як за особою, яка продовжувала працювати в районах Крайньої Півночі Російської Федерації, та видано охоронне свідоцтво НОМЕР_3 від 31 липня 2002 року на займане жиле приміщення за вказаною адресою. В подальшому рішенням міськвиконкому від 10 вересня 2009 року № 610 житло за вказаною адресою заброньоване до вересня
2014 року.
20 лютого 2015 року ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 .
29 липня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.
Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 05 жовтня
2016 року № 936 внесено зміни в договір найму жилого приміщення та відкрито особовий рахунок ОСОБА_2 на квартиру
АДРЕСА_1 , що складається з трьох кімнат жилою площею 38,0 кв. м і кухні, сім`я 2 чоловіки, за взаємною згодою. Особовий рахунок на ОСОБА_1 , його дружину, вирішено закрити.
21 жовтня 2016 року Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради видано розпорядження № 64449 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .
На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21 жовтня 2016 року на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 03 червня 2005 року відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира б/н Першою Житомирською нотаріальною конторою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , який на день видачі оспорюваних розпорядження та свідоцтва був чинним.
У частинах першій та другій статті 2 ЦПК України визначено завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства
є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно статті 345 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
У частині першій статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року по справі № 303/6366/17 (провадження № 61-17559св19) вказано, що «порушення права пов`язане
з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 552/6997/19 (провадження № 61-1280св21) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суди при визнанні незаконним та скасуванні розпоряджень органу приватизації, визнанні недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло не врахували, що позивач не вказала, а суди не встановили, на захист яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача спрямовані її позовні вимоги у цій справі, яким чином вони порушені приватизацією спірної квартири враховуючи, що ОСОБА_1 не
є громадянкою України та не мала права на її приватизацію.
За таких обставин у судів не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Житомирської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених
у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження
у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє
в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради. Тому Виконавчий комітет Житомирської міської ради, державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради Харченко А. В. є неналежними відповідачами,
у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до цих осіб необхідно відмовити з цих підстав.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду та висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року по справі № 303/6366/17 (провадження
№ 61-17559св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 552/6997/19 (провадження № 61-1280св21), Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі
№ 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення в оскарженій частині скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до підпункту «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу, то понесені
ОСОБА_2 судові витрати у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 1 152,60 грн та з переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 1 536,80 грн підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 січня
2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 березня
2020 рокув частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Управління житлового господарства Житомирської міської ради, ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Харченко Аліни Володимирівни про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору в сумі 2 689,40 грн.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 січня 2020 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 02 березня 2020 року в скасованій частині втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: М. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов