ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

Справа № 295/7187/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4805/327/23

Провадження № 51 - 4095 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014060020006797 від 01 грудня 2014 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Корчак Житомирського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ст. 125 ч. 1, ст. 125 ч. 2, ст. 122 ч. 1, ст. 128 КК України,

за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року щодо

ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 15 грудня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за ст. 125 ч. 1, ст. 125 ч. 2, ст. 122 ч. 1, ст. 128 КК України на підставі

ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_6 .

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 відмовлено.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.

30 листопада 2014 року приблизно о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_6 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_8 умисно завдав останній ударів рукою в обличчя та по тулубу, чим заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження.

02 травня 2015 року приблизно о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_6 за місцем свого проживання за вказаною вище адресою під час словесного конфлікту зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_8 , проявляючи злочинну недбалість, руками штовхнув останню зі сходів, від чого ОСОБА_8 впала на підлогу та отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

01 жовтня 2015 року приблизно о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_6 у ванній кімнаті за місцем свого проживання за вказаною вище адресою під час словесного конфлікту зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_8 умисно завдав останній ударів рукою в обличчя та по верхніх кінцівках, чим заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та легкі тілесні ушкодження.

Крім того, 06 травня 2016 року приблизно о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_6 за місцем свого проживання за вказаною вище адресою під час словесного конфлікту зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_8 умисно завдав останній ударів рукою в обличчя та кулаком в плече правої руки, чим заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд у порушення вимог статей 370 419 КПК України належним чином не перевірив та не спростував доводів апеляційної скарги прокурора про незаконність виправдання ОСОБА_6 , а лише обмежився загальними фразами про обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Так, на думку прокурора, належно не перевірено доводи апеляційної скарги прокурора: - про неналежну оцінку судом першої інстанції показань експерта ОСОБА_9 ; - про неправильну та упереджену оцінку показань потерпілої ОСОБА_8 ; - про безпідставне визнання недопустимими протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_8 від 15 грудня 2016 року та висновків судово-медичних експертиз від 21 квітня 2017 року № 821, від

02 листопада 2015 року № 2178, від 24 травня 2016 року № 1189.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу прокурора обґрунтованою і просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Виправдовуючи ОСОБА_6 , суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не було зібрано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 вчиняв умисні дії щодо потерпілої ОСОБА_8 , і дійшов до висновку, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125 ч. 1, ст. 125 ч. 2,

ст. 122 ч. 1, ст. 128 КК України, не знайшло свого підтвердження.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просила скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим: - за ст. 125 ч. 1 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на підставі ст. 74 ч. 5 КК України звільнити його від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності; - за ст. 128 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 74 ч. 5 КК України звільнити його від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності; - за ст. 125 ч. 2 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі

ст. 74 ч. 5 КК України звільнити його від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності; - за ст. 122 ч. 1 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 74 ч. 5 КК України звільнити його від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Указувала на незаконність виправдання ОСОБА_6 , оскільки достовірно встановлено, що саме він вчинив інкриміновані злочинні дії щодо потерпілої, а докази його винуватості зібрані з дотриманням вимог КПК України, є допустимими і у своїй сукупності достатніми для прийняття відповідного рішення. Зазначала, що у вироку суд першої інстанції не обґрунтував чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги про незаконність виправдання ОСОБА_6 , прокурор серед іншого зазначала про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо визнання недопустимими доказами протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_8 від 15 грудня 2016 року та на підставі доктрини «плодів отруйного дерева» висновку судово-медичної експертизи від 21 квітня 2017 року № 821. Прокурор вважала, що суд першої інстанції не обґрунтував через які істотні порушення фундаментальних прав або свобод ОСОБА_6 визнав протокол слідчого експерименту недопустимим доказом.

Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 756/10060/17, у випадку призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи суд, вирішуючи питання про допустимість даних висновку експерта як доказів, повинен у межах доводів сторін перевірити, чи призвів спосіб призначення експертизи до порушення тих чи інших прав і свобод людини, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.

Прокурор в апеляційній скарзі вважала, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень повністю підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, які зібрані у передбаченому КПК України порядку, відповідають критеріям належності та допустимості. Зокрема прокурор указувала на те, що за епізодом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8

02 травня 2015 року винуватість ОСОБА_6 доведено показаннями потерпілої, даними протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілою від 15 грудня 2016 року, висновком судово-медичної експертизи від 21 квітня 2017 року № 821. Зазначала, що за епізодом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 01 жовтня 2015 року винуватість ОСОБА_6 доведено показаннями потерпілої, даними протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілою від 15 грудня 2016 року, висновками судово-медичних експертиз від 21 квітня 2017 року № 821, від 11 травня 2016 року № 1192 та від 05 жовтня 2015 року № 2040, а за епізодом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 06 травня 2016 року - показаннями потерпілої, даними протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілою від 15 грудня 2016 року, висновками судово-медичних експертиз від

21 квітня 2017 року № 821, від 24 травня 2016 року № 1189 та матеріалами ЖЄО

№ 18378 від 06 травня 2016 року за зверненням ОСОБА_8 .

В ухвалі суд апеляційної інстанції не надав належних та мотивованих відповідей на зазначені доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне визнання доказів недопустимими і наявність достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 .

В апеляційні скарзі прокурор також звертала увагу як на доказ винуватості ОСОБА_6 на показання допитаного судом першої інстанції експерта

ОСОБА_9 , яка підтвердила правильність своїх висновків щодо можливості утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 у період та за обставин, на які вказувала потерпіла. У тому числі прокурор указувала на те, що експерт ОСОБА_9 по епізоду від 02 травня 2015 року зазначала, що перелом ноги за жодних обставин не міг утворитись внаслідок падіння з висоти власного зросту, самостійно так впасти навіть на сходах неможливо, таку травму можливо отримати лише спускаючись по сходах із наданням тілу прискорення сторонньою особою (поштовх, удар).

Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу на відсутність у вироку суду першої інстанції будь-якої оцінки показань експерта ОСОБА_9 та доводи апеляційної скарги в цій частині залишив без належної перевірки.

Крім того, в ухвалі Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, якою було скасовано виправдувальний вирок Богунського районного суду м. Житомира від 03 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 , зазначалося про необхідність належної оцінки показань експерта ОСОБА_9 .

Таким чином, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України залишив поза увагою, не надав конкретних належних відповідей і не навів детального обґрунтування відхилення доводів апеляційної скарги прокурора про незаконність виправдання ОСОБА_6 , невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, дійшовши передчасного висновку про законність виправдувального вироку суду першої інстанції.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші доводи касаційної скарги прокурора про незаконність виправдання ОСОБА_6 та доведеність його винуватості підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3