ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 295/8538/20
провадження № 61-15888св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженого Фонду на ліквідацію Акціонерного товариства «Златобанк» Караченцева Артема Юрійовича,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В., від 13 вересня 2023 року
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженого Фонду на ліквідацію Акціонерного товариства «Златобанк» Караченцева А. Ю. (далі - ФГВФО в особі Уповноваженого Фонду на ліквідацію АТ «Златобанк») про стягнення банківського вкладу, відшкодування моральної шкоди.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що на підставі договору банківського вкладу «Стабільне майбутнє», укладеного з АТ «Златобанк», банк відкрив їй депозитний рахунок, на який вона зарахувала грошові кошти (депозит).
3. 28 січня 2015 року закінчився строк дії вкладу «Стабільне майбутнє», однак її вимогу про повернення коштів банк не виконав, натомість за наполяганням працівників банку 28 січня 2015 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу «Вільні кошти», по закінченню якого банк також не повернув їй грошові кошти.
4. У зв`язку з визнанням АТ «Златобанк» неплатоспроможним та запровадженням тимчасової адміністрації, її вимоги як кредитора були включені до четвертої черги, однак до моменту звернення до суду з цим позовом не виплачені.
5. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд відновити її порушене право на одержання своїх коштів і виплатити Фондом гарантування вкладів фізичних осіб їй кошти в сумі 31 786,00 грн, проценти за вкладом
від 13 травня 2015 року до дня виплати та стягнути із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 50 000 грн моральної шкоди.
6. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21 липня 2020 року справу № 295/8538/20 передано за підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.
7. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
9. 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 вказане судове рішення оскаржила в апеляційному порядку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
10. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва
від 11 січня 2022 року.
11. Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення ухвалене судом першої інстанції 11 січня 2022 року, а апеляційну скаргу на це судове рішення подано 11 квітня 2023 року, тобто більше ніж через рік після його ухвалення. При цьому позивачка була обізнана про розгляд справи у суді першої інстанції, а докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою, в матеріалах справи відсутні. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 не заявила.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 295/8538/20.
14. Ухвалою Верховного Суду, у складі судді ОСОБА_2., Ігнатенка В. М., Фаловської І. М., від 10 січня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва матеріали справи, які у лютому 2024 року надійшли до Верховного Суду.
15. Протоколом повторного розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року, у зв`язку з відставкою судді
ОСОБА_2 , у справі визначено новий склад суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права при відмові
у відкритті апеляційного провадження, зокрема частини другої статті 354,
17. Вказує, що суд першої інстанції вчасно не направив їй копію рішення
від 11 січня 2022 року, чим порушив положення статей 259 272 ЦПК України.
18. Справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, однак вона не подавала відповідного клопотання суду згідно зі статтею 276 ЦПК України і не була обізнана про дату, час і місце розгляду справи. Вважає, що неотримання нею копії рішення суду, а також розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
19. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
20. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
21. Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
22. Частинами першою, третьою статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
23. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
24. Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
25. Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
26. Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
27. Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
28. Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку року з дня складення його повного тексту.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, а також пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
29. Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2024 року у справі
№ 757/2593/19, від 06 березня 2024 року у справі № 953/5340/21, від 30 травня 2024 року у справі № 490/7952/20 звертав увагу, що законодавець, встановивши виключення, передбачені пунктами 1 та 2 частини другої
статті 358 ЦПК України виходив, зокрема, із безпосередньої обізнаності учасника справи із наявністю відповідного судового провадження, а не з факту надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено.
30. У постановах від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц,
від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13-ц Верховний Суд дійшов висновку, що під неповідомленням особи про розгляд справи в контексті частини другої статті 358 ЦПК України слід розуміти випадки, коли учасник справи взагалі жодним чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду.
31. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) не встановила підстав для відступу від правових висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі № Б-24/129-08 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі
№ 340/3/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 214/63/20, від 14 вересня
2023 року у справі № 240/6538/20, та дійшла висновку, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.
32. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, згідно з яким особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1
частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження.
33. ОСОБА_1 є позивачем у розглядуваній справі, а отже не може вважатися особою, не повідомленою про розгляд справи в розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України.
34. Крім того, ОСОБА_1 була повідомлена про передачу справи за підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва, до якого подавала заяву про усунення недоліків позовної заяви (а. с. 46-52), додаткові пояснення у справі з додатками (а. с. 59-80).
35. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що можливість поновлення строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження
(див. рішення у справах «Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»).
36. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва у розглядуваній справі ухвалене 11 січня 2022 року.
37. Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
38. В матеріалах справи наявний лише повний текст рішення суду першої інстанції від 11 січня 2022 року, натомість апеляційна скарга подана позивачкою 11 квітня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
39. З огляду на встановлені обставини та висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 25 вересня 2024 року у справі
№ 490/9587/18, ОСОБА_1 в розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України не є особою, що не повідомлена про розгляд справи, оскільки була обізнана про наявність у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва справи, яку сама ініціювала. Докази пропуску позивачкою строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили відсутні.
40. За таких обставин, встановивши, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 у квітні 2023 року після спливу передбаченого
частиною другою статті 358 ЦПК України присічного строку, апеляційний суд з додержанням вимог процесуального закону дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
41. Оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції є достатньо мотивованою та містить відповіді на питання щодо наявності підстав для відмови у відкриття апеляційного провадження.
42. Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на законність та обґрунтованість оскарженої ухвали не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
43. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
44. Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников