Постанова

Іменем України

03 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 295/8886/19

провадження № 61-16064св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Житомирський апеляційний суд,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 червня 2019 року у складі судді Семенцова Л. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що під час розгляду апеляційної скарги позивача на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 квітня 2019 року у цивільній справі № 295/974/19 за його позовом до Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди, відповідачем допущено низку порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття помилкової постанови від 22 травня 2019 року про залишення його апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін.

Такими діями Житомирського апеляційного суду йому заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях та погіршенні здоров`я, що позбавило його можливості у реалізації звичок та бажань та спричинило погіршення відносин з оточуючими та інші наслідки негативного характеру, тому з цих підстав просив стягнути з відповідача на свою користь 100 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалу суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ОСОБА_1 заявлено позовну вимогу з підстав порушення Житомирським апеляційним судом норм матеріального та процесуального права під час розгляду його апеляційної скарги на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 квітня 2019 року у цивільній справі № 295/974/19, що по суті є оскарженням дій суду пов`язаних з розглядом справи. Чинним процесуальним законодавством не передбачено можливість оскарження рішень, дій та бездіяльності суду і суддів поза передбаченим процесуальним порядком, а виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд вищої інстанції, позовні заяви (заяви), скарги спрямовані на дії судді, не підлягають розглядові в суді першої інстанції за правилами будь-якого судочинства, тому обґрунтованим є висновок про відмову у відкритті провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у вказаній справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У грудні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Житомирського апеляційного суду на касаційну скаргу ОСОБА_1

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що до ухвалення незаконних оскаржуваних судових рішень призвела: недбалість та неналежне виконання Богунським районним судом м. Житомира службових обов`язків, зокрема незаконна зміна позовних вимог по суті; незаконна відмова у розгляді порушень законодавства, вказаних в позові; внесення до оскаржуваної ухвали завідомо неправдивого висновку; незаконне тлумачення законів та застосування закону до спірних правовідносин, які застосуванню не підлягають; незаконна відмова надати роз`яснення ОСОБА_1 до юрисдикції якого суду віднесено розгляду спору; приховання протиправних діянь Житомирського апеляційного суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц наголошено на здійсненні судами незалежного від будь-якого незаконного впливу правосуддя.

Закони України не передбачають можливість розгляду в суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом справи навіть після його завершення.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 не погоджується з постановою Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, прийнятою у справі № 295/974/19 за результатами розгляду його апеляційної скарги на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 квітня 2019 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що спричинило йому моральну шкоду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; аналогічні приписи закріплені у частині першій і третій статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній з 30 вересня 2016 року).

Закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.

Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.

Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.

У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 14-399 цс18 у постанові від 21 листопада 2018 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 пред`явлено позов з підстав порушення Житомирським апеляційним судом норм матеріального та процесуального права під час розгляду його апеляційної скарги на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 квітня 2019 року у цивільній справі № 295/974/19, що по суті є оскарженням дій суду пов`язаних з розглядом справи.

З урахуванням викладеного Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позов ОСОБА_1 до Житомирського апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, у зв`язку з чим у відкритті провадження у справі необхідно відмовити.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Установивши зазначені обставини, здійснивши належне тлумачення норм права, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, а доводи касаційної скарги зводяться до свавільного тлумачення норм матеріального і процесуального права та незгоди ОСОБА_1 із ухваленими у справі судовими рішеннями.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином дослідили й оцінили подані сторонами докази, правильно застосували норми процесуального та матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв