№ 296/10734/16-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 296/10734/16-ц

провадження № 61-10247св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Житомирська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2018 року у складі судді Рожкової О. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М.,Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської міської ради, Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування рішень, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що сторонам у справі та іншим співвласникам на праві спільної часткової власності належить жилий будинок АДРЕСА_1 .

За будинком закріплена земельна ділянка розміром 0,602 га, з якої йому на праві користування належить 204/800, що відповідає частці у праві власності на будинок, а ОСОБА_2 - 32/100.

Між співвласниками даного будинковолодіння, без його згоди та відома, 22 березня 2007 року укладена угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою, за умовами якої ОСОБА_2 виділено 0,0193 га.

Надалі на підставі зазначеної угоди, яка по своїй суті є нікчемною, прийняті рішення, відповідно до яких видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на землю, чим порушені його права як землекористувача.

За результатами розгляду справи № 296/28/12-а за його позовом до Житомирської міської ради, Управління державної інспекції за використанням і охороною земель у м. Житомирі і Житомирській області ( правонаступник Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області), ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування рішень, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії, яка розглядалась Корольовським районним судом м. Житомира у порядку адміністративного судочинства, позов задоволено, проте, ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року, рішення місцевого суду від 14 серпня 2014 року скасовано, провадження у справі закрито, роз`яснено йому, що для вирішення спору йому необхідно звернутися до суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд:

скасувати рішення комісії по земельним спорам Житомирської міської ради від 25 червня 2007 року (протокол №8), від 06 грудня 2007 року (протокол № 18) про затвердження порядку користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення Житомирської міської ради 22 сесії 5 скликання від 06 лютого 2008 року № 553 про безоплатну передачу у власність земельної ділянки 0,0193 га ОСОБА_2 ;

скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 150697, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку на АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_2 повернути незаконно зайняті нею 0,0062 га земельної ділянки, що обмежує його право користування і технічного обслуговування будинку; відновити стан, який існував до порушення; не чинити перешкоди в користуванні та знести самовільно встановлену огорожу;

стягнути з відповідачів на його користь понесені витрати по сплаті судового збору та правової допомоги у розмірі 1 717,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2018 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення комісії по земельних спорах Житомирської міської ради від 25 червня 2007 року (протокол № 8) та від 06 грудня 2007 року (протокол № 18) у частині безоплатної передачі у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,0193 га на АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення Житомирської міської ради 22 сесії 5 скликання від 06 лютого 2008 року № 553 про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам м. Житомира в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,0193 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 150697, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

У решті позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності з поважних причин, а тому поновив йому строк для звернення до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування рішень комісії по земельним спорам, рішення міської ради в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та скасування її державного акту на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із відсутності згоди ОСОБА_1 на укладання запропонованого іншими співвласниками порядку користування спільною земельною ділянкою та порушень вимог закону при оформленні права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання ОСОБА_2 повернути незаконно зайняті нею 0,0062 га земельної ділянки, що обмежує його право користування та технічного обслуговування будинку та відновити стан, який існував до порушення, не чинити перешкоди в користуванні, знести самовільно встановлену огорожу та стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 1 717,00 грн, не підлягають задоволенню, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Додатковим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2019 року доповнено резолютивну частину зазначеного рішення абзацом наступного змісту: «Стягнути на користь ОСОБА_1 з Житомирської міської ради, ОСОБА_2 по 275,60 грн витрат по сплаті судового збору з кожного».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Рішення суду у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 не оскаржувалось та судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у касаційному порядку зазначені судові рішення не оскаржило.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не правильно встановили обставини справи, оскільки площа переданої їй земельної ділянки відповідає частці ОСОБА_2 у власності на будинковолодіння, а отже права позивача ні нею, ні Житомирською міською радою не порушені; суди помилково вважали, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, у зв`язку з чим неправильно застосовано норми матеріального права, які стосуються розподілу земельних ділянок на яких розміщені багатоквартирні житлові будинки, що призвело до прийняття незаконного рішення; усупереч пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про уточнення позовних вимог, суд апеляційної інстанції оцінки такому твердженню апелянта не надав; на думку заявниці, суд першої інстанції безпідставно поновив строк позовної давності щодо вимоги про скасування рішення Житомирської міської ради 06 лютого 2008 року № 553, оскільки позивач такої заяви не подавав; не взяв до уваги клопотання відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимоги про скасування рішення Житомирської міської ради 06 лютого 2008 року № 553 та державного акта; вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що строк позовної давності позивачем не пропущений не відповідає матеріалам справи.

У вересні 2019 року до Верховного Суду Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало відзив на касаційну скаргу.

У відзиві зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року № 5245-VI, який набув чинності 01 січня 2013 року, перерозподілено повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області належить розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Житомирської області.

Вважає, що позивачем не доведено порушення його прав Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у позові, проте, касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не надходило.

Від інших учасників відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншим співвласникам, які змінювалися протягом тривалого періоду, на праві спільної часткової власності належить жилий будинок на АДРЕСА_1 .

Жилий будинок в натурі між співвласниками не ділився.

ОСОБА_2 набула право власності на 43/100 жилого будинку згідно з договором дарування від 23 липня 2004 року, укладеним із ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 48), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на майно.

ОСОБА_1 є власником 171/800 частин будинку відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 18 січня 1987 року, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на майно.

Співвласниками 57/200 та 57/800 частин будинку за договорами дарування з 20 квітня 2007 року та з 17 червня 2009 року є треті особи у справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно.

Між співвласниками домоволодіння: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 22 березня 2007 року укладена угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 Проте, ОСОБА_1 , як співвласник, у її укладенні участі не приймав, угоду не підписував (т. 2 а. с. 30).

За змістом зазначеної угоди, відповідачці ОСОБА_2 виділено 0,0193 га відповідно до її частки - 32/100 у будинку із загальної площі земельної ділянки 0,0602 га.

Угода, крім указаних співвласників, також підписана працівниками відділу земельних ресурсів міськради.

Під час укладання угоди про порядок користування земельною ділянкою використана довідка Бюро технічної інвентаризації від 25 січня 2007 року, згідно з якою співвласниками будинку зазначено: ОСОБА_2 - 32/100, ОСОБА_1 - 204/800, ОСОБА_7 - 68/800, ОСОБА_6 - 68/200.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про затвердження порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із незгодою співвласника ОСОБА_1 , комісія по земельним спорам Житомирської міської ради 25 червня 2007 року (протокол № 8) вирішила рекомендувати затвердити порядок користування земельною ділянкою згідно з ідеальними частками у будинковолодінні (т. 1 а. с. 67, 85).

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про затвердження порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із незгодою співвласника ОСОБА_1 , комісія по земельним спорам Житомирської міської ради 06 грудня 2007 року (протокол № 18) вирішила залишити в силі рішення комісії від 25 червня 2007 року (протокол № 8) (т. 1 а. с. 88).

Із технічної документації, яка виготовлялась на замовлення ОСОБА_2 , вбачається, що за будинком на АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка розміром 0,0602 га. У протоколі погодження меж зазначеної земельної ділянки від 13 березня 2007 року ОСОБА_1 як суміжний землекористувач не указаний(т. 1 а. с. 59-70).

Рішенням 22 сесії 5 скликання Житомирської міськради від 06 лютого 2008 року № 553 ОСОБА_2 надано безоплатно у власність 0,0193 га земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 11-12).

На підставі зазначеного рішення міської ради ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0193 га на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (т. 1 а. с.87).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності з поважних причин, а тому поновив йому строк для звернення до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів враховуючи наступне.

Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України (у редакції на час ухвалення оскарженого рішення комісією по земельним спорам Житомирської міської ради) виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до частини п`ятої статті 158 ЗК України (у редакції на час ухвалення оскарженого рішення комісією по земельним спорам Житомирської міської ради) у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Таким чином, комісією по земельним спорам Житомирської міської ради усупереч вимог статті 158 ЗК України прийнято рішення від 25 червня 2007 року (протокол №8), від 06 грудня 2007 року (протокол № 18) про затвердження порядку користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 155 ЗК України (у редакції на час звернення до суду з позовом) передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Частиною першою статті 318 ЦК України передбачено, що кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Проте право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Відтак, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16, Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку не відступала.

Суди попередніх інстанцій установили, що з 1997 року між попередніми співвласниками будинку існував спір про порядок користування земельною ділянкою, проте рішення про встановлення такого порядку відсутнє.

Матеріали справи не містять відомостей про повідомлення ОСОБА_1 про засідання комісії по земельним спорам, якими затверджений порядок користування спірною земельною ділянкою, його підпис в угоді про порядок користування земельною ділянкою відсутній.

При передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки не було погоджено із ОСОБА_1 порядок користування спільною земельною ділянкою та не було враховано порядок, який склався між співвласниками будинку, в протоколі погодження меж земельної ділянки від 13 березня 2007 року підпис ОСОБА_1 як землекористувача спільної земельної ділянки відсутній.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскаржені рішення комісії по земельним спорам Житомирської міської радиприйняті з порушенням вимог законодавства, зокрема частини другої, п`ятої статті 158 ЗК України (у редакції на час ухвалення оскарженого рішення комісією по земельним спорам Житомирської міської ради).

Оскільки порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння у встановленому законом порядку не визначався, передача частини земельної ділянки у власність ОСОБА_2 також не ґрунтується на діючих нормах права.

Доводи касаційної скарги про безпідставне поновлення строку ОСОБА_1 для звернення до суду за захистом своїх прав та не застосування позовної давності колегія суддів вважає неприйнятними враховуючи наступне.

Із справи відомо, що позивач неодноразово звертався до суду за захистом своїх прав та інтересів як співвласник будинковолодіння, однак через тривалі судові провадження, зокрема щодо зміни підсудності справи, остаточне судове рішення не було ухвалено із незалежних від нього причин.

Суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства із вимогами до ОСОБА_2 про скасування рішення міської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку ще у 2008 році. Проте, ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 04 вересня 2008 року провадження у адміністративній справі закрито у зв`язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (т. 1 а. с. 13). Ухвалою цього ж суду від 21 травня 2010 року за аналогічним позовом закрито провадження, у зв`язку із тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, роз`яснено ОСОБА_1 право звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства (т. 1 а. с. 14). В подальшому, постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 14 серпня 2014 року спір вирішений в порядку адміністративного судочинства, скасовано зазначені рішення комісії по земельних спорах та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 . Проте, судове рішення ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року скасовано, а провадження у справі закрито, оскільки справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, роз`яснено ОСОБА_1 право звернення до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства. 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Таким чином, місцевим судом правильно встановлено обставини пропуску строку ОСОБА_1 на оскарження рішення комісії по земельним спорам Житомирської міської ради від 25 червня 2007 року (протокол №8), від 06 грудня 2007 року (протокол № 18) про затвердження порядку користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 та рішення Житомирської міської ради 22 сесії 5 скликання від 06 лютого 2008 року № 553 про безоплатну передачу у власність земельної ділянки 0,0193 га ОСОБА_2 , та правомірно поновлено строк на звернення до суду.

Помилкове зазначення судом апеляційної інстанції про те, що строк позовної давності не пропущений не впливає на правильність вирішення справи по суті та не є підставою для скасування законних судових рішень.

Інші доводи касаційної скарги загалом є аналогічними доводам викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що, відповідно до статті 400 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська