ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року

м. Київ

справа № 296/12458/23

провадження № 61-3543 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - виконавчий комітет Житомирської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2023 року в складі судді

Петровської М. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Борисюка Р. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що під час розгляду її запитів

на інформацію від 26 вересня, 05 жовтня, 17 жовтня та 31 жовтня 2022 року,

які подані відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», Житомирською міською радою, як суб`єктом владних повноважень, порушено

її права, які полягають у тому, що: ознайомлення із запитуваними документами проходило в коридорі міської ради; незаконно відмовлено їй надати оригінали документів для ознайомлення; надані на ознайомлення документи сформовано неналежним чином; незаконно відмовлено оформити надані копії документів відповідно до вимог законодавства; незаконно викладено висновки у листі

від 12 жовтня 2022 року; незаконно надіслано акт про відмову в ознайомленні

з документами від 04 жовтня 2022 року; незаконно складено акт про відмову

в ознайомленні з документами від 04 жовтня 2022 року; незаконно відмовлено

у розгляді запиту від 31 жовтня 2022 року.

Зазначала, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача їй завдано моральну шкоду, оскільки вона зазнала погіршення стану здоров`я, перенесла душевні страждання та була позбавлена можливості реалізовувати звички та бажання,

що призвело до погіршення стосунків із оточуючими та інші негативні наслідки, розмір якої оцінений нею у 100 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність виконавчого комітету Житомирської міської ради,

які полягають у незаконній відмов надати оригінали документів для ознайомлення; стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди

100 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі. Роз`яснено позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним адміністративним судом.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_1 вважала, що відповідачем, як розпорядником публічної інформації (суб`єкт владних повноважень), при розгляді поданих нею запитів про надання публічної інформації, не дотримано вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», внаслідок чого порушено її права та заподіяно моральну шкоду, а тому позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду за правилами адміністративного,

а не цивільного судочинства. При цьому вимога про відшкодування моральної шкоди також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами

частини п`ятої статті 21 КАС України.

Апеляційний суд також зазначив, що законність таких дій і рішення органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом,

а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 28 грудня

2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, в якій, із урахуванням доповнень, просить скасувати повністю оскаржувані судові рішення та не передаючи її позовну заяву на новий розгляд змінити вказані судові рішення

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 20 березня 2024 року, відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її із суду першої інстанції.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та як наслідок дійшли помилкового висновку, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому необґрунтовано відмовили їй у відкритті провадження у цій справі. Зокрема, на її думку, суд першої інстанції допустив 14 випадків порушень, а апеляційний

суд - 17 (зміна обґрунтування позовних вимог, незаконні виклади висновків судів, безпідставна зміна юрисдикції тощо). Також апеляційний суд в оскаржуваній постанові послався на правові висновки Верховного Суду, які не підлягають застосуванню при розгляді справи.

Заявник уважає, що судами незаконно відмовлено у доступі до правосуддя, порушено право на справедливий суд, застосовано надмірний формалізм.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів

та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених

у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір

та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується

за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають

у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже,

у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати

будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо

їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування,

їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі

на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах,

в яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду

в постановах від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 21 серпня

2019 року у справі № 362/5657/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації,

що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначаються Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом

(стаття 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації

(стаття 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі № 201/7758/23 (провадження № 61-14011св23) зазначено, що: «відповідно до частини другої

статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії

чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову

в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації,

що порушили законні права та інтереси запитувача (частина друга статті 23

Закону України «Про доступ до публічної інформації»). У частині третій статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України».

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого

на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами

в порядку цивільного або господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 08 квітня 2020 року

у справі № 180/1560/16-а (провадження № 11-1123апп19) висловлювала правову позицію про те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються

за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій установлено, що 26 вересня 2022 року за вх. № 25/Д-158із, 05 жовтня 2022 року

за вх. № 168із, 17 жовтня 2022 року за вх. № 175із, 31 жовтня 2022 року

за вх. № 186із, ОСОБА_1 було подано до Житомирської міської ради запити на інформацію відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Листом Житомирської міської ради від 26 вересня 2022 року повідомлено ОСОБА_1 про те, що їй будуть надані для ознайомлення та виконання викопіювання проєкт рішення Житомирської міської ради «Про відмову суб`єктам земельних відносин у наданні дозволів на розроблення документацій

із землеустрою». При цьому повідомлено, що ознайомитись та виконати викопіювання можна у відділі організаційного забезпечення депутатської діяльності Житомирської міської ради, однак лише в тій частині, що стосується розгляду виключно питання ОСОБА_1 .

Згідно з відповіді Житомирської міської ради на запит ОСОБА_1

від 05 жовтня 2022 року випливає, що ОСОБА_1 надано належним чином завірену копію листа департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 20 квітня 2022року № 135/1/12 та повідомлено

про те, що їй було надано належним чином завірені копії запитуваних документів.

На запит від 17 жовтня 2022 року та від 31 жовтня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про можливість ознайомлення із запитуваними документами

та отримання у разі необхідності належним чином завірених копій.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 вважала,

що під час розгляду вказаних вище запитів на інформацію, які подані нею відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», Житомирською міською радою, як суб`єктом владних повноважень, порушено її права та завдано моральної шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє

у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції,

із висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що спір у цій справі є публічно-правовим і підлягає вирішенню за правилами КАС України, оскільки пов`язаний із наданням відповіді на запит розпорядником публічної інформації, тобто, відповідач у спірних правовідносинах діяв як суб`єкт владних повноважень.

Наведені у касаційній скарзі доводи щодо юрисдикційності спору були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відмова у відкритті провадження через юридисдикцію - це не порушення права

на суд.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19).

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та незгоди із судовими рішеннями, й ніяким чином не спростовують правильні висновки судів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність

та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2023 року

та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць