Постанова

Іменем України

23 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 296/4802/19

провадження № 61-18630 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідачі: квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира, військова частина НОМЕР_1

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у складі суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира (далі КЕВ м. Житомира) та військової частини НОМЕР_1 про поновлення на квартирному обліку в загальній черзі з отримання житла.

Позовна заява мотивована тим, що він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 в Збройних Силах України. На підставі його рапорту від 26 лютого 1992 року житлова комісія військової частини НОМЕР_2 прийняла рішення про зарахування його в чергу на отримання житла. Під час засідання комісії було надано довідку від 26 лютого 1992 року про перевірку житлових умов з висновком про потребу отримання житлової площі. Рішенням комісії військової частини НОМЕР_3 від 24 січня 2004 року він був залишений на квартирному обліку в загальної черзі від 26 лютого 1992 року.

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 19 травня 2016 року за клопотанням КЕВ м. Житомира він був знятий з квартирного обліку з тих підстав, що власник житла, з яким він уклав договір найму жилого приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, у зв`язку з чим припинився договір найму жилого приміщення по АДРЕСА_1 . Однак він залишився зареєстрованим за вказаною адресою та на думку житлової комісії військової частини, вважається таким, що забезпечений житлом. Крім того, комісія зазначила, що договір найму житлового приміщення від 09 грудня 2011 року у с. Зороків Черняховського районі Житомирської області не відповідає дійсності.

Вважав, що рішенням від 19 травня 2016 року члени житлової комісії військової частини НОМЕР_1 порушили норми Конституції України та вимоги чинного законодавства України. На даний час він має вислугу в Збройних силах України більше 25 років і до цього часу не забезпечений житлом відповідно до вимог законодавства України. Згідно з довідкою Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації м. Житомира за ним не зареєстровані будинки або їх частини у м. Житомирі. Про оскаржуване рішення він дізнався випадково у кінці вересня 2016 року. На засідання комісії він не був запрошений, що позбавило його можливості скористатися правовою допомогою, надавати свої пояснення та документи на спростування клопотання КЕВ м. Житомира щодо зняття його з квартирного обліку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати дії КЕВ м. Житомира та житлової комісії військової частини НОМЕР_1 в частині зняття його з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 неправомірним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 в частині зняття його з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 , поновити його на квартирному обліку в загальній черзі на отримання житла.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 січня 2020 року у складі судді Сингаївського О. П. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира і житлової комісії військової частини НОМЕР_1 в частині зняття старшого прапорщика ОСОБА_1 з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 . Скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 19 травня 2016 року у частині зняття старшого прапорщика ОСОБА_1 з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 та поновлено старшого прапорщика ОСОБА_1 на квартирному обліку в загальній черзі з 26 лютого 1992 року на отримання житла.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 дійсно був зареєстрований на підставі договору найму у будинку по АДРЕСА_1 , власником якого була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а новий власник не набув право власності на вказаний будинок. Це підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 13 березня 1972 року, копією паспорту позивача, договором найму житлового приміщення від 04 січня 2007 року. У зв`язку із смертю власника, позивач не має можливості особисто знятись з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

09 грудня 2011 року позивачем укладений з ОСОБА_3 договір найму жилого приміщення квартири по АДРЕСА_2 , який не визнаний недійсним і не розірваний, отже, має юридичну силу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено. Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 січня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційний інстанції мотивовано тим, що власник житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 є матір`ю позивача.

Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину після смерті матері прийняв позивач шляхом подання 07 травня 2012 року заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Крім нього спадщину прийняв його брат ОСОБА_4 . Тобто, позивач та його брат є спадкоємцями житлового приміщення житловою площею 42,5 кв. м. та яке складається із трьох кімнат.

Відтак, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не забезпечений житлом чи потребує поліпшення житлових умов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 296/4802/19з Корольовського районного суду м. Житомира.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_1 просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно встановив, що він має бути знятий з квартирного обліку у зв`язку із поліпшенням житлових умов, унаслідок отримання ним спадщини. На момент смерті його матері ОСОБА_2 , він був зареєстрований і проживав по АДРЕСА_1 , а також зареєстрований і проживає на даний час її чоловік ОСОБА_5 , який відповідно до вимог статті 1268 ЦК України також прийняв спадщину після смерті своєї дружини. Як було встановлено судами першої та апеляційній інстанції, свідоцтво про право власності у порядку спадкування на житловий будинок по АДРЕСА_1 йому не видавалось.

Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки предметом спору було рішення комісії станом на 19 травня 2016 року, а не на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року КЕВ м. Житомира подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим. Вважало висновки суду такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 лютого 1992 року житлова комісія військової частини НОМЕР_2 прийняла рішення про зарахування ОСОБА_1 в чергу на отримання житла та було надано довідку від 26 лютого 1992 року про перевірку житлових умов та висновком про потребу отримання житлової площі.

Під час засідання комісії було надано довідку від 26 лютого 1992 року про перевірку житлових умов з висновком про потребу отримання житлової площі.

Рішенням засідання військової частини НОМЕР_3 від 24 січня 2004 року він був залишений на квартирному обліку в загальної черзі від 26 лютого 1992 року.

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 19 травня 2016 року за клопотанням КЕВ м. Житомира він був знятий з квартирного обліку з тих підстав, що власник житла, з яким він уклав договір найму жилого приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, у зв`язку з чим припинився договір найму жилого приміщення по АДРЕСА_1 .

Встановлено, що власник житла, з яким був укладений договір найму, є матір`ю позивача ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадщину після смерті матері прийняв ОСОБА_1 шляхом подання 07 травня 2012 року заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільногосуду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК УРСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 34 ЖК УРСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Відповідно до пункту 21 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31 липня 2018 року, військовослужбовці знімаються з квартирного обліку у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

В даному випадку підставою для визнання заявника таким, що потребує поліпшення житлових умов, та постановки на квартирний облік було проживання за договором найму житлового приміщення від 13 листопада 2011 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено, що власник житла за вказаною адресою ОСОБА_2 , є матір`ю ОСОБА_1

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадщину після смерті матері прийняв позивач шляхом подання 07 травня 2012 року заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Крім нього спадщину прийняв його брат ОСОБА_4 .

Відповідно до положень частин першої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до підпункту 1 пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 11 грудня 1984 року N 470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок.

Постановою виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів та президії обласної ради професійних спілок від 07 січня 1985 року «Про ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в області» встановлено мінімальний рівень забезпеченості жилою площею на одного члена сім`ї 6 кв. м.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 та його брат є спадкоємцями житлового приміщення житловою площею 42,5 кв. м. та яке складається з трьох кімнат. А тому навіть наявність права на спадкування цієї квартири у чоловіка спадкодавця, також не порушує прав позивача, оскільки відповідно до вимог статті 47 ЖК Української РСР норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не забезпечений житлом чи потребує поліпшення житлових умов.

Отже, встановлені та дослідженні судом апеляційної інстанції обставини у справі дають підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара