Постанова

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 296/4807/17

провадження № 61-38361св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління житлового господарства Житомирської міської ради,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Королівського районного суду міста Житомира від 08 лютого 2018 року у складі судді Сингаївського О. П. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління житлового господарства Житомирської міської ради (далі - УЖГ Житомирської міської ради) про зобов`язання замовити технічний паспорт на квартиру та забезпечення його видачі, посилаючись на те, що у 2016 році він подав відповідачу заяву про приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Всупереч вимогам законодавства відповідач не замовив технічний паспорт на квартиру та, розглянувши заяву, 23 грудня 2016 року видав свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на неї без технічного паспорта. Вважаючи такі дії УЖГ Житомирської міської ради незаконними, ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача замовити в суб`єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 і забезпечити видачу йому зазначеного технічного паспорта.

У відзиві на позовну заяву УЖГ Житомирської міської ради зазначило, що приватизація позивачем та членами його родини квартири АДРЕСА_1 здійснювалася відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», на підставі розпорядження відділу приватизації державного житлового фонду УЖГ Житомирської міської ради від 23 грудня 2016 року № НОМЕР_1. Зазначеним розпорядженням не було передбачено обов`язку органу приватизації замовити технічний паспорт на квартиру.

Рішенням Королівського районного суду міста Житомира від 08 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (далі - Інструкція № 127), не передбачено проведення обов`язкової технічної інвентаризації в разі приватизації квартири в багатоквартирному житловому будинку.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Королівського районного суду міста Житомира від 08 лютого 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404 (далі - Положення № 396), а також Інструкцією № 127. Суд першої інстанції врахував норми наведених правових актів та дійшов правильного висновку про те, що Інструкцією № 127 не передбачено проведення обов`язкової технічної інвентаризації в разі приватизації квартир в багатоквартирному житловому будинку. Крім цього, позивач не позбавлений можливості звернутися до бюро технічної інвентаризації і замовити власний технічний паспорт на квартиру. Висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Королівського районного суду міста Житомира від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 10 травня 2018 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дали належної правової оцінки його доводам про те, що технічний паспорт на квартиру є складовою частиною свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на квартиру. Відмовляючи в задоволенні позову, суди помилково послалися на Інструкцію № 127 і не звернули уваги на вимоги Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення № 396. Апеляційний суд безпідставно зазначив про те, що технічний паспорт на квартиру замовляється її власником, і не врахував, що він не набув права власності на квартиру.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Королівського районного суду міста Житомира.

01 серпня 2018 року справа № 296/4807/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 23 грудня 2016 року УЖГ Житомирської міської ради було видано ОСОБА_1 та членам його сім`ї - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 345 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням № 396, а також Інструкцією № 127.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно з частинами другою, третьою, п`ятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до пункту 17 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі. За неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі (пункт 18 Положення № 396).

Абзацом першим пункту 22 Положення № 396 передбачено, що на підставі розпорядження органу приватизації (щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах), рішення органу місцевого самоврядування (щодо жилих приміщень у гуртожитках) орган приватизації замовляє у суб`єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна відповідно до Інструкції № 127, технічний паспорт на квартиру, жиле приміщення у гуртожитку, а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на домоволодіння, і видає свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Отже, передача квартир у власність громадян у процесі їх приватизації здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації і оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 127 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об`єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об`єктів; установлення вартості об`єктів. Технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва; перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об`єднання або виділення частки завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію. В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки вищевказаними вимогами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення № 396 та Інструкції № 127 не передбачено проведення обов`язкової технічної інвентаризації у разі приватизації квартири в багатоквартирному житловому будинку та після видачі свідоцтва про право власності на житло.

Посилання заявника на незастосування судами вимог пункту 22 Положення № 396 не заслуговує на увагу, оскільки зазначеною нормою передбачено замовлення технічного паспорта на квартиру на підставі розпорядження органу приватизації. Однак розпорядженням відділу приватизації державного житлового фонду УЖГ Житомирської міської ради від 23 грудня 2016 року № НОМЕР_1, на підставі якого ОСОБА_1 та членам його сім`ї - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло, не було передбачено обов`язку органу приватизації замовити технічний паспорт на квартиру. Крім того, вказаним Положенням не передбачено обов`язку відповідача безоплатно передати позивачу виготовлений за рахунок відповідача технічний паспорт.

Аргументи заявника про те, що він не набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 та позбавлений можливості звернутися за виготовленням технічного паспорта до суб`єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна, є необґрунтованими та спростовуються вищевказаними вимогами пункту 18 Положення № 396, згідно з якими технічний паспорт на квартиру має подаватися заявником до органу приватизації разом із заявою на приватизацію.

Доводи касаційної скарги про те, що технічний паспорт на квартиру є складовою частиною свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло, також не заслуговують на увагу, оскільки процедура приватизації квартири АДРЕСА_1 позивачем в цій справі не оскаржувалася.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Королівського районного суду міста Житомира від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов