Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 297/1656/18

провадження № 61-6426св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гончаров Валентин Вікторович, на заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2019 року у складі судді Ільтьо І. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») і ОСОБА_3 , про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року у справі № 297/201/18 шлюб між нею та ОСОБА_2 , який зареєстровано 25 квітня 1987 року, розірвано.

Зазначала, що за час спільного проживання за спільні кошти подружжя набуло у власність три об`єкти нерухомого майна:

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 просила суд:

- здійснити поділ 1/2 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини указаної нежитлової будівлі;

- здійснити поділ домоволодіння за адресою:

АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини вказаного домоволодіння;

- здійснити поділ 1/2 частини земельної ділянки площею 0,54 га (кадастровий номер 2110200000:01:050:0001) за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши

за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини вказаної земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області

від 15 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Здійснено поділ 1/2 частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 нежитлової будівлі за адресою:

АДРЕСА_1 .

Здійснено поділ домоволодіння за адресою:

АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини вказаного домоволодіння.

Здійснено поділ половини (1/2) земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:050:0001, площею 0,54 га, за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 вказаної ділянки.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне майно, набуте

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу, належить до спільної сумісної власності подружжя, а тому відповідно до статтей 69 70 СК України підлягає поділу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Гончарова В. В. в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого

2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуте сторонами за час шлюбу. При цьому судом зазначено, що ОСОБА_2 належних та допустимих доказів того, що спірне майно є його особистою власністю, оскільки придбане за рахунок коштів, отриманих від зайняття підприємницькою діяльністю, суду не надав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гончаров В. В., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким

у позові відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ним надані письмові докази на підтвердження придбання такого майна за особисті кошти, отримані ним

від підприємницької діяльності, проте суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв їх до уваги.

Зазначав, що згідно з інформаційною довідкою від 24 травня 2018 року

№ 125103019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державна реєстрація права власності на будівлю здійснена 27 грудня 2007 року, а орендована відповідачем ділянка, меншою площею (0,54 га), придбана ним у статусі фізичної особи - підприємця для промислового виробництва 23 листопада 2006 року у Берегівської міської ради згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, на підставі якого йому 12 травня

2007 року видано державний акт серії ЗК № 057774 на право власності на цю ділянку, а отже, він набув у власність будівлю і ділянку вже у статусі фізичної особи - підприємця, який він отримав у березні 2006 року.

Вказує, що апеляційним судом не враховано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 611/522/15-ц (провадження № 61-589св17) та від 29 травня 2019 року у справі

№ 522/19610/15-ц (провадження №61-35779св18).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 квітня 1987 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Берегівського районного виконавчого комітету Закарпатської області зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 62.

22 квітня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Берегівське ремонтно-транспортне підприємство» та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_3 (а.с. 179, т. 1).

02 липня 2004 року відповідно до рішення двадцятої сесії IV скликання Берегівської міської ради Закарпатської області № 535 ОСОБА_2 надано

в оренду строком на п`ять років земельну ділянку, для промислового виробництва, загальною площею 0,5780 га, за адресою: АДРЕСА_3 .

14 березня 2006 року ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою - підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В03, № 417255 (а.с. 177, т. 1).

Рішенням Виконавчого комітету Берегівської міської ради від 21 липня

2006 року № 333 затверджено акт прийняття до експлуатації будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с. 194, т. 1).

08 серпня 2006 року згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с. 4 зворот, т. 1).

22 грудня 2006 року між ВАТ «Банк Універсальний» та приватним підприємцем ОСОБА_2 в особі ОСОБА_2 укладений кредитний договір

№ 15/1732К-06, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кошти у розмірі

40 000 дол. США, цільове призначення - поповнення обігових коштів

(а.с. 180-182, т. 1).

Рішенням Виконавчого комітету Берегівської міської ради від 30 березня 2011 року № 129 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 надано дозвіл на реконструкцію нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 (а.с. 183, т. 1).

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 25 квітня

1987 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Берегівського районного виконавчого комітету Закарпатської області за актовим записом № 62, розірвано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гончаров В. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК Україниу разі поділу майна,

що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає

за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Системний аналіз статей 57 60 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи - підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

Отже, майно фізичної особи - підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою - підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 676/4075/15-ц (провадження № 61-43439св18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Конструкція нормистатті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що за час шлюбу подружжя ОСОБА_4 набуло у власність об`єкти нерухомого майна, а саме: 1/2 частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , та 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 2110200000:01:050:0001, площею 0,54 га за адресою: АДРЕСА_3 , дійшов правильного висновку про те, що вказане спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та відповідно до частини першої статті 70 СК України підлягає поділу між позивачем та відповідачем у рівних частках. На підставі встановленого суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем обставин, передбачених пунктом 3 частини першої статті 57 СК України. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували набуття спірного майна за рахунок коштів відповідача як підприємця, тобто за її особисті кошти, розмір цих коштів та джерело їх походження.

Доводи касаційної скарги про те, що спірне майно ОСОБА_2 придбав за кошти, отримані ним від підприємницької діяльності, а тому воно є його особистою власністю, є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 не довів обставин на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гончаров Валентин Вікторович, залишити без задоволення.

Заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області

від 15 лютого 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк