№ 298/901/14-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

додаткова

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 298/901/14-ц

провадження № 61-34510св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 ,відповідач (за первісним позовом) - ОСОБА_2 , позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , відповідачі (за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Ужоцька сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Ужоцька сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, про зобов`язання вчинити певні дії; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Ужоцька сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, про визнання незаконним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Ужоцька сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, про зобов`язання вчинити певні дії.

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Ужоцька сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, про визнання незаконним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області

від 24 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 доступ до фасаду будинку АДРЕСА_1 для здійснення робіт щодо ремонту (відновлення) фасаду з боку дворогосподарства ОСОБА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 січня 2016 року рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області

від 24 липня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 21 січня 2016 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 19 вересня 2017 року рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області

від 24 липня 2015 року в частині первісного позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області

від 24 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 19 вересня 2017 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Ужоцька сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, про визнання незаконним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки скасовано та прийнято в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯП № 741579, виданий 23 квітня 2012 року

ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0562 га у АДРЕСА_1 .

Визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Великоберезнянського державного нотаріального округу

Гончар Т. М., недійсним.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив вирішити питання щодо розподілу судового збору за розгляд справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також витрат, пов`язаних з проведенням судової земельно-технічної експертизи.

Заява мотивована тим, що судові витрати, понесені заявником у даній справі, складаються зі сплаченого судового збору та витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи, у зв`язку з чим заявник просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору, сплаченого за розгляд вказаної справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи, у розмірі 7 069,96 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 209 ЦПК України).

Таким чином цивільним процесуальним законодавством обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні саме після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Ужоцька сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, про зобов`язання вчинити певні дії. До позовної заяви додав квитанцію від 06 червня

2014 року про сплату судового збору у розмірі 244 грн (а. с. 1, т. 1).

від 05 серпня 2014 року про сплату судового збору у розмірі 243,60 грн

(а. с. 24, т. 1).

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області

від 19 листопада 2014 року призначено у справі судову земельно-технічну експертизу. Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 (а. с. 63, 64, т. 1).

На виконання вимог ухвали суду від 19 листопада 2014 року ОСОБА_2 сплачено витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи

у розмірі 4 428 грн відповідно до квитанції від 26 грудня 2014 року

(а. с. 143, т. 1).

Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області

від 24 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 доступ до фасаду будинку АДРЕСА_1 для здійснення робіт щодо ремонту (відновлення) фасаду з боку дворогосподарства ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено (а. с. 172-174, т. 1).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. До апеляційної скарги додав квитанцію від 03 серпня 2015 року про сплату судового збору у розмірі 121,80 грн (а. с. 180, т. 1).

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання цієї ухвали. Запропоновано скаржнику надати оригінал квитанції про доплату судового збору у розмірі 243,60 грн та апеляційні скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Попереджено про наслідки невиконання вказаної ухвали

(а. с. 193, т.1).

У вересні 2015 року до апеляційного суду на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 02 вересня 2015 року надійшла заява на усунення недоліків, до якої додано квитанцію від 11 вересня 2015 року про доплату судового збору у розмірі 243,60 грн (а. с. 197а, т. 1).

від 24 липня 2015 року залишено без змін (а. с. 13-22, т. 2).

Не погоджуючись з вказаними судовими рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. До касаційної скарги додав квитанцію від 02 лютого 2016 року про сплату судового збору у розмірі 293 грн (а. с. 31, т. 2).

ОСОБА_1 відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 195-200, т. 2).

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про видачу належно завіреної копії рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 24 липня 2015 року у кількості чотирьох штук. До заяви додано квитанцію від 09 жовтня 2017 року про видачу копії судового рішення у розмірі 144 грн (а. с. 206, т. 2).

Не погоджуючись з рішенням Апеляційного суду Закарпатської області

від 19 вересня 2017 року, ОСОБА_2 оскаржив його в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. До касаційної скарги додав квитанцію від 09 жовтня 2017 року про сплату судового збору у розмірі 768 грн (а. с. 230, т. 2).

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення зустрічних позовних вимог і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення первісних позовних вимог до Верховного Суду не оскаржувалось.

Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області

ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0562 га у АДРЕСА_1 .

Гончар Т. М., недійсним.

Питання щодо розподілу судових витрат суд касаційної інстанції не вирішував.

Висновки за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення

Враховуючи те, що у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року суд касаційної інстанції не вирішив питання щодо розподілу судових витрат за розгляд даної справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 та ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1

та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6 681,96 грн судового збору, тобто по 3 340,98 грн (6 681,96 / 2) з кожного, сплаченого за розгляд вказаної справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також витрат, пов`язаних з проведенням судової земельно-технічної експертизи.

Заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на його користь судового збору у розмірі 244 грн за подачу позовної заяви ОСОБА_1 та 144 грн за видачу копії судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Ужоцька сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, про зобов`язання вчинити певні дії. До позовної заяви додав квитанцію від 06 червня

2014 року про сплату судового збору у розмірі 244 грн (а. с. 1, т. 1). Отже, судовий збір у розмірі 244 грн сплачений саме ОСОБА_1 за подання позовної заяви.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено,

у зв`язку з чим розподілено судові витрати й стягнуто з ОСОБА_2

на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн.

У подальшому, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 було скасовано апеляційним судом та у задоволенні позовних вимог до нього відмовлено.

Отже, ОСОБА_2 не надано доказів сплати судового збору на відшкодування судових витрат ОСОБА_1 після ухвалення рішення суду першої інстанції, зокрема, в частині стягнення з нього 244 грн.

Судовий збір у розмірі 144 грн, сплачений ОСОБА_2 за видачу копії судового рішення. Проте, вказана сума сплаченого судового збору не пов`язана з розглядом справи відповідно до статті 133 ЦПК України та статті 1 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 141 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення до постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, прийнятої

за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області

від 24 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 19 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Ужоцька сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, про зобов`язання вчинити певні дії; за зустрічним позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Ужоцька сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, про визнання незаконним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 3 340,98 грн з кожного

на відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також витрат, пов`язаних з проведенням судової земельно-технічної експертизи.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська