Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

місто Київ

справа № 299/2931/17

провадження № 61-35013св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Погрібного С. О. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області,

третя особа - Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - заступник прокурора Закарпатської області,

особа, яка подала касаційну скаргу, - прокурор Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г., Фазикош Г. В., касаційні скарги прокурора Закарпатської області, Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г., Фазикош Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про зняття арешту та повернення автомобіля Mercedes-Benz GL, 550 4 МАТІС, д/н НОМЕР_1 , 2007 року випуску.

Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що у лютому 2015 року ОСОБА_1 передала належний їй на праві власності автомобіль марки Mercedes-Benz GL, 550 4 МАТІС, р/н НОМЕР_1 , 2007 року випуску, у користування сину, відповідачу у справі ОСОБА_2 . Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2017 року відповідача у справі ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 201 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки із застосуванням статей 75 76 КК України. Цим же вироком конфісковано у дохід держави автомобіль, належний позивачу. Позивач зазначила, що їй невідомо, яким чином її автомобіль опинився у ОСОБА_3 , тобто без її дозволу та поза її волею, автомобіль був переданий іншій особі, що свідчить про протиправне заволодіння майном ОСОБА_3 . За таких обставин ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом свого цивільного права та просила суд зняти арешт із належного їй на праві власності автомобіля та повернути його.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали позовні вимоги, просили справу розглядати за їхньої відсутності.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Знято арешт з автомобіля Mercedes-Benz GL, 550 4 МАТІС, д/н НОМЕР_1 , 2007 року випуску, конфіскованого на підставі виконавчого листа Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 липня 2017 року № 299/350/16-к головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області постановою від 14 липня 2017 року ВП № 54309850. Повернуто ОСОБА_1 автомобіль Mercedes-Benz GL, 550 4 МАТІС, д/н НОМЕР_1 , 2007 року випуску.

Головне управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області та Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області звернулися із апеляційними скаргами на зазначене рішення.

Із апеляційною скаргою на зазначене рішення також звернувся заступник прокурора Закарпатської області, який не брав участі у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області (далі - Головне управління ДФС України в Закарпатській області) закрито як помилково відкрите.

Закриваючи апеляційне провадження, суд посилався на те, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі докази того, що Головне управління ДФС України в Закарпатській області подало до суду першої інстанції у цій справі заяву про перегляд заочного рішення суду першої інстанції, яку залишено судом першої інстанції без задоволення. Нормами процесуального права не передбачено оскарження відповідачем заочного рішення суду без попереднього розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення. З урахуванням наведеного заочне рішення може бути оскаржено відповідачем відповідно до встановленого ЦПК України порядку оскарження. У цьому випадку такий порядок відповідачем не дотримано, тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС України в Закарпатській області на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2017 року закрито як помилково відкрите.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року апеляційні провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора Закарпатської області, начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді та Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області закрито.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора Закарпатської області та Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, апеляційний суд послався на пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України. За змістом наведеного правила право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Заявниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки або інтереси заявників. Зокрема, ними не доведено обставини, які б свідчили про порушення їх процесуальних прав, свобод чи інтересів. Участь у цій справі прокурора в інтересах держави та державної виконавчої служби є необґрунтованою. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заочним рішенням Виноградівського районного суду від 24 жовтня 2017 року не було вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявників, тому апеляційне провадження підлягає закриттю.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги Головного управління ДФС України у Закарпатській області

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у квітні 2018 року, Головне управління ДФС України у Закарпатській області просило скасувати ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року, справу передати до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду апеляційної скарги Головного управління ДФС України у Закарпатській області.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість закриття апеляційного провадження як помилково відкритого. Процесуальний закон не містить такої підстави для закриття провадження, отже такими діями суд порушив право сторони на оскарження рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги заступника прокурора Закарпатської області

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 11 травня 2018 року, прокурор Закарпатської області просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість закриття апеляційного провадження з огляду на те, що відповідно до вироку спірне майно конфісковано в дохід держави. До доходів загального фонду Державного бюджету України належать кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду. Таким чином, правовідносини, що є предметом спору, належать до сфери формування та виконання бюджету, з огляду на що суд дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуване рішення не стосується прав та інтересів прокурора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 14 травня 2018 року, Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість закриття апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки заявник є учасником справи, отже положення зазначеного пункту на нього не поширюється.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У серпні 2018 року надійшли відзиви на касаційні скарги прокурора Закарпатської області, Головного управління ДФС України у Закарпатській області та Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області. У відзивах ОСОБА_1 просила касаційні скарги залишити без задоволення, оскаржувані ухвали залишити без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою прокурора Закарпатської області.

Ухвалою Верховного Суду від 13липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами Головного управління ДФС України у Закарпатській області та Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційні скарги у справі, що переглядається, подані у 2018 році, вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Щодо касаційних скарг прокурора Закарпатської області та Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). За правилами частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.

У справі, яка переглядається, із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулася особа, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, - заступник прокурора Закарпатської області, вважаючи, що рішення суду стосується конфіскованого майна, а отже це безпосередньо стосується наповнення Державного бюджету України, а відповідно, свідчить про порушення інтересів держави.

Верховним Судом враховано, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Предметом позову у зазначеній справі є вимога про зняття арешту з майна, конфіскованого на користь держави у межах виконання вироку, постановленого судом у кримінальному провадженні (справі).

За правилом статті 22 Закону України «Про прокуратуру» прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до статті 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно із частиною першою статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 535 КПК України у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Згідно із частиною першою статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є, зокрема прокурор.

За правилом частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Отже, виходячи з наведених положень закону, прокурор, як особа, що підтримує державне обвинувачення, наділена певними процесуальними повноваженнями і на стадії виконання вироку суду.

У справі, що переглядається, предметом позову є автомобіль, конфіскований в дохід держави за виконавчим листом у межах кримінального провадження, отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що рішення суду про скасування арешту спірного автомобіля не стосується прав та інтересів прокурора, є помилковими.

З урахуванням наведеного Верховний Суд, керуючись міркуваннями про наявність у прокурора у цій справі процесуальної можливості звернутися із апеляційною скаргою, визнає доводи касаційної скарги прокурора обґрунтованими.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, суд апеляційної інстанції припустився помилки, оскільки правило пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України поширюється на осіб, які не були учасниками справи і питання про права та інтереси яких були вирішені оскаржуваним рішенням.

Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області брав участь у справі у процесуальному статусі третьої особи, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано як учасником справи, а тому закриття провадження з тих підстав, що рішення не стосувалось його прав та інтересів, не передбачено процесуальним законом.

З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області та вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у цій частині.

Стосовно касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області

Відповідно до частин першої, другої статті 224 ЦПК України 2004 року у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

За наведеним правилом однією з умов заочного розгляду справи є, зокрема відсутність заяви відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 надав суду заяву, якою проти позову не заперечував, просив розглядати справу за його відсутності (а. с. 56). ОСОБА_3 надав суду заяву, якою позов визнав повністю, просив розглядати справу за його відсутності (а. с. 57).

Отже, враховуючи, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із заявами про розгляд справи за їхньої відсутності та про визнання позову, у суду не було підстав для розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення.

Окрім цього, відповідно до частини першої статті 225 ЦПК України 2004 року про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Втім, матеріали справи не містять доказів постановлення судом ухвали про проведення розгляду справи у заочному порядку відповідно до частини четвертої статті 225 ЦПК України 2004 року. За змістом журналу судового засідання від 24 жовтня 2017 року судом також не постановлялася ухвала про проведення розгляду справи у заочному порядку без виходу до нарадчої кімнати.

Резюмуючи, Верховний Суд, з урахуванням наведених обставин визнає, що рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2017 року за своєю правовою природою не є заочним, отже суд апеляційної інстанцій необґрунтовано зробив висновок про наявність підстав для закриття провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, касаційну скаргу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та касаційну скаргу прокурора Закарпатської області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року скасувати та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. О. Погрібний

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко