Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 299/524/17

провадження № 61-19566св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_1 ,

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - Виноградівська міська рада Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондор Р. Ю., Готра Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Виноградівської міської ради та просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у 1995 році її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали у ОСОБА_5 за 3 500 доларів США житловий будинок в АДРЕСА_1 . В свою чергу, ОСОБА_5 передав її батькам усі наявні правовстановлюючі документи на будинок, після чого вони почали проживати у цьому будинку, вести домашнє господарство та вчиняти добудову до нього. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер та не встиг належним чином оформити з її батьками договір купівлі-продажу будинку.

За період проживання у спірному будинку її батьки у 1998 році уклали договір на проектування та технічні умови для підведення газопроводу до будинку, а у 2001 році здійснили газифікацію будинку та уклали договір про надання послуг з газопостачання. У 2006 році вона вийшла заміж і залишилася проживати разом з чоловіком у цьому будинку, а батьки її переїхали проживати в інший будинок.

Вказує, що вже більше 15 років вона зі своєю сім`єю добросовісно, відкрито та безперервно володіє цим будинком, обслуговує та утримує будинок, разом з чоловіком добудували його та ведуть на прилеглій до будинку земельній ділянці особисте селянське господарство.

Посилаючись на положення статті 344 ЦК України просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2017 року, з урахуванням ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2018 року про виправлення описки у ньому, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю в цілому на індивідуальний житловий будинок (будівництвом завершений), загальною площею 34, 1 кв.м, в тому числі житлова - 15, 2 кв.м, з господарськими будівлями, що розташований на земельній ділянці площею 450 кв.м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту набуття позивачем права власності на житловий будинок за набувальною давністю, оскільки наявними у матеріалах справи документами підтверджено, що вона відкрито, добросовісно та безперервно володіє цим будинком більше 15 років.

Не погоджуючись із рішенням та ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2017 року.

Закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції вважав, що оспорюваним судовим рішенням від 16 березня 2017 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося, оскільки у встановлений частиною другою статті 72 СК України трирічний строк позовної давності ОСОБА_1 з вимогами про поділ спільного майна подружжя до позивача не звертався, а обставин того, що від можливості оскарження цього судового рішення залежить його право на визнання права власності на свою частку у спадковому майні, не довів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_6 , звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що закриваючи апеляційне провадження за його апеляційною скаргою суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином наявність у нього права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, проігнорував його доводи, не звернув уваги, що спірний житловий будинок набувався, використовувався, ремонтувався спільними зусиллями та коштами подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а отже є їх спільним сумісним майном і не може бути об`єктом набувальної давності.

Вважає безпідставним посилання апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі на пропуск ним позовної давності до вимог про поділ майна подружжя, оскільки позовна давність застосовується за заявою сторони спору і обчислюється від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права власності, тоді як відповідної заяви ніхто не подавав, а про порушення своїх прав він дізнався тільки у березні 2019 року, після того як отримав копію позовної заяви колишньої дружини про його виселення з житлового будинку.

Водночас наявність судового рішення про визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на спірний житловий будинок позбавляє його можливості звернутися до суду з вимогами про поділ майна подружжя.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 грудня 2019 року справа № 299/524/17 надійшла до Верховного Суду.

06 січня 2020 року ОСОБА_2 направила до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона більше 15 років добросовісно, безперервно та відкрито ним володіє.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що суд безпідставно задовольнив позовну заяву його колишньої дружини ОСОБА_2 , оскільки вищевказаний житловий будинок набувався, використовувався, ремонтувався їх спільними зусиллями та коштами, а тому вона не мала права визнавати за собою право власності на весь будинок.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями реалізації права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на наведені норми закону право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Закриваючи апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виноградівської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок, апеляційний суд не надав належної оцінки усім доводам апеляційної скарги щодо порушеного права заявника оскарженим рішенням місцевого суду, а також законності самого судового рішення. Зокрема, не враховано доводи заявника про те, що у період з 2003 року до серпня 2018 року він та ОСОБА_2 проживали разом у спірному будинку (у період з 2006 року до 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі), спільною працею та коштами добудували його (вказані обставини зазначені й позивачем у позовній заяві), а тому визнання за позивачем права власності на будинок у цілому порушує його право на поділ цього майна як об`єкта спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд безпідставно вказав про пропуск ОСОБА_1 позовної давності до вимог про поділ майна подружжя. Зазначене може бути перешкодою у подальшому при вирішенні цього питання.

Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Закриваючи апеляційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, апеляційний суд фактично самоусунувся від перегляду в апеляційному порядку оскарженого рішення місцевого суду по суті.

З урахуванням вищевказаних порушень, допущених судом апеляційної інстанції, ухвала Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.

У частині шостій статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана постанова відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов