Постанова
Іменем України
04 березня 2020 року
м. Київ
справа № 2-1018/11
провадження № 61-21230св19
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
стягувач (заявник) - Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»,
боржники: ОСОБА_1 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ), ОСОБА_3
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 09 січня 2019 року у складі судді Палюх Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження по виконанню рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 листопада 2011 року у цивільній справі №2-1018 за позовом ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Індустріально-Експортний банк», ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Явдюк Н. А. про визнання поруки припиненою та визнання недійсним договору іпотеки, а саме боржника ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , замінити на її правонаступника ОСОБА_2 . В заяві банк зазначає, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 листопада 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 875 555,17 грн, судові витрати у розмірі 1 700 грн державного мита та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. На примусовому виконанні в Голосіївському ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження про стягнення вказаних сум з ОСОБА_1 . Як стало відомо банку, ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті спадщину прийняла ОСОБА_2 . За наведеного, просить замінити боржника у справі №2-1018/11 з ОСОБА_1 на її правонаступника ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 09 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року, заяву ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» задоволено.
Ухвалено замінити сторону виконавчого провадження по виконанню рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 листопада 2011 року у цивільній справі №2-1018 за позовом ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Індустріально-Експортний банк», ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Явдюк Н.А. про визнання поруки припиненою та визнання недійсним договору іпотеки, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 875 555,17 грн, судові витрати у розмірі 1 700 грн державного мита та 120 грн витрат ІТЗ, а саме: боржника ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , замінити на її правонаступника ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Судове рішення мотивовано тим, що обов`язок спадкодавця повернути борг уже встановлений судовим рішенням, і спадкоємець приймаючи права спадкодавця усвідомлює факт прийняття вказаного обов`язку. У такому випадку факт прийняття спадщини спадкоємцем є саме тим юридичним фактом, який зумовлює правонаступництво у виконавчому провадженні, а зміна сторони виконавчого провадження з спадкодавця на спадкоємця є лише підтвердженням вказаного факту судом для подальшого виконання судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2020 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до статті 442 ЦПК України заміна сторони виконавчого провадження можлива лише до відкриття виконавчого провадження та у відкритому виконавчому провадженні, але в будь-якому разі не після його закриття, та вказує на те, що виконавчого провадження з примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 листопада 2011 року по цивільній справі № 2-1018/11 не існує, тобто заявник не пред`являв виконавчий документ до виконання, а відтак вважає, що заява про заміну сторони не існуючого на сьогодні виконавчого провадження не підлягала задоволенню. Заявником (стягувачем) втрачено право на вирішення питання про заміну сторони у виконавчих провадженнях, які було закрито з причин смерті ОСОБА_1 .
Вважає, що суд мав залучити до участі у розгляді справи основного боржника ОСОБА_3 та з`ясувати обставини факту погашення боргу вказаною особою, наявність відкритого виконавчого провадження відносно вказаної особи або причини відсутності такого погашення основним боржником, оскільки з моменту проголошення вказаного судового рішення минуло вісім років і вказані обставини можуть суттєво впливати на всебічність та повноту розгляду справи.
Вважає, що оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення боргу входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора. Недотримання кредитором передбачених статтями 1281 1282 ЦК України строків пред`явлення вимог, які є присічними (преклюзивними), позбавляє його права вимоги до спадкоємців. Оскільки кредитор пред`явив вимоги до спадкоємця поза межами зазначених строків, то підставою для відмови йому у зверненні стягнення на спадкове іпотечне майно, є саме ця обставина.
Звертає увагу на те, що заявник заявою від 24 листопада 2017 року (вх. № 10403/14157) на ім`я Голови Правління ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» фактично повторно повідомив про смерть ОСОБА_1 (боржника за виконавчим провадженням ВП № 34999976 поручителя основного боржника за кредитним договором) та надав належним чином нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть серії (том 2 а.с. 112-113), після чого Банк нібито в грудні 2017 року ПАТ звернувся до Першої Київської державної нотаріальної контори із претензією до спадкоємців боржника, однак наполягає на тому, що будь-якої претензії від нотаріальної контори вона не отримувала.
Крім цього, вважає, що в будь-якому разі така претензія не може вважатись вимогою в розумінні статей 1281 1282 ЦК України і заявлена кредитором з пропущенням встановленого цією статтею ЦК строку, оскільки фактично кредитор мав дізнатись про смерть ОСОБА_1 із заяви ОСОБА_2 від 08 квітня 2016 року, на підставі якої було закрито виконавче провадження № 34999976.
Вважає, що Банк двічі мав всі умови дізнатись про факт смерті ОСОБА_1 та про відкриття спадщини після її смерті, а саме:
- вперше як стягувач (учасник виконавчого провадження) з матеріалів відкритого за його заявою виконавчого провадження ВП № 34999976 у ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві, до яких була подана заява від 08 квітня 2016 року (вх. № 3725) про його закриття;
- вдруге із заяви від 24 листопада 2017 року (вх. № 10403/14157 від 24 листопада 2017 року) (т.3, а.с. 139-145).
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» просило судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зокрема представник банку вказував, що заміна сторони виконавчого провадження можлива як на стадії триваючого виконавчого провадження, так і до відкриття.
Стаття 55 ЦПК України, на яку посилається ОСОБА_2 , стосується залучення правонаступника на стадії судового розгляду справи до винесення судом остаточного рішення. Тобто, йдеться мова не про заміну сторони виконавчого провадження, а саме про залучення правонаступника сторони до участі у справі, як учасника судового процесу. Питання щодо заміни сторони саме виконавчого провадження врегульовано окремими нормами ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження».
Частина 4 статті 442 ЦПК України вказує про необхідність направлення ухвали про заміну сторони виконавчого провадження учасникам справи, а також державному і приватному виконавцю. Однак останнім копія ухвали скеровується у випадку коли заміна боржника або стягувача відбувається в процесі виконавчого провадження, а не до його відкриття. Можливість заміни сторони виконавчого провадження до його відкриття передбачена частиною 5 статті 442 ЦПК України.
Верховний Суд у постановах від 06 лютого 2018 року в справі № 2-1072/11, від 30 січня 2018 року в справі № 2-1303/09, від 08 лютого 2018 року в справі № 2-4923/11, від 30 січня 2019 року в справі № 2-233/11 вказав про можливість заміни сторони виконавчого провадження поза межами відкритого виконавчого провадження. Так, Верховний Суд вказав, що заміна сторони відбувається поза межами виконавчого провадження, в тому числі у зв`язку зі смертю сторони виконавчого провадження. Отже підставою для заміни внаслідок правонаступництва, в тому числі у виконавчому провадженні є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Твердження касатора про те, що на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, Закон України «Про виконавче провадження» не містив пункту 9 частини 1 статті 47 положення про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв`язку з наявною встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, не відповідає дійсності та спростовується відповідним Законом, що був чинний на момент вчинення відповідної виконавчої дії.
Також вказує, що твердження ОСОБА_2 про те, що повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання свідчить про закриття виконавчого провадження не відповідає дійсності та чинному на момент вчинення виконавчих дій законодавству. Повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа) не позбавляло стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Заява ОСОБА_2 з долученням копії свідоцтва про смерть до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві у м. Києві подана 08 квітня 2016 року, тобто після повернення виконавчого документа стягувачеві (25 березня 2016 року), що в свою чергу нівелює припущення ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із смертю боржника.
Зазначав, що приймаючи спадщину спадкоємець усвідомлює факт того, що до нього переходять не лише права спадкодавця (в даному випадку право власності на майно, в ому числі квартиру, що перебуває у заставі банку), але й обов`язок, встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, повернути борг. Законодавець зазначає, що спадкоємець наділений правом відмовитися від прийняття спадщини.
Ні Закон України «Про виконавче провадження» (який є спеціальним Законом), ні ЦПК України не містить вимоги щодо строків подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Вказане пояснюється тим, що обов`язок спадкодавця повернути борг уже встановлений судовим рішенням, і спадкоємець приймаючи права спадкодавця усвідомлює факт прийняття вказаного обов`язку. У такому випадку факт прийняття спадщини спадкоємцем є саме тим юридичним фактом, який зумовлює правонаступництво у виконавчому провадженні, а зміна сторони виконавчого провадження з спадкодавця на спадкоємця є лише підтвердженням вказаного факту судом для подальшого виконання судового рішення.
Положення статті 1281 ЦК України стосується тих випадків, коли відсутнє судове рішення, що набрало законної сили про стягнення боргу з спадкодавця у зв`язку з чим виникає необхідність отримати судове рішення про стягнення боргу у випадку, якщо спадкоємці добровільно не виконають свого обов`язку повернути борг. Оскільки чинне законодавство не передбачає можливості подати позов до померлої фізичної особи, такий позов пред`являється до спадкоємців боржника за умови попереднього дотримання процедури, встановленої статтею 1281 ЦК України. Вказана норма свідчить саме про право вимоги, яке у даному випадку уже підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Таким чином, законодавець не передбачає строків подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а ототожнення їх зі строками, встановленими статтею 1281 ЦК України для пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємця боржника є безпідставним.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Вереса В. В. від 25 березня 2016 року щодо боржника ОСОБА_1 в порядку пункту 9 частини 1 статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ стягувачеві.
Відповідно до вимог статті 1281 ЦК України, заявник заявою від 24 листопада 2017 року (вх. № 10403/14157 від 24 листопада 2017 року) на ім`я Голови Правління ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» повідомлено про смерть ОСОБА_1 (боржника за виконавчим провадженням ВП №34999976 - поручителя основного боржника за кредитними договорами) та надано належними чином нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27 червня 2015 року, завірену 18 вересня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Майоровою А. Б.
Після отримання вказаної інформації, в грудні 2017 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» звернувся до Першої Київської державної нотаріальної контори із претензією до спадкоємців боржника.
З відповіді Першої Київської державної нотаріальної контори № 3507/02-14 від 05 квітня 2018 року вбачається, що Перша Київська державна нотаріальна контора повідомляє ПАТ «Креді Агріколь Банк», що вони 09 січня 2018 року отримали претензію банку і таку долучено до спадкової справи № 1531/2015 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , а спадкоємець ОСОБА_2 повідомлена про надходження даної претензії.
22 серпня 2018 року заявник ПАТ «Креді Агріколь Банк» звернувся із запитом до Першої Київської державної нотаріальної контори з вимогою направити на адресу банку копію паспорта, ідентифікаційного коду спадкоємця померлої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 або ж повідомити паспортні дані останньої, ідентифікаційний код, адресу реєстрації та дату народження, однак відповіді не отримав.
25 вересня 2018 року заявник ПАТ «Креді Агріколь Банк» повторно звернувся із вищевказаним запитом до Першої Київської державної нотаріальної контори.
З відповіді Першої Київської державної нотаріальної контори від 08 жовтня 2018 року вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини було заведено спадкову справу до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять yсі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Вiдповiдно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою i у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, отже зобов`язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.
За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців вiд дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно вiд настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав i не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року вiд настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
На підставі виконавчого листа № 2-1018/11, виданого Залізничним районним судом м. Львова на виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова у вказаній справі від 23 листопада 2011 року, було відкрито виконавче провадження ВП № 34995245.
25 березня 2016 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Верес В. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «По виконавче провадження» (а.с. 98).
Вказану постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з оригіналом виконавчого листа Банк одержав 22 вересня 2016 року та повторно до виконання не пред`являв.
Заява ОСОБА_2 з долученням копії свідоцтва про смерть боржниці ОСОБА_1 до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві була поданою 08 квітня 2016року (а.с. 96), тобто після повернення 25 березня 2016 року виконавчого документа Банку, що спростовує твердження ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із смертю боржника.
Крім того слід зазначити, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене, є правильним висновок суду першої інстанції, залишений без змін апеляційним судом, про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 09 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Сердюк
С. П. Штелик