Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2-102/2011

провадження № 61-27392св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2018 року у складі судді Черенкової Н. П. та на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 10 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Лисенка П. П., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні зі стягувача - Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - заявника ОСОБА_1 .

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2013 року, було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму кредитної заборгованості за договором № 014/0028/73/127779 від 18 серпня 2008 року в розмірі 1 083 118,38 грн.

На підставі вказаного рішення представнику первісного стягувача було видано виконавчий лист у справі № 2-102/11 та відкрито виконавче провадження державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області № 46316160.

24 травня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «КристалБанк» було укладено договір факторингу.

25 травня 2017 року між ПАТ «КристалБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія (далі -ТОВ ФК) «Форінт» було укладено договір факторингу.

Зазначав, що 11 жовтня 2017 року між ним та ТОВ «ФК «Форінт» було укладено договір відступлення права вимоги № 30, згідно з яким сторони домовились про перехід від продавця покупцю прав вимоги за заборгованістю за кредитним договором № 014/0028/73/127779 від 18 серпня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а також за забезпечувальним договором - договором застави транспортного засобу від 18 серпня 2008 року.

Відповідно до актів приймання-передачі права вимоги до договору відступлення права вимоги № 30 від 11 жовтня 2017 року первісний кредитор ТОВ ФК «Форінт» передало йому, як новому кредиторові, права грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів від боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/0028/73/127779 від 18 серпня 2008 року, а також право вимоги за договором застави транспортного засобу № 014/0028/73/127779/3 від 18 серпня 2008 року.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив судзамінити стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості по кредиту відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстав для задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні немає, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що стягувач за рішенням суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передало право вимоги іншому стягувачу -ПАТ «КристалБанк», а ПАТ «КристалБанк» передало ТОВ ФК «Форінт», від якого, як від первісного кредитора, отримав право вимоги заявник.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_4 , залишено без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2018 року без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, повно і всебічно з`ясувавши обставини, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення заяви.

Зокрема, апеляційний суд зазначив, що уступка права вимоги, відповідно до умов якої цедент передає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги боргу першого та стає кредитором за зобов`язанням, може ґрунтуватися лише на реальних правовідносинах і лише між учасниками цивільно-правової угоди і не можуть торкатися правопопередників цедента, від яких той набув прав за дійсним правочином.

Отже, ОСОБА_1 не може витребувати від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» право вимоги за кредитним договором № 014/0028/73/127779 від 18 серпня 2008 року, оскільки останнім, кому це право належало, було ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», яке і повинно було бути учасником цієї справи.

При цьому вказав, що у матеріалах справи міститься ухвала від 17 листопада 2017 року, якою відмовлено у заяві про заміну сторони у виконавчому провадженні з ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» на ОСОБА_1 (том З, а. с. 31-33).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій порушують його права, оскільки він не має можливості впливати на рішення та дії попередніх кредиторів щодо здійснення ними процесуальних дій в частині звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, що є правом, а не обов`язком кредитора.

Вважає, що суди повинні були ухвалити рішення щодо процесуального правонаступництва на підставі документів, які підтверджують набуття ним права вимоги на підставі договору.

Посилається на постанову Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 2-1072/11 та вважає, що укладення договорів, на підставі яких відбувається заміна кредиторів, є обставинами, що мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки нових кредиторів-правонаступників.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 є правильними, оскільки відсутні підстави для витребування у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» права вимоги за кредитним договором від 18 серпня 2008 року № 014/0028/73/127779 з огляду на те, що реальних правовідносин і цивільно-правової угоди між вказаними особами немає.

Зазначає, що матеріали справи не містять доказів відступлення прав вимоги від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПАТ «КристалБанк», оскільки копія меморіального ордеру, долучена до матеріалів справи, не містить підпису уповноважених осіб ПАТ «КристалБанк» на перерахування коштів, вказує про здійснення платежу лише 23 червня 2017 року, а не 25 травня 2017 року, суперечить вимогам Інструкції Національного банку України № 22 та є неналежним доказом у справі.

Також вважає, що матеріалами справи не підтверджено відступлення прав вимоги від ПАТ «КристалБанк» до ТОВ «ФК «Форінт», а отже, відсутні підстави для заміни кредитора у виконавчому провадженні.

У серпні 2018 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, відтак, оскаржувані судові рішення слід залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2018 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду Антоненко Н. О. від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2020 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20) за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Гея» до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», Публічного акціонерного товариства «Раййфайзен банк Аваль», третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна, про визнання договору про відступлення прав недійсним.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року касаційне провадження у справі поновлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року касаційне провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредиту зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий Олег Васильович, про звільнення майна з-під арешту, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року касаційне провадження у справі поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 серпня 2008 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклало з ОСОБА_2 кредитний договір № 014/0028/73/127779, відповідно до якого надало останній до 18 серпня 2015 року кредит у розмірі 125 100 доларів США зі сплатою 13,8 % річних за користування ним.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2013 року, було частково задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення на користь Банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 083 118,38 грн та 1 820 грн судових витрат.

20 серпня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист № 2-102/11, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вказаних вище грошових сум.

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції за виконавчим листом № 2-102/11 відкрито виконавче провадження № 46316160, яке до часу звернення із заявою залишалося невиконаним та 04 грудня 2017 року виконавчий лист повернуто стягувачу.

24 травня 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КристалБанк» уклали між собою договір факторингу, а 25 травня 2017 року - договір відступлення прав за договорами застави, відповідно до якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передав, а ПАТ «КристалБанк» набув прав кредитора, як за кредитним договором так і за договорами забезпечення, належне ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за указаними вище договорами (том З, а. с. 39-58).

У свою чергу, 25 травня 2017 року ПАТ «КристалБанк» уклало з ТОВ «Фінансова компанією «Форінт» договір факторингу № 1 (портфельне відступлення прав вимоги) та, того ж дня, договір відступлення прав за договорами застави, відповідно до яких до останнього перейшли права, набуті за договорами укладеними раніше з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (том З, а. с. 59-83).

11 жовтня 2017 року ТОВ «Фінансова компанією «Форінт» за договором відступлення права вимоги № 30 та договором відступлення прав за договорами застави передало отримані за попереднім договором право вимоги до ОСОБА_2 , як за кредитним договором так і за договорами про кредитне забезпечення, ОСОБА_1 (том З, а. с. 84-85).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

На підставі частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного цивільного процесуального законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із вказаних норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Унаслідок такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

На підставі статей 512 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, районний суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_1 не може витребувати від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» право вимоги за кредитним договором № 014/0028/73/127779 від 18 серпня 2008 року, оскільки останнім, кому це право належало, було ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», яке і повинно було бути учасником цієї справи.

Такі висновки суди попередніх інстанцій зробили на підставі договору про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2017 року № 30, укладеного між ТОВ «Фінансова компанією «Форінт» та ОСОБА_1 .

З огляду на те, що ТОВ «Фінансова компанією «Форінт» була останньою особою, кому належало право вимоги за кредитним договором № 014/0028/73/127779, відтак, його мало бути залучено до участі у справі.

З висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам заяви та апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд робить висновок про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Суди попередніх інстанцій з дотриманням статей 263-265 382 ЦПК України належно перевірили доводи заявника, правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 10 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк