Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 2-105/06

провадження № 61-18098св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

третя особа - Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства,

провівши у порядку спрощеного позовного провадження розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 14 квітня 2006 року у складі судді Костенко І. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Єльцова В. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий опис обставин справи

27 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що за рішенням виконавчого комітету Ватутінської міської ради народних депутатів м. Ватутіне від 15 січня 1986 року № 20 його сім`ї із 4-х осіб було видано ордер від 16 січня 1986 року № 4 на квартиру АДРЕСА_1 .

У 1997 році дочка ОСОБА_4 вийшла заміж та вибула на постійне місце проживання до м. Харкова.

12 травня 2003 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Позивач вказував, що у жовтні 2003 року дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 виїхали за адресою: АДРЕСА_2 .

З часу залишення квартири відповідачі припинили будь-які зв`язки як з ним, так і з спірним житлом. Всі обов`язки за договором найму жилого приміщення від 18 лютого 1986 року несе лише позивач, сплачує за всі комунальні послуги, проводить ремонти житлового приміщення та інше утримання квартири. Ніяких особистих речей відповідачів в цій квартирі не залишилось. Поважних причин відсутності відповідачів в жилому приміщенні за місцем реєстрації немає.

ОСОБА_1 вказував, що будь-яких зв`язків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із цією квартирою не підтримують, квартиру залишили, за комунальні послуги не платять, в утриманні та ремонті квартири участі не приймають, не користуються житловим приміщенням без поважних причин понад 6 місяців, тому він вважає, що вони втратили право користування цим житлом. Факт тривалої відсутності відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 позивач підтверджує актами депутата Ватутінської міської ради від 21 січня 2005 року та 23 листопада 2006 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 14 квітня 2006 року визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що відповідачі будучи зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_3 , з жовтня 2003 року повністю припинили зв`язки із вказаною квартирою: в квартирі не проживають, особистих речей не залишили, квартирної плати та інших платежів за комунальні послуги не сплачують, участі в утриманні та ремонті квартири не приймають, внаслідок чого позивач змушений оплачувати комунальні послуги за відповідачів, якими вони не користуються. Крім того суд першої інстанції вказував, що відповідачі, будучи зареєстрованими у АДРЕСА_3 , більше 6 місяців за вказаною адресою фактично не проживають, а тому на підставі статей 71 72 ЖК Української РСР визнав відповідачів такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року у складі судді Здоровила В. А. заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням залишено без задоволення.

Залишаючи без задоволення заяву про перегляд заочного рішення місцевий суд виходив з того, що відповідачем та його представником не надано суду жодних доказів, які мають значення для справи та можуть привести до ухвалення іншого рішення протилежного заочному.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 14 квітня 2006 року без змін.

Залишаючи без змін заочне рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції доводи відповідача ОСОБА_3 щодо того, що він не отримував судових повісток та рішення суду першої інстанції від 2006 року оцінив критично та не взяв до уваги.

Апеляційний суд вказував, що відповідачі не користуються житлом та постійно не проживають у ньому з жовтня 2003 року, ОСОБА_3 не надав доказів, що утримував житло, оплачував комунальні платежі у вказаний період. Докази того, що у квартирі знаходились чи знаходяться речі відповідача відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року представник заявника ОСОБА_3 - адвокат Токар О. М. подала касаційну скаргу на заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 14 квітня 2006 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просила оскаржувані судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із смертю позивача.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції допустив порушення процесуальних норм та здійснив розгляд справи без участі відповідачів.

На час розгляду справи відповідачі за адресою: АДРЕСА_4 не проживали, а тому надіслану судом першої інстанції за цією адресою телеграму та судові повістки отримати не могли.

Місцевий суд свого обов`язку щодо належного повідомлення відповідачів про час та місце справи не виконав, а апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув.

Представник заявника також вказує, що попри ухвалення місцевим судом оспорюваного заочного рішення ОСОБА_1 своїм правом щодо зняття відповідачів з реєстраційного обліку не скористався, за його життя рішення до виконання пред`явлене не було. ОСОБА_3 по день смерті свого батька залишався зареєстрованим у спірній квартирі.

Позивач у справі ( ОСОБА_1 ) помер. Правовідносини, що виникли у справі, не допускають правонаступництва, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Узагальнені доводи заяви поданої учасником справи

У листопаді 2019 року від представника Житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради до Верховного Суду надійшла заява про розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 без участі представника третьої особи, при вирішенні справи представник третьої особи покладається на розсуд суду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ватутінського районного суду Черкаської області.

12 листопада 2019 року справа № 2-105/06 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що за рішенням виконавчого комітету Ватутінської міської ради народних депутатів м. Ватутіне від 15 січня 1986 року № 20 сім`ї із 4-х осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 було видано ордер № 4 від 16 січня 1986 року на квартиру АДРЕСА_1 .

18 лютого 1986 року було укладено типовий договір оренди житлового приміщення з наймачем ОСОБА_1 на підставі ордеру від 16 січня 1986 року № 4.

12 травня 2003 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу актовий запис № 55, виданим відділом реєстрації актів громадського стану Ватутінського міського управління юстиції Черкаської області, серія НОМЕР_1 .

З довідки від 17 лютого 2006 року № 3, виданої Ватутінським виробничим управлінням житлово - комунального господарства встановлено, що ОСОБА_1 дійсно є жителем АДРЕСА_3 . Склад сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дочка знята з реєстрації за цією адресою 12 серпня 1996 року у зв`язку з виїздом в іншу місцевість.

З актів депутата Ватутінської міської ради Черкаської області від 21 листопада 2005 року та 23 січня 2006 року встановлено, що зі слів сусідів та квартиронаймача ОСОБА_1 колишня дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживають з жовтня місяця 2003 року.

Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційний суд вказував, що позивачем спірна квартира була приватизована у 2008 році, та єдиним власником квартири став лише позивач ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_1 не виявляв цікавості щодо квартири та її утримання до дати смерті батька у 2018 році, і лише після смерті батька почав активно проявляти інтерес до неї.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Ватутінської міської ради народних депутатів м. Ватутіне від 15 січня 1986 року № 20 сім`ї із 4-х осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 було видано ордер від 16 січня 1986 року № 4 на квартиру АДРЕСА_1 .

12 травня 2003 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно частини першої статті 158 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 74-76 ЦПК України 2004 року встановлено порядок повідомлення учасників процесу про час і місце розгляду справи. Про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи може свідчити розписка про одержання судової повістки.

За змістом статті 74 ЦПК України 2004 року судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки - повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Положеннями статті 76 ЦПК України 2004 року визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відомості про належне повідомлення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції відсутні, оскільки телеграма про судове засідання на 15 березня 2006 року о 13 год 00 хв була повернена із відміткою поштового відділення «телеграма не доставлена, квартира закрита, за повідомленням про надходження телеграми не з`явився» (а. с. 33). Відомостей про направлення та отримання повістки про судове засідання призначене на 14 квітня 2006 року матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Аналіз апеляційної скарги ОСОБА_3 свідчить, що в апеляційній скарзі (а. с. 84-86) вказувалося про неповідомлення судом першої інстанції відповідачів про судові засідання.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Таким чином, колегія судів доходить висновку, що доводи касаційної скарги про те, що місцевий суд свого обов`язку щодо належного повідомлення відповідачів про час та місце справи не виконав, а апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув є обґрунтованими.

Згідно із статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (пункт 56 рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» 2009 року).

Колегія суддів зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтувалось на актах складених зі слів сусідів та позивача, проте як свідки ці особи допитані не були, суди не встановили факт наявності чи відсутності у спірному житлі речей відповідачів, як і не з`ясували причини їх відсутності, адже для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов: відсутність члена сім`ї без поважних причин понад 6 місяців та відсутність поважних причин непроживання за адресою такого жилого приміщення.

Отже відсутні правові підстави вважати, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Одночасно Верховний Суд зазначає, що за життя ОСОБА_1 не реалізував своє право на зняття відповідачів з реєстрації місця проживання у спірній квартирі, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був знятий з місця реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 з 08 січня 2019 року, тобто вже після смерті ОСОБА_1 .

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як на підставу позову ОСОБА_1 посилався на статті 71 72 ЖК Української РСР.

У пункті 7 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Встановлено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Частиною четвертою статті 25 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

На час розгляду справи місцевим судом ОСОБА_1 був користувачем неприватизованої квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Правонаступництво між фізичними особами має місце у порядку спадкування.

Предметом спору у цій справі є право користування відповідачами квартирою, яка не перебувала у власності з підстав передбачених статтями 71 72 ЖК Української РСР.

За таких обставин, спірні правовідносини щодо користування ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 не допускають правонаступництва.

Вищенаведене узгоджується із правовими позиціями викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-3729/11 (провадження № 61-35757св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 2-3664/1998 (провадження № 61-46739св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 645/2041/14 (провадження № 61-1215св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2018 року у справі № 2-1617/2010 (провадження № 61-14989св18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

З огляду на викладене заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 14 квітня 2006 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року підлягають скасуванню у зв`язку з тим, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 помер, Верховний Суд знаходить підстави для застосування положення частини першої статті 414 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 402 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 14 квітня 2006 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловимприміщенням закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська