№ 2-1110/08 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2-1110/08

провадження № 61-5766св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач-відповідач - ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,

відповідач-позивач - ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_6 , Державне комунальне підприємство «Бюро обміну житлової площі» Виконкому Запорізької міської ради, Територіальна громада м. Запоріжжя,

треті особи - ОСОБА_3 , Шевченківська районна адміністрація Запорізької міської ради, Державне комунальне підприємство «Бюро обміну житлової площі» Запорізької міської ради, Виконавчий комітет Запорізької міської ради, Комунарська районна адміністрація Запорізької міської ради, приватний нотаріус Чорний Віктор Геннадійович, приватний нотаріус Бурзагли (Вовк) Ірина Іванівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у складі судді Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовами до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представником якої є ОСОБА_6 , Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, Державного комунального підприємства «Бюро обміну житлової площі» Виконкому Запорізької міської ради (далі - ДКП «Бюро обміну житлової площі»), Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання обміну недійсним, про визнання обмінного ордеру недійсним, про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, про визнання права користування жилим приміщенням у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , що були об`єднані в одне провадження, в яких зазначив, що він разом із ОСОБА_3 та своїм неповнолітнім сином ОСОБА_2 мешкали у державній двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2002 року його було визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням та знято з реєстрації. Вказане рішення суду скасоване ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2006 року.

Згідно з листом ДКП «Бюро обміну житлової площі» від 17 вересня 2004 року та протоколом № 19 ДКП «Бюро обміну житлової площі» від 30 липня 2004 року ОСОБА_3 провела обмін двокімнатної державної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на приватну власність - однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

В обміні не приймали участь позивач ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 . Виконавчий комітет Запорізької міської ради 30 липня 2004 року видав обмінний ордер № 618 ОСОБА_8 на вселення у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Шевченківська районна адміністрація Запорізької міської ради 18 лютого 2005 року видала свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , згідно з яким право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 набули ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 липня 2004 року ОСОБА_3 придбала однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач просив:

- визнати недійсним обмін, здійснений ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , визнати недійсним обмінний ордер № 618, виданий Виконавчим комітетом Запорізької міської ради ОСОБА_9 30 липня 2004 року;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане 18 лютого 2005 року Шевченківською районною адміністрацією м. Запоріжжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_3 ;

- визнати за ОСОБА_2 право користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_3 .

Також позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати.

У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернулася у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ДКП «Бюро обміну житлової площі», Територіальної громади м. Запоріжжя про визнання обміну недійсним, який уточнила під час розгляду справи.

Посилаючись на необхідність захисту особистих прав та інтересів осіб, які брали участь в обміні, просила суд:

- повернути сторони у первісне становище;

- визнати недійсним обмін двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , що належала територіальній громаді в особі Запорізької міської ради, на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_9 від 30 липня 2004 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 30 липня 2004 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір дарування 2/3 часток квартири АДРЕСА_2 від 23 листопада 2004 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_3 .

У лютому 2008 року ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ДКП «Бюро обміну житлової площі», Територіальної громади м. Запоріжжя про визнання обміну недійсним.

Посилаючись на необхідність захисту особистих прав та інтересів, просили суд:

- повернути сторони у первісне становище;

- визнати недійсним обмін двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , що належала Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_9 від 30 липня 2004 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 30 липня 2004 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір дарування 2/3 часток квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 23 листопада 2004 року;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2008 року позов ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_6 , Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, ДКП «Бюро обміну житлової площі», Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання обміну недійсним, про визнання обмінного ордеру недійсним, про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, про визнання права користування жилим приміщенням задоволено.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_3 , Шевченківська районна адміністрація Запорізької міської ради, Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ДКП «Бюро обміну житлової площі» про визнання обміну недійсним, про визнання обмінного ордеру недійсним, про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним задоволено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ДКП «Бюро обміну житлової площі», Територіальної громади м. Запоріжжя, треті особи: Шевченківська районна адміністрація Запорізької міської ради, Комунарська районна адміністрація Запорізької міської ради, приватний нотаріус Чорний В. Г., приватний нотаріус Бургазли І. І. про визнання обміну недійсним задоволено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ДКП «Бюро обміну житлової площі», Територіальної громади м. Запоріжжя, треті особи: Шевченківська районна адміністрація Запорізької міської ради, Комунарська районна адміністрація Запорізької міської ради, приватний нотаріус Чорний В. Г., приватний нотаріус Бургазли І. І. про визнання обміну недійсним задоволено частково.

Визнано недійсним:

- обмін двокімнатної квартири АДРЕСА_3 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 від 20 липня 2004 року, згідно з яким ОСОБА_3 передала ОСОБА_9 державну двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 ;

- обмінний ордер № 618, виданий 30 липня 2004 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_3 ;

- свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане 18 лютого 2005 року Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_3 ;

- договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 30 липня 2004 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Запорізької області Чорним В. Г. за № 4778;

- договір дарування 2/3 часток квартири АДРЕСА_2 від 23 листопада 2004 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Запорізької області Бургазли І. І. за № 5473.

Приведено сторони у первісний стан.

Визнано:

- за ОСОБА_4 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ;

- за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_3 .

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , відмовлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 .

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована імперативним характером положень частини другої статті 358 ЦПК України, а також тим, що річний строк, встановлений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає з огляду на відсутність винятків, передбачених пунктами 1 і 2 цієї норми ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

08 квітня 2021 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інтереси якої у справі представляв законний представник ОСОБА_6 , до Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вона просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а відмовивши у відкритті апеляційного провадження не переглянув рішення суду з підстав, зазначених в апеляційній скарзі, та не надав оцінки доводам апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та норм процесуального права.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не брала участі в розгляді справи, оскільки на час судового розгляду і ухвалення рішення суду була неповнолітньою, а її інтереси представляв батько - ОСОБА_6 як законний представник. Копія рішення суду першої інстанції йому не направлялася. Тому строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2008 року підлягає поновленню, а доводи апеляційної скарги підлягають оцінці судом під час апеляційного перегляду справи.

Як на підставу оскарження ухвали суду апеляційної інстанції ОСОБА_5 послалася на порушення апеляційним судом вимог статей 3 367 ЦПК України, статті 222 ЦПК України (в редакції 2004 року), а також на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018 св19), від 27 травня 2020 року у справі № 523/6070/19 (провадження № 61-5186св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 200/21797/14-ц (провадження № 61-8175св19).

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

22 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду ОСОБА_5 поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

18 травня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано справу № 2-1110/08 із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду

14 червня 2021 року представником районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району Білик Н. О. подано відзив на касаційну скаргу, в якому висловлено прохання прийняти законне та обґрунтоване рішення у цій справі.

23 червня 2021 року ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому він, погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2006 року ОСОБА_1 у позові відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2006 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2006 року залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 грудня 2007 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2006 року скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2008 року позов ОСОБА_1 , що в діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_6 , Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, ДКП «Бюро обміну житлової площі», Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання обміну недійсним, про визнання обмінного ордеру недійсним, про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, про визнання права користування жилим приміщенням задоволено.

Визнано недійсним:

- свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане 18 лютого 2005 року Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на квартиру АДРЕСА_3 ;

Приведено сторони у первісний стан.

Визнано:

- за ОСОБА_4 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ;

- за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_3 .

Не погоджуючись із рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2008 року, ОСОБА_5 в лютому 2021 року звернулася до Запорізького апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина третя статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Колегія суддів звертає увагу на те ЦПК України у редакції після 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений статтею 34 ЦПК України, що розміщена у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. За змістом частини третьої вказаної статті перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зроблено висновок про те, що регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції.

Ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження перешкоджає подальшому розгляду справи і зумовлює необхідність докласти додаткових зусиль для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення такої ухвали вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. Такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів з огляду на загальні положення ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).

Таким чином, постановлення апеляційним судом ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження одноособово не відповідає нормам процесуального права, що призвело до порушення правил щодо складу суду.

Наведене призвело до порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, що є обов`язковою підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Оскільки судом апеляційної інстанції порушено процесуальний порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження решта доводів касаційної скарги колегією суддів не оцінюється та не переглядається.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

За частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати судове рішення апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук