№ 2-123/11 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

07 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 2-123/11

провадження № 61-4885св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кузь Олександр Родіонович,

заінтересована особа (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя Олександра Родіоновича на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року у складі судді Журавського В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя О. Р. щодо незняття арешту з коштів боржника, зобов`язання зняти арешт з грошових коштів, що знаходяться на рахунку в банку, заінтересована особа (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс» (далі - ТОВ «Купер Прайс»).

Вимоги скарги мотивовано тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Хрещатик» заборгованість за кредитним договором від 01 грудня 2006 року № 368-ппвід у сумі 1 162 537,00 грн, в тому числі сума простроченої заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції становить 768 002,31 грн, пеня за прострочення погашення кредиту 117 148,49 грн, відсотки за користування кредитом на суму 229 861,70 грн , пеня за несплату нарахованих відсотків на суму 47 524,50 грн.

У провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кузя О. Р. перебуває на примусовому виконанні виконавче провадження № 59371827 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 11 серпня 2011 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кузя О. Р. від 18 червня 2019 року відкрито виконавче провадження №59371827.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кузь О. Р. 11 липня 2019 року виніс постанову, якою звернув стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , яку вона отримує в АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», шляхом відрахування на користь стягувача ТОВ «Купер Прайс» у розмірі 20 відсотків від виплати загальної суми боргу.

Крім цього, 18 червня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кузь О. Р. виніс постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 у АТ « Альфа-Банк» МФО 300346, код ЄДРПОУ 23491211, у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, у розмірі 1 727 201 ,92 грн .

Постановою приватного виконавця від 18 червня 2019 року накладено арешт на майно (кошти) боржника а саме: на рухоме та нерухоме майно, кошти, у тому числі на рахунках в банківських установах, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, і інше майно (майнові права), з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, у розмірі 1 727 201,92 грн.

Боржник звернула увагу на те, що зараховані на картковий рахунок грошові кошти у вигляді заробітної плати, з якої підприємством вже було вирахувано 20 відсотків та перераховано приватному виконавцю для погашення боргу за виконавчим документом у межах виконавчого провадження № 59371827, є її особистими грошовими коштами, звернення стягнення на які заборонено приписами статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», і які призначені боржнику для забезпечення мінімально необхідних потреб у повсякденному житті. 15 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кузя О. Р. із заявою про скасування (зняття) арешту з грошових коштів на картковому рахунку НОМЕР_2 (старий номер рахунку НОМЕР_3 ), що відкритий в філії ТВБВ №10026/741 м. Бровари, б-р Незалежності, 9-а, Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», на ім`я ОСОБА_1 . Як зазначає ОСОБА_1 , приватний виконавець її заяву не розглянув та арешт з грошових коштів, які містяться на картковому рахунку, знятий не був, що свідчить про неправомірну бездіяльність приватного виконавця щодо незняття арешту з грошових коштів, які знаходяться на картковому рахунку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя О. Р. у виконавчому провадженні № 59371827, щодо нескасування (зняття) арешту з грошових коштів, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_4 (старий номер рахунку НОМЕР_3 ), відкритого в філії ТВБВ № 10026/741 м. Бровари, б-р Незалежності, 9-а, Головного управління по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», на ім`я ОСОБА_1 ;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя О. Р. зняти арешт з грошових коштів, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_4 (старий номер рахунку НОМЕР_3 ), відкритому в філії ТВБВ № 10026/741 м. Бровари,

б-р Незалежності, 9-а, Головного управління по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», на ім`я ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, скаргу задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя О. Р. у виконавчому провадженні № 59371827, щодо не скасування (зняття) арешту з грошових коштів, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_4 (старий номер рахунку НОМЕР_3 ), відкритого в філії ТВБВ № 10026/741 м. Бровари,

б-р Незалежності, 9-а, Головного управління по місту Києву га Київській області АТ «Ощадбанк», на ім`я ОСОБА_1 .

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузь О. Р. зняти арешт з грошових коштів, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_4 (старий номер рахунку НОМЕР_3 ), відкритого в філії ТВБВ № 10026/741 м. Бровари, б-р Незалежності 9-а, Головного управління по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що після утримання із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника визначеної частки, такі доходи є власністю боржника, звернення стягнення на які не допускається (заборонено) згідно із положеннями статей 68-70 Закону України «Про виконавче провадження», і які призначені боржнику для забезпечення мінімально необхідних потреб в утриманні себе та членів своєї сім`ї.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 надала документи на підтвердження того, що арешт накладено приватним виконавцем на кошти, зараховані на рахунок, що призначений для отримання заробітної плати. Виписка за рахунком також підтверджує зарахування на нього виключно заробітної плати заявника.

Такі доходи у вигляді заробітної плати є власністю боржника, на які згідно із законом не допускається звернення стягнення та які призначені як джерело єдиного існування боржника, а тому накладання арешту приватним виконавцем на такі грошові кошти є протиправним, що порушує права та інтереси боржника.

Приватний виконавець на порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» не зняв арешт з грошових коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У березні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кузь О. Р. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у постанові приватного виконавця від 19 червня 2019 року про накладення арешту на грошові кошти (перевірити) ОСОБА_1 зазначено про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на її рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Ця постанова була надіслана для виконання до банківських установ, зокрема до АТ «Ощадбанк», сторонам виконавчого провадження, та боржником не оскаржувалась.

На момент виконання постанови про накладення арешту на кошти боржника АТ «Ощадбанк» не повідомило виконавця про цільове призначення зарахування коштів на рахунок боржника, відкритий у цьому банку.

Постанову приватного виконавця від 19 червня 2019 року про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 АТ «Ощадбанк» виконало у повному обсязі, не повідомивши при цьому приватного виконавця про те, що на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Ощадбанк», зараховується заробітна плата, на яку не може бути накладено арешт відповідно до статей 68-70 Закону України «Про виконавче провадження».

Надані боржником довідки АТ «Київоблгаз» та АТ «Ощадбанк» по суті підтверджують лише наявність відкритого у банку рахунку без зазначення того, що цей рахунок має спеціальний режим використання та звернення стягнення на кошти на цьому рахунку заборонено законом.

На порушення вимог пункту 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України вказаного суди не врахували та в постанові не зазначили.

Суди не дослідили правову природу рахунку UА 193226690000026200501827972, який по суті є поточним рахунком. Зазначене свідчить про неврахування судами положень пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492.

Суди неправильно застосували приписи статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав для зняття арешту з коштів боржника.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя О. Р. інші учасники справи до суду не подавали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя О. Р. і витребувано з Бориспільського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 2-123/11.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кузя О. Р. від 18 червня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59371827(а. с. 9-

13).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кузя О. Р. від 18 червня 2019 року накладено арешт на майно (кошти) боржника а саме: на рухоме та нерухоме майно, кошти, у тому числі на рахунках в банківських установах, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, і інше майно (майнові права), з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, у розмірі 1 727 201,92 грн (а. с. 16-17) .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кузя О. Р. від 19 червня 2019 року накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках у банківських установах (зазначено 20 банківських установ ) та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, у розмірі 1 727 201,92 грн (а. с. 81-82) .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кузя О. Р. від 11 липня 2019 року звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , яку вона отримує в АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», шляхом відрахування на користь стягувача ТОВ «Купер Прайс» у розмірі 20 відсотків від виплати загальної суми боргу (а. с. 34-36).

Встановлено, що згідно з наказом АТ «Київоблгаз» від 22 червня 2010 року № 52-К ОСОБА_1 прийнята на роботу до товариства, з яким з 23 червня 2010 року перебуває у трудових правовідносинах.

Згідно з довідкою АТ «Київоблгаз» від 06 березня 2020 року № 8-62 в межах зарплатного проекту ОСОБА_1 був відкритий рахунок в АТ «Державний ощадний банк України» IBAN НОМЕР_2 для перерахування коштів у вигляді заробітної плати. Також АТ «Київоблгаз» зазначило, що на підприємстві заробітна плата виплачується у безготівковій формі на картки співробітників, готівкові розрахунки з заробітної плати не проводяться (а. с. 18).

Відповідно до довідки АТ «Ощадбанк» від 31 березня 2020 року ОСОБА_1 має банківський рахунок для зарахування заробітної плати НОМЕР_2 (старий номер рахунку НОМЕР_3 ), № картки НОМЕР_5 , відкритий в філії ТВБВ № 10026/741 м. Бровари, б-р Незалежності, 9-а, Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (а. с. 19).

Відповідно до фактичних даних, що містяться у виписках за картковим рахунком НОМЕР_2 (старий номер рахунку НОМЕР_3 ), відкритого у філії ТВБВ № 10026/741 м. Бровари, АТ «Ощадбанк», суди встановили, що на ім`я боржника ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2019 року до 31 березня 2020 року на зазначений рахунок щомісячно зараховувалися виключно грошові кошти у вигляді заробітної плати, які перераховувалися АТ «Київоблгаз» на користь ОСОБА_1 за виконання нею своїх трудових обов`язків за договором. Будь-які інші надходження грошових коштів на цей картковий рахунок на ім`я боржника, з часу відкриття виконавчого провадження, не надходили та на картковому рахунку відсутні (а. с. 20-33).

Встановлено, що з урахуванням постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кузя О. Р., винесеної 11 липня 2019 року у виконавчому провадженні № 59371827 про звернення стягнення на заробітну плату боржника, АТ «Київоблгаз» зараховує на картковий рахунок ОСОБА_1 щомісячно заробітну плату з вирахуванням 20 відсотків у рахунок погашення суми боргу за виконавчим документом, які перераховуються підприємством на рахунок приватного виконавця.

Факт щомісячного утримання (вирахування) АТ «Київоблгаз» із заробітної плати боржника 20 відсотків заробітку з подальшим перерахуванням цих коштів на користь приватного виконавця на виконання виконавчого листа № 2-123/2011, виданого 11 серпня 2011 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, у межах виконавчого провадження № 59371827, підтверджується звітами про здійснення відрахування та виплати за період з 01 липня 2019 року до 31 грудня 2019 року та за період з 01 січня 2020 року до 31 травня 2020 року, складених АТ «Київоблгаз» (а. с. 37-38) .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20), постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц (провадження № 61-14725св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «HORNSBY v. GREECE», § 40,).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату, пенсію як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) і сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію також визначається статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), відповідно до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою у додатку № 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство України покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу - підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, пенсії, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів, та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Частинами першою та другою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

У разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення, у розмірі не більше 20 відсотків заробітної плати за іншими видами стягнень.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою (стипендією, пенсією тощо) боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

У справі, що є предметом касаційного перегляду, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на картковому рахунку в банку, що належить ОСОБА_1 , знаходяться грошові кошти виключно у вигляді сплаченої їй АТ «Київоблгаз» заробітної плати, яка не може бути одержана боржником.

Крім цього, до моменту звернення 23 липня 2022 року до суду зі скаргою про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя О. Р.,15 липня 2020 року ОСОБА_1 зверталася до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кузя О. Р. із заявою про скасування (зняття) арешту з грошових коштів на картковому рахунку НОМЕР_2 (старий номер рахунку НОМЕР_3 ), відкритий в філії ТВБВ № 10026/741 м. Бровари, б-р Незалежності, 9-а, Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 39-46) .

До заяви ОСОБА_1 додала всі ті письмові документи, що були долучені до скарги і які підтверджують, що на картковому рахунку в банку, що належить ОСОБА_1 , знаходяться грошові кошти виключно у вигляді сплаченої їй АТ «Київоблгаз» заробітної плати. Зокрема, це зазначено у виписках за картковим рахунком НОМЕР_2 (старий номер рахунку НОМЕР_3 ).

У відповіді від 04 серпня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кузь О. Р. зазначив, що підстави, визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з карткового рахунку боржника, відсутні. Крім того, повідомив, що вказана ситуація виникла внаслідок недосконалості чинного законодавства України та потребує врегулювання на законодавчому рівні (а. с. 89-90) .

На переконання колегії суддів, отримані від ОСОБА_1 документи підтверджували незаконність накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_4 (старий номер рахунку НОМЕР_3 ), відкритому в АТ «Ощадбанк».

Такі доходи у вигляді заробітної плати, внесені АТ «Київоблгаз» з вирахуванням щомісячних утримань в розмірі 20 відсотків та подальшим перерахуванням цих утримань на користь приватного виконавця в рахунок погашення боргу за виконавчим документом, є власністю боржника, на які згідно із законом не допускається звернення стягнення, та призначені як джерело єдиного існування боржника, а тому накладання арешту приватним виконавцем на такі грошові кошти є протиправним, що порушує права та інтереси боржника.

Зазначене надавало приватному виконавцю визначені законом (відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі повідомлення боржника) підстави для зняття арешту із грошових коштів, що знаходяться на такому рахунку. Однак приватний виконавець протиправно відмовив у задоволенні скарги боржника, про що письмово повідомив ОСОБА_1 у листі від 04 серпня 2020 року № 59371827, що свідчить про неправомірну бездіяльність приватного виконавця щодо не зняття арешту з грошових коштів, які знаходяться на спірному картковому рахунку.

З наведених підстав, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя О. Р. у виконавчому провадженні № 59371827 щодо нескасування (зняття) арешту з грошових коштів, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_4 (старий номер рахунку НОМЕР_3 ), відкритого в філії ТВБВ №10026/741 м. Бровари, б-р Незалежності, 9-а, Головного управління по місту Києву га Київській області АТ «Ощадбанк», на ім`я ОСОБА_1 , а також зобов`язання приватного виконавця зняти арешт з грошових коштів, що знаходяться на вказаному картковому рахунку.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20) (відповідно до якого кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо) та набули статус вкладу), Верховний Суд відхиляє з таких підстав.

У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду переглянула наведений висновок, відступивши від нього, та зазначила, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника - фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, тоді арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Отже, висновок, викладений у постанові Верховного Суду, на яку посилається заявник в касаційній скарзі, не є актуальним, а тому не підлягає застосуванню цим Судом.

Верховний Суд відхиляє також доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15 за позовом спадкоємця до банку про отримання коштів, що знаходяться на рахунку спадкодавця поза процедурою спадкування, як коштів, що є соціальною виплатою, виплаченою спадкодавцеві за життя. У зазначених правовідносинах Верховний Суд України зробив висновок, що після перерахування соціальних виплат на банківські рахунки отримувача для банку та отримувача статус коштів втрачається, і зазначені кошти є коштами вкладу, а не соціальними виплатами.

Наведений висновок Верховного Суду України не може бути прикладом неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах і на правові висновки у справі, що переглядається, не впливає, про що також наголошено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи повною мірою були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі надавати оцінку чи переоцінювати докази у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кузя Олександра Родіоновича залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк