Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2-13419/2005

провадження № 61-4878св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкти оскарження: старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Гнідко Наталія Олександрівна, начальник Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області Джубаба Денис Олександрович,

стягувач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2019 року у складі судді Палінчака О. М., та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І.,

Купельського А. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - начальник Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області), у якій просив: поновити йому процесуальний строк на оскарження та зобов`язати начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області скасувати постанови старшого державного виконавця Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області Гнідко Н. О. (далі - державний виконавець) від 24 травня і 10 червня 2019 року на виконання положень абзацу 3 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Скарга обґрунтована посиланням на те, що на виконанні у Другому відділі ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2005 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09 листопада 2001 року та до повноліття дитини.

Постановою державного виконавця від 24 травня 2019 року на нього накладено штраф у розмірі 50 процентів суми заборгованості зі сплати аліментів, що станом на листопад 2016 року становила 39 573,20 грн.

Того ж дня, він оскаржив зазначену постанову до начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області, який у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян», відповідь на скаргу не надав. Лише 02 липня 2019 року він отримав від начальника Другого відділу ДВС

м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області повідомлення про можливість оскарження дій державного виконавця до суду.

Посилаючись на протиправну бездіяльність начальника Другого відділу ДВС

м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області щодо розгляду його скарги на постанови державного виконавця Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області Гнідко Н. О. від 24 травня 2019 року про накладення штрафу та від 10 червня 2019 про звернення стягнення на пенсію,

ОСОБА_1 просив задовольнити його скаргу.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 29 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання скарги на дії начальника Другого відділу ДВС

м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області залишено без задоволення, а скаргу без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник пропустив визначений частиною першою статті 449 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) строк для звернення до суду зі скаргою на дії начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області. Обрання боржником невірного способу захисту шляхом звернення до суду з позовною заявою до Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області про скасування постанов державного виконавця, яку було повернуто позивачу, не може вважатися поважною причиною пропуску цього процесуального строку, а тому наявні підстави для залишення скарги заявника без розгляду.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

29 листопада 2019 року про відмову у поновленні пропущеного процесуального строку та залишення скарги без розгляду, в частині оскарження

ОСОБА_1 постанови державного виконавця від 24 травня 2019 року про накладення штрафу скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.

В іншій частині ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи питання про пропуск заявником строку для звернення до суду зі скаргою у порядку контролю за виконанням судового рішення, суд першої інстанції не урахував, що оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу належить до юрисдикції адміністративного суду, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця від 24 травня 2019 року про накладення штрафу, із закриттям провадження у справі у цій частині.

В частині вирішення вимог ОСОБА_1 щодо скасування постанови державного виконавця від 10 червня 2019 року про звернення стягнення на пенсію боржника, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що про наявність зазначеної постанови боржник був обізнаний ще 05 липня 2019 року при зверненні до суду з позовом до Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області про її скасування, тоді як зі скаргою на дії державного виконавця звернувся лише 15 жовтня

2019 року, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення його скарги без розгляду у зв`язку з пропуском строку визначеного частиною першою статті 449 ЦПК України та відсутності поважних причин для його поновлення.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що висновок суду апеляційної інстанції про неможливість розгляду за правилами цивільного судочинства його скарги про зобов`язання начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області скасувати постанову старшого державного виконавця від 24 травня 2019 рокуна виконання положень абзацу 3 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковим, оскільки скарга відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України подана в порядку виконання судового рішення у цивільній справі, а вимога про зобов`язання начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області скасувати оскаржувані постанови є способом захисту його порушених прав, а не окремою підставою для оскарження.

Зазначав, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права позбавив його права на апеляційний перегляд справи, не урахував відсутність підстав для розгляду скарги по суті у зв`язку з відмовою суду першої інстанції у поновленні строку на звернення до суду із скаргою.

Суддя першої інстанції та колегія суддів апеляційного суду підлягали відводу, однак суди належним чином не дослідили заявлені ним підстави відводу судді. Зокрема, не звернули увагу, що суддя Палінчак О. М. ухвалював рішення у справі між тими ж сторонами, а також не виконав вимоги процесуального закону щодо виклику сторін та не направив йому копії постановлених у справі ухвал. Суддя апеляційного суду Ярмолюк І. О. обґрунтовував судове рішення тим, що шлюб між сторонами розірвано 18 лютого 2002 року, у той час як суддя апеляційного суду Купельський А. В. у іншій справі встановив, що шлюб розірвано 18 лютого 2003 року, що на думку заявника, свідчить про конфлікт інтересів.

Вирішуючи питання про поновлення строку на оскарження, суди не урахували, що зі скаргою на дії державного виконавця він звернувся до Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області після отримання ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня

2019 року про повернення його позовної заяви про скасування зазначених постанов, у якій йому було роз`яснено право на повторне звернення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідсудність розгляду поданої ним скарги за правилами цивільної юрисдикції, не урахувавши постанову Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 686/25763/13-ц (провадження № 61-17140св18).

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано справу з місцевого суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконанні у Другому відділі ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження № 36776790 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 04 лютого 2013 року у справі

№ 2-13419/2005, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи

з 09 листопада 2001 року та до повноліття дитини.

У межах зазначеного виконавчого провадження, 24 травня 2019 року, державний виконавець виніс постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 39 573,20 грн (50% суми заборгованості зі сплати аліментів станом на листопад 2016 року).

Не погоджуючись із зазначеною постановою державного виконавця, 24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Другого відділу ДВС

м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області зі скаргою на дії державного виконавця.

Листом від 10 червня 2019 року № 29887 начальник Другого відділу ДВС

м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області повідомив боржника

ОСОБА_1 , що відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» правом на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця до начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований наділені стягувач та інші учасники виконавчого провадження, крім боржника, який може оскаржити дії державного виконавця до суду протягом 10 днів з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод і законних інтересів.

Постановою державного виконавця від 10 червня 2019 року звернуто стягнення на пенсію ОСОБА_1 , яку він одержує у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Обов`язковість рішень суду віднесено до основних засад судочинства.

Зазначене конституційне положення знайшло відображення також у статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На відміну від позовного провадження, у якому суд вирішує існуючий між сторонами цивільно-правовий спір, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних (приватних) виконавців мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за їх належним виконанням. Згідно з чинним процесуальним законодавством, здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження у цивільному судочинстві.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, відповідні спеціальні норми встановлені і Законом України «Про виконавче провадження», згідно з частиною третьою якого рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Судами встановлено, що 24 травня 2019 року ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадження, звернувся до начальника Другого відділу ДВС

м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області Джубаби Д. О. зі скаргою на постанову державного виконавця від 24 травня 2019 року про накладення на нього штрафу у рамках виконавчого провадження № 36776790 від 26 лютого 2013 року.

02 липня 2019 року ОСОБА_1 рекомендованим листом отримав від начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області Джубаби Д. О. повідомлення про відмову у розгляді поданої ним скарги з посиланням на те, що відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника), тоді як він є боржником у виконавчому провадження, а тому вправі оскаржити рішення державного виконавця щодо виконання судового рішення безпосередньо до суду у десятиденний строк, встановлений чинним законодавством.

Зі скаргою на дії начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області, ОСОБА_1 звернувся до суду 15 жовтня 2019 року.

За змістом статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав та свобод чи законних інтересів, що узгоджується з положенням статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Строки на подання скарги є процесуальними, а тому можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від фактичних обставин справи, поведінки заявника, засад добросовісності та розумності.

Установивши, що про постанови державного виконавця від 24 травня та

від 10 червня 2019 року та про повідомлення начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області від 10 червня 2019 року про відмову у розгляді скарги на постанову державного виконавця від 24 травня 2019 року про накладення штрафу, ОСОБА_1 стало відомо у липні

2019 року, у зв`язку із чим він звернувся до суду з позовом до Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області про їх скасування, ухвала суду про повернення зазначеного позову була постановлена 09 вересня

2019 року, тоді як зі скаргою на дії начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області ОСОБА_1 звернувся лише 15 жовтня 2019 року, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску заявником строку на звернення до суду із скаргою на бездіяльність начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області.

Натомість, обґрунтованими є доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що залишаючи його скаргу без розгляду в частині оскарження постанови державного виконавця від 24 травня 2019 року про накладення штрафу та закриваючи провадження у цій частині, апеляційний суд не звернув увагу, що заявник оскаржував не саму зазначену постанову державного виконавця, а бездіяльність начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області щодо не розгляду ним його скарги на зазначену постанову державного виконавця.

Таким чином, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у поновлені ОСОБА_1 строку на подання скарги на дії начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області та залишення зазначеної скарги без розгляду, апеляційний суд помилково надав оцінку правомірності розгляду судом першої інстанції постанови державного виконавця від 24 травня 2019 року про накладення штрафу у порядку цивільного судочинства, а тому постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року у частині оскарження ОСОБА_1 постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області

від 24 травня 2019 року про накладення штрафу та закриття провадження, не можна вважати законною та обґрунтованою.

Доводи касаційної скарги щодо розгляду справи без участі заявника та не надіслання йому копій судових рішень, ухвалених за наслідками розгляду скарги є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема належним повідомленням заявника про розгляд справи у суді першої інстанції, його участю в судовому засіданні при перегляді справи в апеляційному порядку, а також реалізацією ним права на апеляційне оскарження судового рішення.

Необґрунтованими є також посилання заявника на розгляд справи у судах попередніх інстанцій суддями, які підлягали відводу. Суди розглянули подані ОСОБА_1 заяви про відвід суддів з дотриманням встановленої процесуальним законом процедури, за наслідками розгляду яких постановили обґрунтовані ухвали про відмову у їх задоволенні. Наведені заявником підстави були предметом оцінки судів, які дійшли правильного висновку про їх є безпідставність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанціїскасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції у частині вирішення скарги

ОСОБА_1 на дії начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області, що стосується розгляду його скарги на постанову державного виконавця від 24 травня 2019 року про накладення штрафу, у порушення норм процесуального права вийшов за межі вимог та доводів скарги заявника, помилково вдався в оцінку законності розгляду судом зазначеної вище постанови державного виконавця, тоді як заявник оскаржував бездіяльність начальника Другого відділу державної виконавчої служби

м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій областіщодо оцінки правомірності, прийнятих державним виконавцем рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року у частині оскарження ОСОБА_1 постанови державного виконавця від 24 травня 2019 року про накладення штрафу та закриття у цій провадження у справі, із залишенням в силі ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2019 року.

В іншій частині доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо пропуску заявником, визначеного частиною першою статті 449 ЦПК України, строку на подання скарги на дії начальника Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області, а отже наявність підстав для залишення скарги без розгляду.

Керуючись статтями 400 409 413 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року в частині оскарження ОСОБА_1 постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області

від 24 травня 2019 року про накладення штрафу та закриття провадження скасувати, залишити в силі ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2019 року.

У решті ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 29 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 03 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко