Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2-1385/11

провадження № 61-12977св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»,

заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Киселицею Іваном Юрійовичем, на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року у складі судді Мащук В. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У листопаді 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - ТОВ «Спектрум Ессетс») звернулося до суду з заявою, в якій просило у виконавчих документах та подальших виконавчих провадженнях з виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-1385/11 від 22 травня 2012 року за позовом публічного акціонерного товариства «ЕрстеБанк» (далі - ПАТ «ЕрстеБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, замінити стягувача - ПАТ «ЕрстеБанк» (перейменовано на ПАТ «Фідобанк») на ТОВ «Спектрум Ессетс» (код ЄДРПОУ: 43285992, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7 поверх 5).

Заява обґрунтована тим, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2012 року задоволено позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитними договорами від 04 липня 2008 року № № 014/2636/2/19386 та 014/2636/3/19388 у розмірі 763 632,73 грн.

25 вересня 2020 року ТОВ «Спектрум Ессетс» на підставі договору про відступлення прав вимоги, укладеним із ПАТ «Фідобанк», набуло права вимоги до ОСОБА_1 за вказаними кредитними та забезпечувальними договорами.

Посилаючись на наведене, заявник просив замінити первісного стягувача ПАТ «Фідобанк» у виконавчих документах, виданих на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2012 року, у справі за позовом ПАТ «ЕрстеБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на його правонаступника - ТОВ «Спектрум Ессетс».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року заяву ТОВ «Спектрум Ессетс» задоволено частково.

Замінено стягувача - ПАТ «Фідобанк» на ТОВ «Спектрум Ессетс» (код ЄДРПОУ: 43285992, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7 поверх 5) у виконавчому провадженні з виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2012 року у справі № 2-1385/11 за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В іншій частині заяви відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ «Фідобанк» відступило ТОВ «Спектрум Ессетс» право вимоги до ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитними договорами, розмір такої заборгованості підтверджено судовим рішенням, тому наявні підстави для заміни кредитора його правонаступником.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням місцевого суду, вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права та зазначив, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 липня 2021 року ОСОБА_1 , через свого адвоката Киселицю І. Ю., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди не звернули увагу на те, що заявником надано неналежні та недопустимі докази відступлення права вимоги, при укладенні додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги не було дотримано його нотаріальної форми.

На порушення вимог пунктів 1, 3 Глави 10 Розділу І Порядку додаток № 1 до договору не містить посвідчувального напису нотаріуса за формою № 30, яка затверджена Додатком № 25 Правил ведення нотаріального діловодства.

Суди не встановили походження сум стягнення (зокрема, заборгованості за відсотками) і причини їх невідповідності сумі, стягнутій за судовим рішенням, що вказує на неповноту розгляду справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ТОВ «Спектрум Ессетс» подало пояснення, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська справу № 2-1385/11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», ОСОБА_1 .

Зупинено дію ухвали Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2012 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-1385/11 за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитними договорами від 04 липня 2008 року № № 014/2636/2/19386 та 014/2636/3/19388 у розмірі 763 632,73 грн.

За договором від 25 вересня 2020 року № GL3N218881 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги ПАТ «Фідобанк», який є повним правонаступником, зокрема ПАТ «Ерсте Банк», відступило ТОВ «Спектрум Ессетс» права вимоги до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів та/або фізичних та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до договору, зазначені, як боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, та/або договорами застави та/або договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків, внаслідок чого ТОВ «Спектрум Ессетс» набуло усі права кредитора.

Відповідно до додатку № 1 до договору № GL3N218881 реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, відступлено права вимоги, зокрема за договорами від 04 липня 2008 року № № 014/2636/2/19386 та 014/2636/3/19388.

На підставі зазначеного договору ТОВ «Спектрум Ессетс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами від 04 липня 2008 року № № 014/2636/2/19386 та 014/2636/3/19388, укладеними з ПАТ «Ерсте Банк», в сумі 763 632,73 грн, що підтверджується витягом з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, який є додатком № 1 до договору від 25 вересня 2020 року № GL3N218881 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Киселицею І. Ю., на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За частинами першою та другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Виходячи зі змісту статей 512 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої сторони. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Виконання судового рішення у світлі вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року слід розглядати як складову частину судового процесу у справі.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (стаття 18 ЦПК України).

У разі передання кредитором своїх прав іншій особі, зокрема за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому листі, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 року у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20, від 17 червня 2021 року у справі № 387/1652/13 (провадження № 61-4319св21).

Установивши, що ТОВ «Спектрум Ессетс» на підставі договору про відступлення права вимоги набуло статус нового кредитора за двома кредитними договорами від 04 липня 2008 року, отримало право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за цими договорами, суд першої інстанції, із яким погодився й апеляційний суд, правильно застосував наведені вище положення законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для заміни сторони стягувача у виконавчому листі.

Різниця між сумами відступленої грошової вимоги і стягнутої за рішенням суду не є підставою для відмови у заміні сторони у виконавчому провадженні, тому колегія суддів відхиляє доводи скарги з цього приводу.

Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

Аналогічних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного посвідчення додатку до договору про відступлення прав вимоги колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини були предметом перевірки апеляційним судом і їм надана відповідна оцінка.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, зводяться до невірного тлумачення ним норм матеріального права та переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень розгляду справи у суді касаційної інстанції, передбачених у статті 400 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року зупинена дія ухвали Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року до закінчення касаційного провадження, то дія зазначеного судового рішення на підставі статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 389, 400, 401 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Киселицею Іваном Юрійовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року залишити без змін.

Поновити дію ухвали Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун